Відкрити головне меню

Доній Олександр Сергійович

(Перенаправлено з Олесь Доній)

Олекса́ндр (Оле́сь) Сергі́йович Доні́й (нар. 13 серпня 1969, Київ) — телеведучий, журналіст, український політик, громадський і культурний діяч. Народний депутат України 6-го та 7-го скликань.

Олесь Доній
Олександр Сергійович Доній
Oles Doniy.jpg
Народився 13 серпня 1969(1969-08-13) (50 років)
Київ, Українська РСР,
СРСР СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність телеведучий, журналіст, політик, культурний діяч, громадський діяч, політолог, літературознавець, письменник, історик
Alma mater Історичний факультет Київського університету[d]
Партія Безпартійний

Commons-logo.svg Олесь Доній у Вікісховищі?
Україна Народний депутат України
6-го скликання
безпартійний (НУНС) 23 листопада 2007 12 грудня 2012
Україна Народний депутат України
7-го скликання
безпартійний 12 грудня 2012 27 листопада 2014

Голова Мистецького об'єднання «Остання Барикада», президент Центру досліджень політичних цінностей. Автор та ведучий телевізійної програми про культуру «Остання Барикада» на «Центральному каналі» (КДРТРК), автор та ведучий програми про українську ідею «Ідейний вибір» на каналі 3s.tv (Студія Савіка Шустера), продюсер музичної програми «Музична обойма» на «Центральному каналі» (КДРТРК).

ЖиттєписРедагувати

РодинаРедагувати

Українець.

Батько — Сергій Миколайович (19451996), економіст.

Мати — Ольга Опанасівна (нар. 1947) — економіст.

Був одружений з Тетяною Миколаївною Доній, викладачкою англійської мови романо-германського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Вдруге одружений (дружина — Олена Юріївна Доній, начальник відділу кореспондентських відносин і торгового фінансування у комерційному банку) та виховують двох дітей (Яну та Олексія).

ОсвітаРедагувати

Київський університет імені Тараса Шевченка, історичний факультет (19861991), історик.

ДіяльністьРедагувати

Студентський рухРедагувати

Один із лідерів і організаторів студентського руху України (кінець 1980-х — початок 1990-х років).

У 1988 р. запросив колишнього політв'язня Сергія Набоку від умені Українського Культурологічного Клубу провести спільний диспут в КДУ ім. Шевченка щодо «чорних плям» української історії, зокрема щодо Голодомору 1932-33 рр, за що мав бути виключений з Університету. В газеті «Київський Університет» була опублікована стаття, в якій Донія обвинувачули в «українському буржуазному націоналізмі». На захист Донія став його курс історичного факультета, зусиллями якого вдалося не допустити виключення.

Березень 19901991 — голова Київської організації Української студентської спілки (УСС).

19911992 — співголова УСС.

Жовтень 1990 — організував та очолив широкомасштабну акцію студентського голодування, що призвела до відставки уряду Віталія Масола.

Восени 1990 після відкриття кримінальної справи на учасників «Студентської революції на граніті» за захоплення Червоного корпусу Київського Державного Університету ім. Т.Шевченка(стаття Кримінального Кодексу «захоплення державних споруд», від 3-х до 5-ти років ув'язнення) для захисту рядових членів організації написав заяву на ім'я прокурора м. Києва, що як керівник УСС м. Києва безпосередньо віддав наказ захопити Червоний корпус Університету і бере на себе всю відповідальність. Взимку 1991 заарештований. Через протести мас-медіа, народних депутатів, багатьох громадських організацій кримінальну справу було припинено.

19901991 — заступник голови Народного Руху України, член Центрального проводу Народного Руху України.

Політична та громадська діяльність 1990-хРедагувати

Депутат Київської міськради (19941998), заступник голови Комісії з гуманітарних питань (19951998).

19971998 — член правління партії «Реформи і порядок», голова Київської міської організації.

Голова об'єднання «Молода Україна» (з 1996), голова партії «Молода Україна» (1999);

Голова редколеґії альманаху «Молода нація» (з 1996).

Член правління Міжнародного фонду «Відродження» (1997).

Голова ради директорів Міжнародного благодійного фонду «Смолоскип» (1997).

