Відкрити головне меню

Омельник (Кременчуцький район)

село в Кременчуцькому районі

Омельни́к — село в Україні, у Кременчуцькому районі Полтавської області. Населення становить 1811 осіб. Орган місцевого самоврядування — Омельницька сільська рада.

село Омельник
Omelnik kr gerb.png Flag of Omelnyk.svg
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Кременчуцький район
Рада/громада Омельницька сільська рада
Код КОАТУУ 5322483201
Основні дані
Засноване 1634 (1633?) (перша згадка)
Населення 1811
Поштовий індекс 39713
Телефонний код +380 536
Географічні дані
Географічні координати 49°12′32″ пн. ш. 33°32′35″ сх. д. / 49.20889° пн. ш. 33.54306° сх. д. / 49.20889; 33.54306Координати: 49°12′32″ пн. ш. 33°32′35″ сх. д. / 49.20889° пн. ш. 33.54306° сх. д. / 49.20889; 33.54306
Середня висота
над рівнем моря
68 м
Водойми р. Псел, Омельник
Місцева влада
Адреса ради 39713, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Омельник, вул. Центральна, 66, тел. 73-89-31
Карта
Омельник. Карта розташування: Україна
Омельник
Омельник
Омельник. Карта розташування: Полтавська область
Омельник
Омельник
Омельник. Карта розташування: Кременчуцький район
Омельник
Омельник

Омельник у Вікісховищі?

Географічне розташуванняРедагувати

Село Омельник знаходиться на правому березі річки Псел (через село також протікає річка Омельник), вище за течією на відстані 2 км розташоване село Гуньки, нижче за течією на відстані 3 км — село Федоренки, на протилежному березі — село Запсілля.

Село є адміністративним центром Омельницької сільської ради, до якої, також входять села: Варакути, Литвиненки, Пустовіти і Федоренки.

НазваРедагувати

Крім Кременчуцького району існують ще 2 назви по Україні: в Онуфріївському районі Кіровоградської області та в Оріхівському районі Запорізької обл. Найпоширеніші три версії щодо походження назви села. Перша: назву село отримало від назви річки Омельник, що протікає тут. За другою версія, назва походить від імені козака Омелька, який ще в козацькі часи проживав тут. За третьою версією вважається, що первісно назва звучала як Емінлік, або територія, що належала якомусь еміну (так кримські татари називали управителів). Потім, трансформуючись, стала звучати, як Оминлик, пізніше — Омильник, ще далі — Омельник.

Сама назва гідроніма Омельник вважається походить від назви напівпаразитичної рослини омели, що росте на берегах цих річок.[1]

ІсторіяРедагувати

 
Герб села 1754 року

Датою заснування села вважається 1630 рік. Власне досі знана лише згадка 1633/1634 поселення як вже існуючого (звідси походив козак Пальчик, ймовірно з роду остерських бояр Пальчиків). 1638 Омельник постраждав від повстанців Я.Острянина. Цього ж року королівський привілей на Омельник отримав Станіслав Гурський, військовий клієнт великого коронного гетьмана С.Конєцпольського. Утім, надовго не затримався, бо 1644 черкаський староста і польний гетьман коронний Миколай Потоцький віддав Омельник серед інших старостинських маєтностей в оренду своєму родичу Адаму Казановському.

Містечко Омельник показано на картах XVII сторіччя на нижній течії річки Псла при впадінні в неї річки Омельник. Омельник в XVII сторіччі був укріплений земляною фортецею і був значним селищем.

В 1648 році була створена Омельницька сотня у складі Чигиринського полку, в якому перебувала вперше від 1648 року до 1661 року. Адміністративним центром сотні стає містечко Омельник. Крім того до складу сотні входять такі населені пункти, як слобода Демидівка, село Ламана; містечко Манжелія. За «Реєстром» у жовтні 1649 року мала 189 козаків.

Протягом 16611663 років Омельницька сотня входила до Кременчуцького полку, а в 16631667 роках — знову до Чигиринського. За Андрусівським перемир'ям 1667 року мала увійти до Полтавського полку, але фактично продовжувала належати до вілаєта П. Дорошенка. Остаточно відійшла до Лівобережжя після капітуляції П. Дорошенка і була включена до Миргородського полку, у складі якого перебувала до 1775 року, коли після ліквідації Січі указом Катерини II сотня була розформована, а її територія включена до складу Кременчуцького повіту Новоросійської губернії з центром у Кременчуці. Найпомітнішим місцевим старшинським родом були Остроградські.

На початку XX сторіччя населення містечка Омельник становило близько 2500 жителів. У містечку були 2 православні церкви, єврейський молитовний будинок, крамниці, 3 ярмарки, 2 маслоробні.

«Село Року — 2018»Редагувати

У червні 2018 року за результатом ревізії проекту «Сільський ревізор»[2] та народного голосування Омельник було визнано «Селом Року – 2018»[3][4].

НаселенняРедагувати

  • 1859 — 3358 (1622 чол., 1736 жінок, 439 дв.)[5]
  • 2001 — 1811

Економіка та соціальна сфераРедагувати

На території села знаходяться дитячий табір відпочинку «Сонячний» та санаторій-профілакторій «Івушка».

Діє Аграрно-екологічний ліцей-інтернат-дошкільний навчальний заклад.

На території Омельника діє приватне підприємство агрофірма «ім. Шевченка».

За 8 км від села знаходиться станція Омельник на ділянці Полтава — Кременчук Південної залізниці.

Зараз на території села Омельник діє громадське формування «Українські Козаки» Українського Реєстрового Козацтва, яке охороняє порядок в селі и підтримує українські традиції та звичаї.

ОдносельціРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Матеріали науково-практичної конференції «Кременчуку — 435 років» (укр.)
  2. Ілля Єсін (12.06.2017). Ревізія села Омельник. Сільський ревізор. Процитовано 18 червня 2018. 
  3. Оголошено «Село Року-2018» за версією проекту «Сільський Ревізор»!. Сільський ревізор. 18.06.2018. Процитовано 18 червня 2018. 
  4. Руслана Горгола (17.06.2018). «Сільський ревізор»: Омельник визнали селом року. Кременчуцький ТелеграфЪ. Процитовано 18 червня 2018. 
  5. Кременчуччина в першій половині XIX ст. Архів оригіналу за 5 березень 2012. Процитовано 5 березень 2012. 
  6. Реабілітовані жертви комуністичного терору на Полтавщині. Архів оригіналу за 29 жовтень 2013. Процитовано 13 травень 2011.