Оман німецький

вид рослин
Оман німецький

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Angiosperms)
Евдикоти (Eudicots)
Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Підродина: Asteroideae
Триба: Inuleae
Рід: Оман (Inula)
Вид: Оман німецький
Inula germanica
L., 1753
Посилання
Вікісховище: Pentanema germanicum
Віківиди: Inula germanica
EOL: 6177739
IPNI: 225879-1
NCBI: 313945

Оман німецький[1][2] (Inula germanica) — вид рослин з родини айстрових (Asteraceae), поширений у Європі й Західній Азії.

Опис

ред.

Багаторічна трав'яниста рослина 15–60 см заввишки. Зелена або сіро-зелена рослина, вкрита довгими, волосками. Стебло густо залистяне. Листки чергові, прості, видовжено-еліптичної чи видовжено-ланцетної форми, майже цільні, налягають один на одного, запушені з обох боків, але знизу густіше. Кошики порівняно дрібні (7–11 мм в діаметрі), численні, зібрані в густому щитку. Приквітки розташовані в кілька рядів. Квітки золотисто-жовті; крайові язичкові — нечисленні, до 9 мм довжиною; трубчасті квітки мають п'ять тичинок. Зав'язь і сім'янки гладенькі, голі або тільки у верхній частині розсіяно-коротко-волосисті. Сім'янка завдовжки ≈ 1,5 мм[2].

Поширення

ред.

Поширений у Європі й Західній Азії: Німеччина, Австрія, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Італія, Хорватія, Боснія та Герцеговина, Чорногорія, Сербія, Косово, Північна Македонія, Албанія, Румунія, Болгарія, Греція, європейська Росія, Молдова, Україна (зокрема Крим), західний Казахстан, Північний Кавказ, Грузія, Вірменія, Азербайджан, Туреччина (європейська й Анатолія), Іран (Іранський Азербайджан)[3][4][5].

В Україні вид зростає серед чагарників у степах, лісах і на сухих луках — у Лісостепу і Степу, б.-м. зазвичай, а також у Криму (передгір'я, Керченський півострів і ПБК)[2].

Галерея

ред.

Джерела

ред.
  1. Inula germanica // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 326.
  3. Germplasm Resources Information Network. Архів оригіналу за 29 липня 2020. Процитовано 14.09.2019. (англ.)
  4. The Euro+Med Plantbase Project. Архів оригіналу за 3 січня 2015. Процитовано 14.09.2019. (англ.)
  5. Plants of the World Online / Kew Science. Архів оригіналу за 29 липня 2020. Процитовано 14.09.2019. (англ.)