Вікіпедія

Орлов Геннадій Сергійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Орлов.

Геннадій Сергійович Орлов (нар. 2 березня 1945, Харків, УРСР) — радянський футболіст, нападник та півзахисник. По завершенні кар'єри — спортивний журналіст. Майстер спорту СРСР. Більше відомий як спортивний телекоментатор. Заслужений працівник культури Російської Федерації. Лауреат премії «ТЕФІ» 2008 року.

Ф
Геннадій Орлов
Геннадій Орлов
Геннадій Орлов
Особисті дані
Повне ім'я Геннадій Сергійович Орлов
Народження 2 березня 1945(1945-03-02) (79 років)
  Харків, УРСР
Зріст 177 см
Вага 78 кг
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Позиція нападник, півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1962 СРСР «Авангард» (С) 7 (2)
1963—1966 СРСР «Авангард» (Х) 66 (6)
1966—1967 СРСР «Зеніт» (Л) 5 (0)
1967 СРСР «Металіст» (Х) 16 (5)
1968—1969 СРСР «Динамо» (Лн) 64 (14)
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Життєпис ред.

Народився 2 березня 1945 року в Харкові у родині футболіста й тренера Сергія Івановича Орлова[1].

Після війни сім'я переїхала в Каменськ-Уральський. Після того, як у вересні 1957 року на хімічному комбінаті «Маяк» сталася радіаційна аварія, сім'я повернулася в Україну.

Спортивна кар'єра ред.

Ще будучи школярем, виступав за «Авангард» (Суми). Після закінчення школи отримав запрошення в харківський «Авангард», в якому грав до 1965 року.

Навесні 1966 на зборах був помічений тренерами ленінградського «Зеніту», отримав запрошення в команду. У 1966 році виступав за дублюючий склад клубу, за основну команду провів 5 матчів у класі А. У наступному році отримав серйозну травму — надрив м'яза, мав намір повернутися до Харкова, але залишився в Ленінграді, тому що його дружина Наталя Орлова почала працювати в театрі імені В. Ф. Коміссаржевської. Дочка Поліна Орлова в 1998 році закінчила Санкт-Петербурзьку академію театрального мистецтва СПбГАТІ (майстерня Ігоря Петровича Владимирова), працює в сфері театру, кіно і спорту.

Грав за ленінградське «Динамо».

У 25 років був змушений завершити кар'єру футболіста за станом здоров'я (міжхребцева грижа).

Освіта ред.

У 17 років вступив до Харківського радіотехнічний інститут на спеціальність «конструктор радіоапаратури». Провчившись три місяці, перевівся до Харківського державного університету на історичний факультет. Ставши гравцем ленінградського «Зеніту», перевівся до Ленінградського університету на факультет журналістики. Згодом відновився в Харківському університеті на заочному відділенні.

Навчався сценічної мови в Інституті театрального мистецтва й кінематографії.

З 2005 року очолює кафедру теорії та методики футболу на тренерському факультеті в Університеті фізичної культури імені П. Ф. Лесгафта[2].

У 2006 році в Університеті фізичної культури імені П. Ф. Лесгафта захистив дисертацію на тему «Формування мобілізаційної готовності висококваліфікованих футболістів до змагання», присуджено науковий ступінь кандидата педагогічних наук[3][4].

Журналістська діяльність ред.

Ще виступаючи за ленінградське «Динамо», публікувався в газеті «Зміна». Після завершення кар'єри футболіста став кореспондентом газети «Будівельний робітник» (тижневик обкому партії)[5].

Нині є президентом Асоціації спортивної преси Санкт-Петербурга[6], а також президентом Російської асоціації спортивних коментаторів[7].

У 1973 році після смерті відомого ленінградського коментатора Віктора Сергійовича Набутова на телебаченні був оголошений конкурс на заміщення вакантної посади, який виграв Геннадій Орлов[8]. Перший раз вийшов в ефір 31 січня 1974 року під час трансляції з ПС «Ювілейний» хокейної зустрічі між СКА і ЦСКА, яку провів почергово з Миколою Озеровим. Першу футбольну трансляцію відпрацював 22 квітня того ж року, коли «Зеніт» грав в Алмати[9].

