Олефіров Андрій Володимирович

Андрій Володимирович Олефіров (нар. 18 березня 1972(19720318), Київ, Українська РСР, СРСР) — український дипломат.

Андрій Олефіров
Прапор
Прапор
Тимчасово повірений України в Хорватії
2001 — 2001
Міністр: Анатолій Зленко
Попередник: Анатолій Шостак
Наступник: Віктор Кирик
Прапор
Прапор
Генеральний консул України в Нью-Йорку
2004 — 2008
Міністр: ГрищенкоТарасюк(в. о.) Бутейко(в. о.) Тарасюк(в. о.) ОгризкоЯценюкОгризко
Прапор
Прапор
Заступник Міністра закордонних справ — керівник апарату МЗС України
з липня 2012
Міністр: Костянтин Грищенко
Прапор
Прапор
6-й Посол України у Фінляндії
(за сумісництвом в: Ісландії)
20 серпня 2014[1] — 16 травня 2019
Міністр: Павло Клімкін
Попередник: Сергій Василенко (в. о.)
Наступник: Ілля Квас (в. о.)
 
Народження: 18 березня 1972(1972-03-18) (52 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Національність: українець
Країна: СРСР СРСРУкраїна Україна
Освіта: Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Діти: син і донька
Нагороди:
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

У 2001 році був тимчасово повіреним у справах України в Хорватії, а з 2004 року до 2008 року Генеральним консулом України в Нью-Йорку. Надзвичайний і Повноважний Посол України у Фінляндії (впродовж 2014—2019 років) й Ісландії за сумісництвом (у 2016—2019 роках). Заступник міністра закордонних справ України у 2012—2014 роках.

Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеню.

Володіє англійською, іспанською та хорватською мовами.

Біографія ред.

Андрій Володимирович Олефіров народився 18 березня 1972 року у Києві, що входив на той час до складу Української РСР СРСР. У 1994 році закінчив Київський державний університет, за першою освітою — філолог, перекладач з англійської та іспанської мов.

Після цього Андрій Володимирович розпочав дипломатичну кар'єру. Спочатку як аташе, третій і другий секретар Консульського управління Міністерства закордонних справ України (МЗС України) у 1996—1998 роках. З 1998 року перейшов на роботу в Посольстві України в Хорватії як другий секретар з консульських питань у 1998—2001 роках. У 2001 році був тимчасовим повіреним у справах України в Хорватії.

2003 року закінчив Дипломатичну академію при МЗС України і отримав вчене звання магістра зовнішньої політики. У 2003—2004 роках Олефіров обіймав посаду секретаря Управління кадрів та навчальних закладів МЗС України.

  • 2004—2008 — консул Генерального консульства України в Нью-Йорку;
  • 2008—2009 — начальник відділу консульсько-правових питань Департаменту консульської служби МЗС;
  • 2010 — заступник директора Департаменту секретаріату МЗС;
  • 2010—2012 — директор Департаменту консульської служби МЗС;
  • 3 липня 2012[2] року призначений заступником МЗС — керівником апарату МЗС України;
  • З 20 серпня 2014[3] по 16 травня 2019[4] — посол України у Фінляндії[5].
  • З 22 лютого 2016[6]по 16 травня 2019[4] — посол України у Ісландії за сумісництвом.
  • 17 травня 2019 року Олефіров пішов у відставку.[7]

Нагороди та почесні звання ред.

Родина та особисте життя ред.

Одружений, виховує сина Івана та доньку Лідію.

Примітки ред.

  1. Послом за сумісництвом в Ісландії призначений 22 лютого 2016 року
  2. Указ Президента України від 3 липня 2012 року № 432/2012 «Про призначення А. Олефірова заступником Міністра закордонних справ України - керівником апарату» (укр.)
  3. Указ Президента України від 20 серпня 2014 року № 659/2014 «Про призначення А. Олефірова Надзвичайним і Повноважним Послом України у Фінляндській Республіці» (укр.)
  4. а б Указ Президента України від 16 травня 2019 року № 232/2019 «Про відставку Надзвичайного і Повноважного Посла України у Фінляндській Республіці та Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Ісландія А.Олефірова» (укр.)
  5. Українського посла вивезли з Фінляндії для лікування важкої травми
  6. Указ Президента України від 22 лютого 2016 року № 58/2016 «Про призначення А.Олефірова Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Ісландія» (укр.)
  7. Президент прийняв відставку посла України у Фінляндії та призначив посла у Таджикистані. www.ukrinform.ua (укр.). 17 травня 2019. Процитовано 21 лютого 2024.
  8. Указ Президента України від 19 червня 2017 року № 165/2017 «Про відзначення державними нагородами України» (укр.)

Посилання ред.