Відкрити головне меню
Орк-дикун

О́рки (англ. Orcs або orks) — вигаданий вид або раса істот з фантастичних, переважно фентезійних творів. За зовнішністю подібні гоблінам, зазвичай зображаються варварами. Належать до стандартних видів фентезійних істот.

Зміст

Розвиток образуРедагувати

 
Толкінівський орк

Запровадив орків письменник Джон Толкін як потворних варварів, котрі служать силам Зла, поєднуючи в собі найгірші людські риси, військову міць та винахідливість. Вони з'явилися вже в найраніших з відомих текстів Толкіна, що належать до групи «Втрачених сказань» (1914—1917), та фігурують в численних інших, головними з яких є «Володар Перснів» та «Гобіт». В творах Толкіна припускається, що орки первинно були ельфами, яких полонив і спотворив Моргот, перетворивши на своїх слуг. Щодо вигляду, письменник описував у своїх творах орків негарними, приземкуватими, з довгими вухами та іклами, що стирчать із пащі, зі шкірою неприродного для людей кольору. В листах він уточнював, що ці істоти нагадують монголоїдів з найнеприємнішими (для європейця) рисами зовнішності. На рівні чуток в Толкіна згадується, що орки можуть породжувати гібридів з іншими людиноподібними істотами. Втім, потворні риси, як слідує з текстів, не були сильно виражені, позаяк різні персонажі часом плутають орків із гномами, гобітами та навіть здичавілими ельфами[1].

Припускається, що підґрунтям виникнення образу толкінівських орків як варварів, що загрожують цивілізованому світу, стало піднесення в XIX — початку XX століття Оттоманської імперії та Німеччини. Їх участь у Першій світовій війні, що мала нищівні наслідки для Європи, послугувала прообразом орчої навали у творах Толкіна[2].

Пізніші автори по-різному бачили роль орків у своїх вигаданих світах і, відповідно, по-різному пояснювали їхнє походження. Зазвичай орки вважаються спорідненими істотами з гоблінами, тролями, хобгоблінами та гремлінами. Майже всюди ці істоти наділені варварською натурою, схильні до війни, насилля і підлості.

В настільних рольових іграх другої половини XX століття на кшталт Dungeons & Dragons, орків було впроваджено як типових ворогів — сильних людиноподібних істот з коричневою чи зеленою шкірою. В Dungeons & Dragons з'явилося офіційне твердження, що орки здатні давати гібридів з іншими видами, породжуючи орк-гоблінів, орк-людей тощо. Оркам приписувалося життя племенами, що не визнають нічиєї влади, вони грубі, неохайні, задирливі[3].

 
Орк з Warcraft

Настільна гра Warhammer Fantasy популяризувала образ орків як кремезних варварів з монголоїдними рисами культури на кшталт монгольської орди. У світі гри вони — одні з представників «зеленошкірих», куди належать гобліни та подібні істоти. Вони покладаються на грубу силу при набігах на цивілізовані народи задля грабунків та суперечках за владу. Але також достатньо кмітливі, щоб вигадувати ефективні тактики, користуються бойовими машинами та підтримкою приборканих чудовиськ. Також, їх описано як високоорганізованих грибів, тому орки розмножуються нестатево спорами й ростуть у землі, постійно поповнюючи свої клани[4].

У Warhammer 40,000 образ орків було розвинуто на основі Warhammer Fantasy. Тут вони володіють вродженим знанням технологій та здатні не лише конструювати різноманітні грубі, але ефективні машини, а також подорожувати космосом. Вони не злі в звичайному розумінні, сенс їх життя — це війна, не важливо з ким і з якою метою, оркам важливий сам процес. На відміну від Fantasy, в Warhammer 40,000 орки часто мають комічну складову образу, їм притаманний гротеск, відсилки до різних сучасних і минулих культурних феноменів[5][6].

У серії відеоігор Warcraft образ орків було переосмислено. Тут вони — кремезні зеленошкірі варвари, що, однак, не злі від природи. Вони мають поняття честі, живуть в союзі з іншими істотами. Їм приписувалося цінування родини, ґендерні ролі. До їх образу додалися елементи індіанців Північної Америки: шанування духів природи, тотемів, шаманська магія[7][8].

Походження назвиРедагувати

Орки та інші персонажі, що позначаються етимологічно або фонетично близькими словами, присутні в багатьох творах європейської літератури [за Оксфордським словником англійської мови, Orc/ork], але пошук прямих паралелей між ними і толкінівськими орками завідомо безплідний. Вважається, що це слово походить від латинського Orcus — Орк Діспатер, одного з давньоримських божеств смерті і підземного світу. Воно присутнє в деяких текстах в складових словах orcnéas (демони-мерці) і orcþyrs (орктурси — орки-гіганти, плем'я демонів-велетнів). У «Беовульфі» орки поряд з Йотунами і ельфами названі в числі нащадків Каїна і ворогів роду людського.