Працював коментатором на всіляких спортивних змаганнях: чемпіонатах світу[10][11] та Європи[12][13], Олімпійських іграх[14]. Був ведучим спортивних програм на ленінградському і петербурзькому телебаченні («П'ятий канал»): «Пенальті», «Футбол у Зеніті», «Знову про футбол»[15]. На позаштатній основі неодноразово працював футбольним коментатором на РТР[16][17] (у 1991-1998 роках) та «Первшому каналі» (ОРТ)[18][19] (у 1999—2013 роках)[20][21], на останньому каналі також вів програму «Гол!». Також коментував фінали кубка Стенлі в 1993 і 1996 роках на РТР[20].

У листопаді 2009 року перейшов на роботу в супутникову телекомпанію «НТВ-Плюс»[22], оскільки спортивна редакція на «П'ятому каналі» була розформована[23][24].

З 19 квітня 2010 року — ведучий спортивної програми «Футбольна столиця» на телеканалі «НТВ-Петербург»[25].

З 2010 до 2016 року на прохання керівництва ФК «Зеніт» і ВАТ «Газпром» коментував всі матчі петербурзького клубу на телеканалах «НТВ-Плюс», «Матч ТВ» і НТВ[26]. У 2016-2017 роках коментував тільки домашні матчі ФК «Зеніт», а з 2017 року був позбавлений пріоритетною основи остаточно[27].

З листопада 2015 року — коментатор футбольних і волейбольних[28] трансляцій на телеканалі «Матч ТВ»[29].

Оглядач газети «Спорт вік-енд».

З 2015 року ведучий спортивної програми «Овертайм» в ефірі радіостанції «Ехо Москви» в Санкт-Петербурзі[30].

З 2017 року веде власний блог «ДСО» в соціальній мережі ВКонтакте.

З 2018 року веде власний відеоблог на YouTube[31].

Нагороди й звання ред.

Книги ред.

  • Орлов Г. С. Футбольный экспресс Мюнхен — Мехико. — Л. : Лениздат, 1988. — 192 с. — 50000 прим. — ISBN 5-289-00139-5.
  • Орлов Г. С. Вертикаль «Зенита». Четверть века петербургской команды. — СПб. : Гуманитарная Академия, 2015. — 288 с. — 2000 прим. — ISBN 978-5-93762-117-7.
  • Орлов Г. С. Зенит. Новейшая история. — СПб. : АСТ, 2016. — 320 с. — 3000 прим. — ISBN 978-5-17-094818-5.

Примітки ред.

