Олесь Дяк
Олесь Дяк (справжнє ім'я — Олександр Михайлович Дяк; нар. 8 листопада 1959 року в селі Радча Івано-Франківської області) — український поет, пісняр, громадський діяч, син Михайла Дяка. Член Національної спілки письменників України з 1995 року, заслужений діяч мистецтв України (2017).
| Олесь Дяк | |
|---|---|
| Народився | 8 листопада 1959 (65 років)  Радча |
| Країна |  Україна |
| Діяльність | поет, автор пісень, громадський діяч |
| Alma mater | Івано-Франківський коледж фізичного виховання і ЛДУ імені Івана Франка (1988) |
| Нагороди | |
Життєпис
ред.Народився в родині Михайла Дяка (1935—1976) — громадського та політичного діяча, дисидента, націоналіста, в'язня радянських концтаборів та Ганни Гануської.
Закінчив Івано-Франківський технікум фізичної культури і Львівський університет у 1988 році. Працював у сфері освіти, а нині керує мистецькою агенцією «Свіча Фонд».
Творчість
ред.Автор вісімнадцяти збірок, серед яких:
- «Той, що летить» (1990),
- «Тягар всевидящого ока» (1991),
- «Воскреси птаха» (1993),
- «Вибране» (1995, аудіокнига),
- «Ілюзія дива» (1998),
- «Оковірші» (2000),
- «Аритмія» (2002),
- «Шипшинова моя душа» (2003),
- «Світ незірваної ожини» (2005),
- «Біла любов» (2008),
- «Роса первозданна» (2010),
- «Політ водоспаду» (2012),
- «Звуки непереможні» (2014),
- «Мрія про рівновагу» (2016),
- «Світ на узвишші» (2019).
Ліричний герой його творів — цілеспрямований та впевнений, захищає українську національну ідентичність.
Окрім поезії, виступає як виконавець власних пісень у жанрі співаної поезії та популярної музики.[1] Автор музичних альбомів «Магія Львова» (2022), «Хвилі щастя».[2]
Громадська діяльність
ред.Очолює Львівську обласну організацію НСПУ (з листопада 2020).
Відзнаки
ред.- Дипломант першого українського фестивалю «Червона рута» (Чернівці, 1989).
- Заслужений діяч мистецтв України (2017).
- Лауреат Премії імені Героя України Степана Бандери (2018, у номінації «Громадська діяльність»).
- Нагороджений Грамотою Верховної Ради України (2020).
Примітки
ред.- ↑ Олесь Дяк. Львівська національна філармонія. Процитовано 11 лютого 2025.
- ↑ Олесь Дяк - пісні, біографія. Українські пісні. Процитовано 11 лютого 2025.
Посилання
ред.- Дяк Олесь / Л. Й. Різник // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. — Режим доступу : https://esu.com.ua/article-19740. – Останнє поновлення : 2017.
- Дяк Олесь. Жінка-УКРАЇНКА. Процитовано 11 лютого 2025.
Література
ред.- Національна спілка письменників України : Біобібліографічний довідник / Головн. ред. Василь Клічак. — К. : Український письменник, 2023. — 1008 с., — ISBN 978-966-579-571-1. Сторінки 289—290.
- Яців Р. «Днів моїх неспокій» // За вільну Україну. 1992, 11 лют.;
- Якубовська М. У дзеркалі слова. Л., 2005.