Оргбюро ЦК КП(б)У, Організаційне бюро ЦК КП(б)У — орган ЦК КП(б)У, що діяв упродовж 1919—52. Рішення й постанови Оргбюро ЦК КП(б)У у випадку неопротестування їх членами політбюро ЦК КП(б)У ставали рішеннями ЦК КП(б)У. Оргбюро здійснювало загальне керівництво організаційною роботою КП(б)У, займалося підбором та розподілом партійних і радянських кадрів, контролювало виконання рішень ЦК КП(б)У й діяльність радянських, профспілкових і молодіжних організацій.

Оргбюро ЦК КП(б)У

Історія

ред.

Оргбюро ЦК КП(б)У було утворене за зразком оргбюро ЦК РКП(б), поява якого датується 16 січня 1919. У січні—лютому 1919 українським аналогом оргбюро ЦК РКП(б) (до перетворення останнього в кінці березня на постійний орган) і попередником оргбюро була Президія ЦК КП(б)У, до складу якої входили Я.Дробніс (5 лютого замінений Е.Квірінгом), Акім (П.Ровнер), Артем (Ф.Сергєєв), Я.Епштейн (Яковлєв). Із березня 1919 і до вересня 1952 оргбюро працювало на постійній основі. 1952 було визнано за доцільне поточну організаційну роботу зосередити в секретаріаті ЦК КП(б)У.

Склад

ред.

До першого складу оргбюро входило 3 особи (Ю.Пятаков, Т.Харечко, П.Ровнер), згодом чисельний склад збільшився. Одним із членів оргбюро обов'язково був секретар ЦК КП(б)У (з 1920 — 1-й, з 1925 —генеральний, з 1934 — знову 1-й), який одночасно був членом політбюро ЦК КП(б)У. У протоколі рішення про створення оргбюро зазначалося: «На найближчому засіданні ЦК після того, як мине місяць, Організаційне бюро переобирається». Цього правила мало дотримувалися, але склад оргбюро справді часто змінювався, особливо в перші роки його існування. Як правило, оргбюро формально обиралося на пленумі ЦК КП(б)У із членів ЦК. Але існували й винятки. Так, у лютому 1920 призначене ЦК РКП(б) бюро КП(б)У обрало оргбюро ЦК КП(б)У у складі Рафаїла (Р.Фарбмана), Л.Сосновського та Д.Мануїльського, причому два останні за результатами III з'їзду КП(б)У не були членами ЦК. Траплялися кооптації членів ЦК до складу оргбюро у зв'язку з відрядженням того чи іншого діяча на партійну роботу без скликання пленуму ЦК.

Перші роки діяльногсті оргбюро

ред.

Перші роки діяльності оргбюро, його повноваження не були чітко окреслені на інституційному рівні. Слушним не лише для ЦК РКП(б), а й і для ЦК КП(б)У було зауваження В.Леніна щодо розподілу функцій політбюро та оргбюро на IX з'їзді РКП(б) (1920): «Справжнім головним завданням Оргбюро був розподіл партійних сил, а завданням Політичного бюро — політичні питання». Але в цьому ж виступі він зазначив, що такий розподіл є «до певної міри штучним», оскільки «всяке організаційне питання приймає політичне значення». Загалом, як тоді ж зазначив В.Ленін, такий розподіл функцій привів до «надзвичайно сприятливих» результатів і «не було випадку, щоб між тим і іншим бюро виникали труднощі».

Найважливіші кадрові рішення оргбюро передавало на розгляд політбюро, однак спочатку порядок визначення таких питань не був формалізований. Тим більше, що останнє слово у вирішенні кадрових питань в Україні завжди залишалося за ЦК РКП(б), до якого й апелювали українські діячі у випадку незгоди із рішенням власних керівних органів. У вересні 1919 ЦК РКП(б) фактично ліквідував як Оргбюро ЦК КП(б)У, так і політбюро ЦК КП(б)У, залишивши репрезентантами ЦК КП(б)У «трійку» у складі Х.Раковського, Г.Петровського та А.Йоффе, причому два останніх не обиралися членами ЦК на III з'їзді КП(б)У. Із захопленням України Червоною армією керівні партійні органи КП(б)У, у тому числі й оргбюро, були відновлені.

Після XII з'їзду РКП(б)

ред.

Після VII з'їзду КП(б)У та XII з'їзду РКП(б) (квітень 1923) керівництво КП(б)У (наприкінці травня 1923) визначило й письмово зафіксувало розподіл повноважень між політбюро, оргбюро та секретаріатом ЦК КП(б)У. Було чітко окреслено вищий ранг політбюро, член якого міг опротестувати рішення оргбюро. Повноваження щодо кадрових призначень розподілялися так: на оргбюро затверджувалися члени колегій центральних українських установ, завідувачі великими відділами в структурі народних комісаріатів, завідувачі губвідділами в губернських виконкомах та парткомах, керівники великих заводів, редактори газет і журналів, члени правління трестів, голови губернських судів, 1-ші помічники губернських прокурорів. Посади, що були у владній ієрархії вище, підлягали затвердженню політбюро ЦК, а оргбюро могло лише виносити рекомендації. Нижчі за рангом посади підлягали затвердженню секретаріатом ЦК. Із ліквідацією губерній повноваження були дещо модифіковані, але ієрархічна структура виконавчих органів ЦК (політбюро—оргбюро—секретаріат) залишалася незмінною до самої ліквідації оргбюро. При цьому український варіант цієї структури копіював російський, а потім — і загальносоюзний.

Члени Оргбюро ЦК КП(б)У

ред.

Кандидати у члени Оргбюро ЦК КП(б)У

ред.

Див. також

ред.

Джерела

ред.

Посилання

ред.