  1. ↑ Геннадий Орлов: Профессионализм в дефиците, поэтому в цене [Архівовано 2011-10-02 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. ↑ Орлов Геннадий Сергеевич :: НГУ им. П.Ф. Лесгафта, Санкт-Петербург. Архів оригіналу за 17 червня 2013. Процитовано 18 березня 2013.
  3. ↑ Севастьянов Д.А. Психологические факторы игровой активности футболистов | Ученые записки университета имени П.Ф. Лесгафта (рос.)
  4. ↑ Геннадий ОРЛОВ: "Мне «Зенит» интересен - зачем остальные, когда дома у тебя умная команда!". Спорт уик-энд. 9 березня 2015. (рос.)
  5. ↑ Геннадий Орлов. Две ночи на диване Бродского. Спорт-Экспресс. 8 квітня 2016.
  6. ↑ Вручены награды Ассоциации спортивной прессы Санкт-Петербурга // Официальный сайт администрации Санкт-Петербурга(рос.)
  7. ↑ Геннадий Орлов стал президентом Ассоциации спортивных комментаторов России. Чемпионат.com. 14 червня 2017.
  8. ↑ «Увидел русский марш – стало стыдно за Россию». Откровения телекомментаторов. Истории от Василия Уткина, Геннадия Орлова, Владимира Стогниенко и других популярных «голосов эфира». Чемпионат.com. 26 квітня 2019.
  9. ↑ Геннадий Орлов: чтобы провести первый футбольный репортаж, разбил стекло в будке. Р-Спорт. 2 березня 2015.
  10. ↑ ТЕЛЕНОВОСТИ ОТ... Новая газета. 16 травня 2002.
  11. ↑ Эхо ЧМ-2006: анализ работы комментаторов. Чемпионат.com. 15 серпня 2006.
  12. ↑ СОСТОИТСЯ ЛИ ТРАНСЛЯЦИЯ МОРСКОГО ПАРАДА?. Музыкальная правда. 11 травня 1996.
  13. ↑ Финал чемпионата Европы покажет Первый канал. Где в Ростове посмотреть футбол на большом экране. Комсомольская правда. 5 червня 2008.
  14. ↑ "ЗЕНИТА" НА ПЯТОМ КАНАЛЕ ХВАТИТ ВСЕМ. Невское время. 2 лютого 2005.
  15. ↑ «ПЯТЫЙ» В ХАБАРОВСКЕ. Тихоокеанская звезда. 2 грудня 2008.
  16. ↑ УСТРАИВАЙТЕСЬ ПОУДОБНЕЕ. Труд. 8 червня 2006.
  17. ↑ Что покажут по ТВ. Аргументы и факты. 10 червня 1998.
  18. ↑ Орлов: что я вижу, о том и говорю. Чемпионат.com. 2 серпня 2008.
  19. ↑ Говорят и показывают… Как мы увидим на российском ТВ матчи чемпионата Европы. Советский спорт. 16 травня 2012.
  20. ↑ а б Телекомментатор Геннадий Орлов: «Почему вас так беспокоят иностранные фамилии?». Спорт день за днём. 6 червня 2012.
  21. ↑ Орлов будет комментировать "Зенит" - "Спартак" на Первом канале. Спорт-Экспресс. 26 вересня 2013.
  22. ↑ Геннадий Орлов перешел на московский канал. Фонтанка.ру. 30 листопада 2009.
  23. ↑ Комментатор «Матч ТВ» Орлов: «Меня называют олицетворением «Зенита». Sport24. 26 жовтня 2018.
  24. ↑ Геннадий Орлов: «Кандидатуру Спаллетти «Зениту» посоветовал Хиддинк». Online812. 18 січня 2010. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 9 липня 2019.
  25. ↑ Вас приглашает «Футбольная столица» // НТВ.Ru
  26. ↑ Александр Дюков: «Отношение Геннадия Орлова к „Зениту“ могло быть более критичным» (рос.)
  27. ↑ Орлов и Погорелов пропали с матчей «Зенита». Что происходит?. Sports.ru. 24 липня 2017. (рос.)
  28. ↑ Геннадий Орлов, повышенные премиальные от Газпрома и антикризисный план. Как ВК «Зенит» выиграл серебро через год после рождения (рос.)
  29. ↑ Геннадий Орлов работает на «Матч ТВ» с 16 октября (рос.)
  30. ↑ «Эхо Москвы». Персоны. Геннадий Орлов (рос.)
  31. ↑ Геннадий Орлов: «Если Клаудио Маркизио из «Зенита» прооперируют, он больше не сможет играть». Eurosport. 29 березня 2019. Процитовано 29 травня 2019. (рос.)
  32. ↑ Геннадий Сергеевич Орлов // Журнал «Собака.ru»
  33. ↑ Геннадий Орлов. «На моей совести только Кержаков…» // Газета «Советский спорт» (рос.)
  34. ↑ О награждении государственными наградами Российской Федерации работников средств массовой информации , Указ Президента РФ от 19 января 2001 года №53 (рос.)
  35. ↑ Журналисты Пятого канала — финалисты «ТЭФИ-2008»[недоступне посилання з вересня 2019] (рос.)
  36. ↑ Лауреаты и номинанты «Золотого пера»: Орлов Геннадий [Архівовано 2017-03-02 у Wayback Machine.] // spbgoldpen.ru – конкурс журналістів Санкт-Петербурга і Ленінградської області «Золоте перо» (рос.)
  37. ↑ Геннадий Орлов награждён медалью Озерова // «Спорт-Экспресс», 21.05.2013 (рос.)

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Орлов_Геннадій_Сергійович&oldid=40830338