Опівнічний експрес (фільм, 2008)

Опівнічний експрес (англ. The Midnight Meat Train) — американський містичний фільм жахів 2008 року японського режисера Рюхея Кітамури, екранізація однойменного короткого оповідання «Опівнічний поїзд із м'ясом» письменника Клайва Баркера. Сюжет оповідає про фотографа, який намагається розшукувати серійного вбивцю, і знаходить його, проте паралельно виявляє жахливих створінь, які контролюють місто.

Опівнічний експресPicto infobox cinema.png
The Midnight Meat Train
Midnight meat train ver2.jpg
Жанр жахи, трилер, детектив
Режисер Рюхей Кітамура
Продюсер Клайв Баркер
Ерік Рейд
Том Розенберг
Хорхе Саралегі
Річард С. Райт
Гарі Лучезі
Сценарист Джефф Бюлер
У головних
ролях
Бредлі Купер[1][2][…], Леслі Бібб[2][3][…], Брук Шилдс[1][2][…], Roger Bartd[2][3][…], Тед Реймі[3][4][5], Вінні Джонс[1][2][…], Тоні Курранd[2][3][…], Пітер Джекобсон[2][4][5], Barbara Eve Harrisd[2][3][…], Brian Taylord[5], Don Smithd, Earl Carrolld[5], Нура (Еребру)[3] і Куінтон Джексон
Оператор Джонатан Села
Композитор Йоханнес Кобілке
Робб Вільямсон
Монтаж Тобі Йетс
Художник Кларк Хантер
Ліза Васконселлос
Крістофер Лоуренс
Енді Бріттан
Кінокомпанія Lakeshore Entertainment
Lions Gate Films
Дистриб'ютор Lionsgate і Netflix
Тривалість 98 хв.
Мова англійська
Країна США США
Рік 2008
Кошторис $15 000 000
Касові збори США США $83 361
світ $3 449 866
IMDb ID 0805570

Головні ролі зіграли Бредлі Купер, Леслі Бібб, Брук Шилдс, Роджер Барт, Тед Реймі та Вінні Джонс. Сценарій адаптований Джеффом Бюлером, продюсером став Том Розенберг із компанією Lakeshore Entertainment. Фільм випущений 1 серпня 2008 року.

СюжетРедагувати

Фотограф Леон живе зі своєю подругою Маєю і чекає свого шансу в фотобізнесі. Коли Майя знайомить його з Юрґисом, той сплановує зустріч Леона з успішною власницею галереї мистецтв С’юзан Гофф. Вона аналізує роботу Леона і просить його поліпшити якість своїх фотографій. Вночі засмучений Леон вирішує поблукати вулицями і зробити декілька знімків. Він йде за трьома панками до станції метро, а коли банда нападає на молоду жінку, Леон захищає її. Наступного ранку Леон виявляє, що жінка зникла. Він йде в поліцію, але детектив Лінн Хедлі не звертає на нього особливої уваги. Леон стає одержимий бажанням дізнатися правду, що саме сталося з незнайомкою, тому він стежить за станцією метро. Коли він побачив м'ясника в поїзді, то припустив, що той може бути вбивцею і почав стежити за ним.

У роляхРедагувати

Актор Роль
Бредлі Купер Леон Леон
Леслі Бібб Майя Майя
Брук Шилдс Сьюзен Гофф Сьюзен Гофф
Вінні Джонс Махогені (м'ясник) Махогені (м'ясник)
Роджер Барт Юргис Юргис
Тоні Карран водій водій
Барбара Ів Гарріс детектив Лінн Гедлі детектив Лінн Гедлі
Пітер Джекобсон Отто Отто
Стефані Мейс Лі Купер Лі Купер
Тед Реймі Рендл Купер Рендл Купер
Нора Еріка Сакакі Еріка Сакакі
Квінтон Джексон янгол-охоронець янгол-охоронець
Ден Каллахан Трой Талевескі Трой Талевескі
Дон Сміт поліцейський поліцейський
Ерл Керролл Джек Френкс Джек Френкс
Аллен Мальдонадо Lead Gangbanger Lead Gangbanger
Майкл Маккрекен молодший Отець 1 Отець 1
Райан Макдауелл Отець 2 Отець 2
Едді Варгас Отець3 Отець3
Келвін О'Брайант худий хлопець 1 худий хлопець 1
Джейсон Санчез худий хлопець 2 худий хлопець 2
Брайан Тейлор молода людина молода людина

ВиробництвоРедагувати

Перший режисер фільму Патрік Татопулос спочатку планував зняти фільм у 2005 році в Нью-Йорку та Монреалі. Татопулос покинув виробництво в 2006 році, і його замінив Рюхей Кітамура. Зйомки перенесли в Лос-Анджелес через непомірну вартість зйомок у Нью-Йорку. Замість цього використовувались різні локації, зокрема система метро Л.А. Зйомки розпочалися 18 березня 2007 року.

ЗйомкиРедагувати

Це другий фільм, в якому Вінні Джонс мовчить до останніх хвилин фільму, перший — «Викрасти за 60 секунд» (2000).[6]

Деякі з картин, які глядач бачить у галереї Сюзан Гофф, належать Клайву Баркеру.[6]

АлюзіїРедагувати

У фільмі «Мій хлопець — псих» (2012) Дженніфер Лоуренс та Бредлі Купер проходять біля театру, де показують «Опівнічний експрес».[6]

Готель, в який на початку фільму входить Махогені (Вінні Джонс), носить назву «Барклай». Це анаграма перших складів імені та прізвища автора — Клайва Баркера.[6]

РелізРедагувати

Коли фільм закінчував процес виробництва, Lionsgate найняла виконавчого директора Джозефа Дрейка. Дрейку сильно не сподобався фільм, і він вирішив дати йому обмежений театральний пробіг у бюджетних кінотеатрах.[6]

Завдяки нестабільним результатам касових зборів США, багато іноземних розповсюджувачів фільму вирішили надіслати його прямо на DVD у своїх рідних країнах.[6]

Фільм вперше показаний у Німеччині в рамках Фестивалю фільмів про фентезі 14 серпня 2008 року.[7]

СприйняттяРедагувати

КритикаРедагувати

Професійні критики загалом позитивно оцінили фільм. Вебсайт Rotten Tomatoes показує 72% рейтингу схвалення на основі 32 відгуків. Консенсус зазначає: «Творча та енергійна адаптація короткого оповідання Клайва Баркера з достатньою кількістю лякань і хвилювань, щоб бути потенційною культовою класикою».[8]

Критик Антон Бітель назвав фільм «диявольським неоднозначним трилером» і «стильним кривавим спуском у божевілля, вбивства та саме пекло». Фелім О'Ніл з Guardian впевнений, що «японський режисер Рюхей Кітамура... пропонує безліч стильних візуальних засобів». Критик Девід Нусейр сухо констатував: «Спочатку інтригуючий, але в кінцевому рахунку жорстокий...».[8]

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати