Відкрити головне меню

Ольденбург Сергій Федорович (14 (26)вересня 1863, село Бянкіно, нині Нерчинський район, Забайкальський край — 28 лютого 1934, Ленінград)— російський і радянський сходознавець, один із засновників російської індологічної школи, академік Російської академії наук (1903) і Академії наук СРСР, академік Всеукраїнської академії наук (1925), неодмінний секретар Академії наук у 1904—1929 роках, член РБО. Один з лідерів партії кадетів, член Державної ради (1912—1917), міністр народної освіти Тимчасового уряду (1917)[1].

Ольденбург Сергій Федорович
Sergey Fedorovich Oldenburg.jpg
Народився 14 вересня 1863(1863-09-14)
село Бянкіно, Нерчинський район, Забайкальський край
Помер 28 лютого 1934(1934-02-28) (70 років)
Ленінград
Поховання Літераторські мостки
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg Російська СФРР
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність антрополог, орієнталіст, індолог
Alma mater Імператорський Санкт- Петербурзький університет
Сфера інтересів сходознавець (буддологія, індологія),
Заклад Санкт-Петербурзький державний університет
Вчителі Ivan Minayev[d]
Відомі учні Otto Rosenberg[d]
Аспіранти, докторанти Otto Rosenberg[d]
Член Російська академія наук, Академія наук СРСР, Петербурзька академія наук, Прусська академія наук і Імператорське російське археологічне товариство[d]
Відомий завдяки: один із засновників російської індологічної школи
Рід Oldenburg family[d]
Батько Friedrich Otto von Oldenburg[d]
Діти Sergey Oldenburg[d]

Ольденбург Сергій Федорович у Вікісховищі?

Зміст

БіографіяРедагувати

Сім'яРедагувати

Сергій Ольденбург походив з старовинного мекленбургського дворянського роду.

ОсвітаРедагувати

Закінчив із золотою медаллю першу Варшавську гімназію (1881), факультет східних мов Санкт-Петербурзького університету (1885). Магістр санскритської словесності. Член гуртка «Братсва», який об'єднав молодих інтелектуалів Петербурзького університету. У 1887—1889 роках працював в бібліотеках Парижа, Лондона і Кембриджа, головним чином, над буддійськими рукописами.

Науково-педагогічна діяльністьРедагувати

З 1889 року — приват-доцент факультету східних мов Санкт-Петербурзького університету, викладав санскрит на історико-філологічному факультеті. З 1 січня 1897 року — професор. У 1899 році покинув університет на знак солідарності зі звільненими опозиційно налаштованими викладачами. Основна тематика його наукових праць — релігія, поезія і мистецтво, старовини і історія Індії, перська і західні літератури, питання етнографії та історії сходознавства. У 1897 році заснував міжнародну серію «Bibliotheca Buddhica. Зібрання оригінальних і перекладних буддійських текстів». До своєї смерті редагував це видання, в рамках якого до 1937 році вийшло 30 томів у більш ніж 100 випусках. У книгах серії були опубліковані тексти, що належать до традиції «північного буддизму», на санскриті, китайською, тибетською і монгольською мовами з введеннями і науковим апаратом переважно англійською, французькою та німецькою мовами.

Робота в Академії наук до 1917 рокуРедагувати

З 5 (17) лютого 1900 року — ад'юнкт з літератури та історії азіатських народів Імператорської Академії наук, з 19 квітня (2 травня) 1903 року — екстраординарний академік, з 1 (14) листопада 1908 року — ординарний академік. В 1904—1929 роках — неодмінний секретар Академії наук. У 1909—1910 і 1914—1915 роках керував археологічними експедиціями в Східному Туркестані. З 1916 року був директором Азіатського музею.

ПраціРедагувати

  1. Буддійські легенди. Частина I. Bhadrakalpavadana Jatakamala. СПб., 1894.
  2. Буддійське мистецтво в Індії. СПб., 1901. (Вісті Імператорської академії наук; лютий. Т. 14. № 2).
  3. Європа в сутінках на згарищі війни. Враження від поїздки у Німеччину, Англію і Францію влітку 1923 р. Пг., 1924.
  4. Життя Будди, індійського Вчителя Життя: п'ять лекцій з буддизму М., 2010. Агні[2]

ПриміткиРедагувати

Джерела та літератураРедагувати