Опідзолені чорноземи
Опідзолені чорноземи – підтип чорноземів з своєрідними морфолого-генетичними рисами. Формування обумовлене поєднанням дернового процесу ґрунтоутворення з опідзоленням[1].
Утворення ред.
Ґрунти сформувались переважно на карбонатних, добре дренованих, лесових породах, при оптимальному зволоженні, під трав'яною рослинністю, де процеси нагромадження органічних речовин досягають найвищого рівня. Могутній травостій залишив у цих ґрунтах велику кількість рослинних решток, тому вони багаті на гумус.Залягають на добре дренованих вододілах та їх схилах між темно-сірими ґрунтами і чорноземами звичайними. У профілі помітні ознаки як чорноземів, так і опідзолених ґрунтів (переміщення колоїдів).
Морфологія ред.
Головна морфологічна ознака — наявність білястої присипки в нижній частині Н, де виділяється самостійний опідзолений горизонт.
.Виділяють декілька підтипів чорноземів опідзолених:
- на лесах помірно слабгумусоакумулятивний;
- на лесах помірно добре гумусоакуамулятивний (з міграційними формами карбонатів);
- на лесах помірно добре гумусоакумулятивний (з міграційними формами карбонатів у вигляді дудиків)[2].
Будова ґрунтового профілю ред.
Не гумусовий слабоелювійований 35–45 см, темно-сірий з кремнеземистою присипкою SiO2, у вигляді «сивини», структура — зернистогрудкувата, перехід поступовий;
Нpi — верхній перехідний слабкоілювійований 30–40 см, темно-бурий, ущільнений;
Рhі — нижній перехідний слабоілювійований 35–45 см, темно-бурий, язики натічного гумусу, переходить у породу по лінії залягання карбонатів.
Рk — з глибини 120 см і більше частіше карбонатний лес.
Характеристика опідзолених чорноземів: ред.
- вміст гумусу 5–12 % (супіщані до 2 %, глинисті -до 6 %);
- потужність Н + Нр = 30-70 см;
- співвідношення гумінових та фульвокислот у складі органічної речовини = 1,2–1,5;
- ступінь насиченності основами— 75–90 %;
- реакція ґрунтового розчину слабокисла або близька до нейтральної рН KCl = 5,6–6,5;
- у ГВК присутній водень 2,0–3,5 мг-екв/100 г ґрунту;
- склад ввібраних катіонів (Са, Mg, H).
Потенціальна родючість має досить високий рівень (бонітет ~72 бали)[3].
Поширення ред.
В Україні опідзолені чорноземи поширені в північній частині лісостепової зони дезаймають значні площі. Найбільші ареали поширення спостерігаються на Волинській, Подільській, Придніпровській, Середньоросійській височинах[4].
Посилання ред.
- ↑ ЕНЦИКЛОПЕДІЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ.
- ↑ Чорноземні ґрунти лісостепової та степової зон (PDF).
- ↑ Назаренко І.І., Польчина С.М. Нікорич В.А. (2004). Грунтознавство (PDF) (українська) . Чернівці: Книги – XXI. с. 400.
- ↑ Карта ґрунтів України.
Джерела ред.
- Класифікація ґрунтів України / М. І. Полупан, В. Б. Соловей, В. А. Величко.— К.: Аграрна наука, 2005.— 300 с.
- Назаренко І. І., Польчина С. М., Нікорич В. А. Грунтознавство: Підручник. — Чернівці: Книги — XXI, 2004.— 400 с.
- Позняк С. П. Ґрунтознавство і географія ґрунтів: підручник. У двох частинах. — Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. — 270 і 286 с.