Говорячи про проблему прототипів персонажів книг Толкіна, Т. Шіппі зауважив: «кількість знайдених і використаних ним культурних відповідностей була для нього не так важливою; мабуть, найбільше значення Толкін надавав окремим поемам, казочкам, фразам, образам, приділяючи саме їм найбільше уваги і використовуючи їх в якості точок кристалізації при описі цілих рас і племен». Щодо орків нам відомо про такі «точки кристалізації» від самого письменника. За твердженням самого Толкіна, джерелом даного терміну для нього стало давньоанглійське слово orc, відповідне значенням «турс (огр)», «демон пекла». У фрагментах на давньоанглійській мові Толкін використовує цю ж форму написання. Характерно, що в найбільш ранніх варіантах мови квенья, вигаданої Толкіном, термін «орк» (Ork (orq-)) розшифровувався саме як «чудовисько», «огр», «демон»[3].

Англійською слово орк отримало два варіанти написання: в більшості творів Толкін, як правило, за рідкісними винятками вживає форму Orc, в пізніх текстах (з кінця 1960-х років) набуває поширення Ork[1].

ОписРедагувати

 
Воїн орків

Толкінівські орки є зразком для орків у більшості творів інших авторів. Практично з моменту виникнення образ орків знаходився в тісній взаємодії з образом гоблінів. Найчастіше ці два терміни вживаються як синоніми, наприклад, в словнику голдогріна Толкіна (мови гномів-Нолдолі) слово «гонг» пояснюється як «один з племені орків, гоблін». Однак в ряді фрагментів ці істоти постають як зовсім різні групи персонажів. Так, згадується про «орків і гірських гоблінів», про «орків і бродячих гоблинів». З низки фрагментів можна зрозуміти, що це споріднені істоти — або гобліни є частиною народу орків: «це гобліни Мелькора, гірські орки», чи навпаки. Отже, орки, хоча і були споріднені гоблінам, мислилися письменником більш небезпечними створіннями, про це свідчить фрагмент опису орків: «вони також можуть бути названі гоблінами, але в давні дні вони були сильними, жорстокими і лютими».

У своїх листах Толкін наводить опис зовнішності: «орки кряжисті, приземкуваті, жовтошкірі, з приплющеними носами, широкими ротами і вузькими очима». Вони завжди ходили неохайними і брудними, носили грубий одяг, кольчуги, шоломи, черевики, підбиті цвяхами, або чорні обладунки. Користувалися загнутими мечами, сокирами, списами, кинджалами та луками зі стрілами. Для координації дій війська орків послуговувалися барабанами, музичними рогами й ріжками. При облозі міст і фортець орки застосовували величезні каменеметальні машини, тарани, драбини, мотузки з гаками і горючі матеріали; їздили верхи на вовках варгах. Знали різноманітні лікувальні зілля й мазі.

Оркам приписувалося житло племенами під землею, оскільки вони слабнуть від сонячного світла. Подібно до гномів, вони здатні рити тунелі й маскувати їх. Толкін описував харчування цих істот різноманітним, втім, вони полюбляють м'ясо різних тварин, рибу, а також поїдають полонених. Канібалізм у них також практикувався, але вважався ганебним. Вони практикували катування полонених заради забави і наругу над трупами ворогів, проте знали між собою дружбу і борг. За смерть своїх вождів вони мстилися, переслідуючи кривдників далеко за межами печер. В орків була своя мова, недоладна, сповнена лайок і повторень одного й того ж[1].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Винoxoдов, Д. О. Гоблины, орки. www.nto-ttt.ru. Процитовано 2018-11-11. 
  2. The Orc Renaissance: Race, Tolerance and Post-9/11 Western Fantasy. Tor.com (en-US). 2013-07-09. Процитовано 2018-11-11. 
  3. а б Leary, Rod; Nash, Pete; Whitaker, Lawrence; Johnson, Carol (2016-09-02). Classic Fantasy: Dungeoneering Rules for Percentile Roleplaying (en). Karnac Books. с. 251. ISBN 9781911471042. 
  4. Warhammer Fantasy. Orcs & Goblins Army Book (8th Edition). Games Workshop. 2011. с. 1–112. 
  5. Orks Archives - Warhammer Community. Warhammer Community (en-US). Процитовано 2018-11-11. 
  6. Codex: Orks (8th Edition). Games Workshop. 2018. с. 1–136. 
  7. Cosplay Video Shows the Best Part of AlienCon Is the Costume Contest. Inverse (en). Процитовано 2018-11-11. 
  8. The Orc Renaissance: Race, Tolerance and Post-9/11 Western Fantasy. Tor.com (en-US). 2013-07-09. Процитовано 2018-11-11. 

ПосиланняРедагувати