Ольга Грицик (телеведуча)

українська телеведуча, журналістка, ведуча телеканалу Ми — Україна

Ольга Грицик — українська телеведуча, журналістка, ведуча телеканалу «Ми — Україна» та марафону "Єдині новини". Колишня ведуча новин «Сьогодні» на телеканалах «Україна» та «Україна 24».

Ольга Грицик
Народилася 6 вересня 1974(1974-09-06) (49 років)
Львів
Громадянство Україна Україна
Діяльність журналістка, телеведуча
Знання мов українська

Біографія ред.

Народилася 6 вересня 1974 року у Львові.

Освіта ред.

У 1996 році закінчила Львівський університет ім. Франка, факультет журналістики.

Кар'єра ред.

У 1997 році почала працювати на радіо «Львівська хвиля»[1] як репортерка, пізніше як ведуча та керівниця служби інформації. В цей же час працювала ведучою новин на Львівському обласному телебаченні, а також позаштатною кореспонденткою української служби BBC.

У 2003 році очолила інформаційну редакцію регіональної телекомпанії НТА.

У листопаді 2004 року переїхала до Києва на запрошення телеканалу К1, зайняла посаду ведучої програми «Один день».

У 2008 році почала роботу на телеканалі «Інтер», працювала ведучою ранкових випусків новин, а також ведучою вечірньої програми «Подробиці»[2].

У 2013 році перейшла на телеканал «Україна» як ведуча підсумкової інформаційної програми «События дня».[3]

З 12 липня 2021 року до 22 липня 2022 року - ведуча новин «Сьогодні» на телеканалі «Україна 24».

З 15 жовтня 2022 року - ведуча телеканалу «Ми — Україна»

Захоплення ред.

  • йога
  • вегетаріанство[4]
  • подорожі
  • кіно

Примітки ред.

  1. Ольга ГРИЦИК: «У чомусь з Жанною Д’Арк ми таки подібні. Архів оригіналу за 3 лютого 2015. Процитовано 3 лютого 2015.
  2. Анастасія Даугулє вестиме «Подробности», а Ольга Грицик – ранкові «Новини» на «Інтері». Архів оригіналу за 3 лютого 2015. Процитовано 3 лютого 2015.
  3. Телеведущая канала "Украина" Ольга Грицик: "Быть в курсе событий стало для меня рефлексом.[недоступне посилання з липня 2019]
  4. Ольга Грицик відкрила секрет приготування улюбленної страви. Архів оригіналу за 3 лютого 2015. Процитовано 3 лютого 2015.

Посилання ред.