Вікіпедія

Операція «Прибій»

Операція «Прибій» (Березневі Депортації) — кодова назва масових депортацій населення балтійських держав 25-28 березня 1949 року. Близько 90 000 естонців, латишів та литовців було депортовано до віддалених частин Радянського Союзу. Дана операція стала однією з найскладніших здійснених радянською владою в епоху Холодної війни.[1]

«Вороги народу»: 72% депортованих були жінки та діти у віці до 16 років.

12 березня 1949 видано наказ міністра внутрішніх справ СРСР № 00225 «О выселении с территории Литвы, Латвии и Эстонии кулаков с семьями, семей бандитов и националистов» під грифом «совершенно секретно».[2]

Хоча офіційно заявлялось, що операція має на меті викорінення куркульства, насправді вона передбачала винищення бази підтримки лісових братів в боротьбі проти радянської окупації й сприяння колективізації.[3] Тому особлива увага приділялась антирадянським націоналістам, симпатикам і родичам лісових братів, ветеранам нацистських збройних сил та родичів ув'язнених у ГУЛАГ за антирадянську діяльність.[1] Депортація виконала поставлену перед нею мету: протягом наступних декількох тижнів, майже всі домогосподарства було колективізовано.

Через високу смертність депортованих у перші декілька років після виселення, спричинену неспроможністю радянського режиму надати адекватний одяг, помешкання, через недбалість чи злий умисел, деякі дослідники вважають депортації геноцидом.[4][5][6] На основі декларації Мартенса та принципів статуту Нюрнберзького трибуналу Європейський суд з прав людини визнав березневі депортації злочином проти людяності.[7][8]

За проведення операції з виселення цивільних людей були відзначені орденом Червоного прапора провідні виконавці й керівники цього діяння: генерал-майор Б. Кумм, полковники О. Резєв, П. Пастельняк, Д. Таєвер, а орденами Великої Вітчизняної війни 1 і 2 ступенів нагородили генерал-лейтенанта С. Огольцова і підполковників О. Авіка, А. Прессмана та І. Якобсона.

Див. також ред.

Посилання ред.

  1. ↑ а б Strods, Heinrihs; Kott, Matthew (2002). The File on Operation 'Priboi': A Re-Assessment of the Mass Deportations of 1949. Journal of Baltic Studies. 33 (1): 1—36. Процитовано 25 березня 2008. Erratum. Journal of Baltic Studies. 33 (2): 241. Процитовано 25 березня 2008.
  2. ↑ операция «Прибой». frontovik.org. Процитовано 25 березня 2022.
  3. ↑ Strods, Heinrihs; Kott, Matthew (2002). The File on Operation 'Priboi': A Re-Assessment of the Mass Deportations of 1949. Journal of Baltic Studies. 33 (1): 1—36. Процитовано 25 березня 2008.
  4. ↑ Rudolph J. Rummel, Lethal Politics: Soviet Genocide and Mass Murder Since 1917, Transaction Publishers 1990, ISBN 1-56000-887-3
  5. ↑ J. Pohl, Stalin's genocide against the «Repressed Peoples», Journal of Genocide Research, Volume 2, Number 2, 1 June 2000 , pp. 267—293
  6. ↑ Lauri Mälksoo, Soviet Genocide? Communist Mass Deportations in the Baltic States and International Law, Leiden Journal of International Law (2001), 14: pp757-787 Cambridge University Press
  7. ↑ Postimees 31 March 2009: Martin Arpo: kommunismiaja kuritegude tee Euroopa Inimõiguste Kohtuni
  8. ↑ Full text of European Court of Human Rights Decision on the case Kolk and Kislyiy v. Estonia: Non-Applicability of Statutory Limitations to Crimes against Humanity

Література ред.

  • Eesti rahva inimohvrid Nõukogude ja Saksa okupatsioonide ajal 1940—1953 Peep Varju. Tartu, 1997.


  Це незавершена стаття з історії Литви.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
  Це незавершена стаття про Латвію.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
  Це незавершена стаття про Естонію.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Операція_«Прибій»&oldid=40284630