Орлове (Мелітопольський район)

Орло́ве — село в Україні, у Мелітопольському районі Запорізької області. Входить до складу Терпіннівської сільської громади. Населення становить 1105 осіб.

село Орлове
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район Мелітопольський район
Громада Терпіннівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA23080270070080098
Облікова картка Орлове 
Основні дані
Засноване 1805 (219 років)
Населення 1105
Площа 3.24 км²
Густота населення 341.05 осіб/км²
Поштовий індекс 72341
Телефонний код +380 6192
Географічні дані
Географічні координати 47°04′15″ пн. ш. 35°35′38″ сх. д. / 47.07083° пн. ш. 35.59389° сх. д. / 47.07083; 35.59389Координати: 47°04′15″ пн. ш. 35°35′38″ сх. д. / 47.07083° пн. ш. 35.59389° сх. д. / 47.07083; 35.59389
Середня висота
над рівнем моря
27 м
Водойми р. Курушан
Відстань до
обласного центру
122 км
Відстань до
районного центру
41.8 км
Місцева влада
Адреса ради 72340, Запорізька обл., Мелітопольський р-н, с. Світлодолинське, вул. Гагаріна, 33
Сільський голова Пейчев Павло Іванович
Карта
Орлове. Карта розташування: Україна
Орлове
Орлове
Орлове. Карта розташування: Запорізька область
Орлове
Орлове
Мапа
Мапа

CMNS: Орлове у Вікісховищі

Орлове майже вдвічі крупніше Світлодолинського, сільраді якого воно було підпорядковане, і є найбільшим у Мелітопольському районі селом, яке не мало власної сільради.

Географія ред.

Село Орлове розташоване на лівому березі річки Курушан, вище за течією на відстані 2 км розташоване село Курошани (Пологівський район). Село витягнуто вздовж річки на 8 км.

Відстань до райцентру становить близько 42 км і проходить автошляхом Т 0401.

Історія ред.

Село Орлове включає в себе 4 колишніх менонітських колонії: Орлове (Orloff), Тіге (Tiege, східна частина нинішнього села), Блюменорт і Розенорт. Всі 4 колонії були засновані в 1805 році і названі на честь сіл Західної Пруссії. До 1871 року вони входили в Молочанський менонітський округ, потім — в Гальбштадтську (Молочанськ) волость Бердянського повіту.

В Орловому працювали майстерня сільськогосподарської техніки Я. Классена, оцтовий завод, торгова лавка братів Реймер. Діяла школа (з 1844 року), центральне училище (1860), середнє жіноче училище (1908), школа. З 1910 року в селі діяла приватна лікарня.

У Тіге працював оцтовий завод братів Реймер. З 1881 року діяло училище для глухонімих.

В Орловому проходили 1-й Загальний менонітський конгрес (14-18 серпня 1917) і конгрес менонітів України (18-21 серпня 1918).

У 19221924 роках в Орловому знаходилося Центральне правління Союзу громадян голландського походження.

В 1928 році в селі були організовані колгоспи «Дружба» та «Надія».

У 1930-і роки населення Орлово і прилеглих сіл Тіге та Блюменорт зазнали масових політичних репресій[1].

25 вересня 1941 року, коли окупація Мелітопольського району німецькими військами стала неминуча, органи НКВД почали операцію з депортації етнічних німців і менонітів[2]. Меноніти Орловського сільради були зібрані на залізничній станції Ліхтенау і відправлені на Крайня Північ Росії або в Середню Азію. Коли на початку жовтня Орлове було зайнято німецькими військами, у селі залишилося тільки 12 менонітів.[3]

До війни в Орловому розташовувався будинок інвалідів для неповноцінних дітей. У листопаді 1941 року фашисти вивезли їх за село і розстріляли.[4]

У жовтні 1943 року Орлове було звільнено радянськими військами.

Незабаром після звільнення Тіге, Блюменорт і Розенорт були приєднані до Орлового, і в 1947 році Орловська сільрада вже складався з єдиного села.[5]

До 2020 року орган місцевого самоврядування — Світлодолинська сільська рада.

Сьогодення ред.

Сучасне село Орлове займає територію всіх чотирьох поселень і має близько тисячі чоловік населення. В селі є школа, будинок культури з бібліотекою, фельдшерсько-акушерський пункт, церква Свідків Єгови, психоневрологічний інтернат. Обробку земель ведуть кілька фермерських господарств, сільгосппідприємців та підсобне господарство психоневрологічного інтернату.

26 грудня 2010 року у селі було освячено греко-католицьку церкву — першу церкву за часи існування села[6].

Пам'ятки ред.

Біля села розташована балка Курушан, у якій на площі 3,5 га росте понад 100 видів рослин. З 1972 року балка є пам'яткою природи.[7]

Відомі люди ред.

  • Корніс Йоганн Йоганнович (1789—1848) — землевласник, менонітський державний і суспільний діяч.[8]
  • Йоганн Янцен (1893—1967) — літератор, уродженець Орлового.[9] Автор оповідань «Frühlingsahnen» («Передчуття весни») і «Im Nebel» («В тумані»), написаних в стилі імпресіонізму, лауреат Горьківської премії (Харків, початок 1930-х років).[10]
  • Н. О. Гора — доярка колгоспу ім. Карла Маркса, кавалер двох орденів Леніна.[11]
 
 
 
 
 
Лікарня. Початок XX століття Менонітська церква. 1905 Сільське свято біля Центрального училища. 1910 Центральна вулиця. 1918 Сільське свято. 1918

Примітки ред.

  1. Ремпель А. Я. Жить стало лучше… //Мелітопольський краєзнавчий журнал, 2018, № 12, с. 83-88
  2. melitopol.ru. Історія регіону. Архів оригіналу за 15 лютого 2015. Процитовано 10 листопада 2015.
  3. Molotschna Historical Atlas / Helmut T. Huebert — Springfield Publishers of Winnipeg, Manitoba, Canada, +2003 [1]
  4. Борис Михайлов. «Мелітополь: природа, археологія, історія» [2] [Архівовано 28 грудня 2011 у Wayback Machine.]
  5. Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ. / Українське видавництво Політичної літератури, 1947. [3] [Архівовано 10 листопада 2015 у Wayback Machine.]
  6. Освячено нову церкву Різдва св. Івана Хрестителя у с. Орлове Мелітопольського р-ну Запорізької області. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 20 січня 2011.
  7. zabor.zp.ua. Архів оригіналу за 26 листопада 2015. Процитовано 10 листопада 2015.
  8. Німці Росії. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 10 листопада 2015.
  9. Німці Росії: населені пункти і місця поселення: енциклопедичний словник
  10. Anti-Menno: Introduction to Early Soviet -Mennonite Literature (1920—1940) / Harry Loewen, The University of Winnipeg [4] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
  11. Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. / Ін.-т історії АН УРСР-К .: Глав.ред. Української Рад. Енциклопедії, 1981 г. 728 с. [5] [Архівовано 17 березня 2012 у Wayback Machine.]

Посилання ред.