Відкрити головне меню

Омнопон (лат. Omnoponum) — комбінований лікарський препарат, який за хімічним складом є сумішшю алкалоїдів опію, та відноситься до групи опіоїдних анальгетиків.[1][2][3] Омнопон застосовується підшкірно.[1][2][3]

Омнопон
Combination of
Морфін Опіоїдний анальгетик
Кодеїн Опіоїдний анальгетик
Тебаїн Міотропний спазмолітик
Папаверин Міотропний спазмолітик
Ідентифікатори
Номер CAS ?
Код ATC N02AA10
PubChem 24840907
Терапевтичні застереження
Кат. вагітності

?

Лег. статус
Використання п/ш

Фармакологічні властивостіРедагувати

Омнопон — комбінований лікарський препарат, який за хімічним складом є сумішшю алкалоїдів опію, та відноситься до групи опіоїдних анальгетиків до складу омнопону входять морфін (48—50 % масового складу препарату), кодеїн, тебаїн, папаверин, носкапін. Механізм дії препарату полягає у стимулюванні трьох підвидів опіатних рецепторів — μ-, δ- і κ-підвидів.[1][2][3]Наслідком цього є блокування міжнейронної передачі больових імпульсів у різних відділах ЦНС, включно з корою головного мозку. Застосування омнопону спричинює виражений знеболювальний ефект, зміну емоційного забарвлення болю, виникнення ейфорії, а також седативний ефект.[1][2][3] При застосуванні омнопону, як і більшості інших опіоїдів, пригнічується дихальний центр, гальмується центр кашлю, а також виникає міоз та брадикардія.[1] Проте при застосуванні омнопону рідше спричинюється блювання у зв'язку із гальмуванням блювального центру, значно рідше спричинює спазм гладеньких м'язів внутрішніх органів (у зв'язку із прямою міотропною спазмолітичною дією папаверину, тебаїну і носкапіну), хоча й також послаблює перистальтику кишечнику та сприяє розвитку запору.[3][1] Як і при застосуванні морфіну, при застосуванні омнопону може спостерігатися залежність від препарату.[3][1] Омнопон застосовується при вираженому больовому синдромі, у тому числі при кольках, при інфаркті міокарду, злоякісних пухлинах, для премедикації перед операціями.[1][2]

ФармакокінетикаРедагувати

Омнопон швидко й добре всмоктується після парентерального введення, та швидко метаболізується, тому біодоступність препарату точно не встановлена. Омнопон проникає через гематоенцефалічний бар'єр, через плацентарний бар'єр, та виділяється в грудне молоко. Метаболізується препарат у печінці з утворенням малоактивних метаболітів. Виводиться препарат із організму у вигляді метаболітів переважно із сечею, частково з жовчю. Період напіввиведення омнопону становить 2—3 години.[1]

Покази до застосуванняРедагувати

Омнопон застосовується при больовому синдромі різного генезу, у тому числі при кольках, при інфаркті міокарду, злоякісних пухлинах, важких травмах, для премедикації перед операціями, для знеболення під час операцій, та у післяопераційному періоді.[1][2]

Побічна діяРедагувати

При застосуванні омнопону можуть спостерігатись наступні побічні ефекти[1]:

ПротипоказиРедагувати

Омнопон протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, підвищенні внутрішньочерепного тиску, черепно-мозкових травмах, пригніченні дихання, інсульті, важкій печінковій недостатності, болі у животі невстановленої етіології, алкогольній інтоксикації, делірії, гарячці, артеріальній гіпотензії, порушенні атріовентрикулярної провідності, комі, глаукомі, дітям віком до 12 років, особам у віці понад 75 років.[2][1]

Форми випускуРедагувати

Омнопон випускається у вигляді ампул по 1 мл 1 % і 2 % розчину.[3]

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и к л м н ОМНОПОН-ЗН (OMNOPONUM-ZN)
  2. а б в г д е ж Омнопон (Omnopon) (рос.)
  3. а б в г д е ж "Омнопон в Справочнике Машковского". Архів оригіналу за 21 березня 2016. Процитовано 6 червня 2019.  (рос.)

ПосиланняРедагувати