Операція «Кілгол»
«Операція Кілгол» (англ. Keelhaul від to keelhaul — «кілювати, протягувати під кілем у покарання») — операція англійських і американських військ з передачі радянській стороні громадян СРСР, які перебували на підконтрольній їм (військам) території: гастарбайтерів, військовополонених, а також біженців та громадян СРСР, що служили та воювали на стороні Німеччини.
Проводилась у період між 14 серпня 1946-го i 9 травня 1947 року в рамках колабораціонізму.
Ялтинська конференція ред.
Домовленість про репатріацію була досягнута на Ялтинській конференції і стосувалась усіх переміщених осіб, які станом на 1939 рік були громадянами Радянського Союзу, незалежно від їхнього бажання повертатися на Батьківщину. Водночас була видана і деяка частина колишніх підданих Російської Імперії, які ніколи не мали радянського громадянства[1]. Ця операція ознаменувала собою завершення примусової репатріації Радянського Союзу після Другої світової війни. Інша сторона обміну — радянське керівництво з'ясувало, що, незважаючи на вимоги Сталіна, британська розвідка зберігає ряд антикомуністичних ув'язнених з метою відновлення «антирадянських операцій» за наказом Вінстона Черчилля[2].
Критика ред.
Найбільш відома своїм драматизмом видача представниками НКВС козаків, які брали участь у війнах на стороні Німеччини[3]. Автор Микола Толстой-Милославський описував сцену повернення американців до табору інтернованих після того, як вони доставили людей до радянської влади:
Американці повернулися до Платтлінга з почуттям ганебності. Перед тим, як вони вийшли з лісу після зустрічі з представниками радянської влади, багато хто побачив, що ряд тіл щойно переданих людей вже висить на гілках сусідніх дерев[4].
Олександр Солженіцин назвав цю операцію «останньою таємницею Другої світової війни»[5]. Він долучився до фонду правового захисту, створеного для допомоги Толстому, якого звинувачували в наклепі в справі 1989 року, поданої лордом Алдінґтоном про звинувачення Толстого у військових злочинах, пов'язаних із цією операцією. Толстой програв справу в судах Великої Британії, але уникнув відшкодування збитків, оголосивши про банкрутство[6].
Див. також ред.
Посилання ред.
- ↑ Панский Я. Возвращение на родину // Совершенно секретно. 11 марта 2010.[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Costello, John (1988). Mask of Treachery. с. 437.
- ↑ Толстой Н. Д. Жертвы Ялты. Гл. 15. Заключительные операции. — М.: Русский путь, 1996. — ISBN 5-85887-016-3
- ↑ Murray-Brown, Jeremy. A footnote to Yalta. Boston University. Архів оригіналу за 16 травня 2008.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|df=(довідка) - ↑ Солженицын, Александр (1974). Архипелаг Гулаг. с. 85.
- ↑ Lord Aldington. The Guardian. London. 9 December 2000. Процитовано 25 May 2010.