Член президії Національної ради Конгресу української інтелігенції, голова молодіжної комісії (1997).

Член правління Міжнародного фонду соціальної адаптації (1999)

Член президії Громадського комітету опору «За правду» (з березня 2001).

Шеф-редактор літературно-мистецького часопису «Молода Україна» (2003).

Голова Центру екстремальної політики (2000).

Народний депутат УкраїниРедагувати

Народний депутат України VI скликання з 23 листопада 2007 до 12 грудня 2012 від Блоку «Наша Україна — Народна самооборона», № 37 в списку. Голова підкомітету з питань гуманітарної освіти, науки та інформатизації Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти.

Під час бійки у Верховній Раді 27 квітня 2010 року, яка виникла через питання ратифікації Харківських угод Януковича-Мєдвєдєва отримав струс мозку[1] внаслідок побиття п'ятьма депутатами Партії Регіонів .

Народний депутат України VII скликання з 12 грудня 2012 р. Позафракційний. Переміг на виборах у мажоритарному одномандатному виборчому окрузі № 88 (Коломийщина-Городенківщина, Івано-Франківська область). Самовисуванець. Голова підкомітету з питань державної політики у сфері розвитку та використання мов Комітету Верховної Ради з питань культури і духовності.

В 2012 р. був одним з організацій акцій на захист української мови («Мовний Майдан»).

Під час Євромайдану(«Революції гідності») як керівник Мистецького об'єднання «Остання Барикада» відповідав і організовував музичну сцену Майдану.

Навесні 2014 р. створив та очолив Інформаційний Центр протидії сепаратизму «Наша земля». Організував випуск газет проти російської агресії: «Наш Крым», «Наша Одесса», «Наш Донецк», «Наш Луганск». Особисто їздив в Крим(Сімферополь, Севастополь), Одесу, Харків для протидії колаборантам та російським окупантам.

Мистецьке об'єднання «Остання Барикада»Редагувати

Докладніше: Остання Барикада

Засноване у 2006 році Мистецьке об'єднання «Остання Барикада» бере свій початок від однойменного арт-клуби, які Олесь Доній організував у Києві (20012003) та Харкові (20052007). Арт-клуби «Остання Барикада» були першими україномовними арт-клубами у Києві та Харкові. Всі мистецькі заходи в «Останніх Барикадах» проводилися українською мовою. На вхідних дверях у клуби висіли таблички «У нас розмовляють українською».

Об'єднання «Остання Барикада» відоме численними фестивалями та мистецькими проектами, зокрема:

  • Фестиваль вертепів «Карпатія»2007 р.) м. Івано-Франківськ, м. Яремча, м. Коломия, м. Київ
  • Музично-літературний андеграундовий фестиваль «День Незалежності з Махном» (20062009)рр. м. Гуляйполе, Запорізька область
  • Літературно-мистецький фестиваль «Київська Барикада» (з 2007 р.) м. Київ
  • Фестиваль сучасного мистецтва «Харківська Барикада» (з 2007 р.) м. Харків
  • Літературно-мистецький фестиваль «Барикада на Тузлі» 2008 р. АР Крим: м. Сімферополь, м. Керч, острів-коса Тузла
  • Фестиваль повстанської і патріотичної пісні «Покрова» (2008 р.) м. Київ
  • Фестиваль повстанської і патріотичної пісні «Гайдамака.UA» (2010 р.) м. Ірпінь, Київська область

Центр досліджень політичних цінностейРедагувати

Місією організації є захист інтересів українців шляхом сприяння розвитку та поширенню в Україні досліджень у галузі політичних наук та політичної філософії, а також теоретичному та прикладному аналізу державної політики.

  • Участь у проведенні наукових досліджень у галузі політичних наук
  • Участь в організації та проведенні різноманітних видів дискусій
  • Сприяння налагодженню комунікації між науковцями та експертами в регіонах України та сприяння спільним науковим дослідженням і аналітичним проектам
  • Сприяння об'єнанню зусиль науковців і експертів з галузі політичних наук а всіх зацікавлених установ і організацій для розвитку в Україні політичних наук та аналізу політики

Всеукраїнський комітет захисту української мовиРедагувати

Об'єднання представників української творчої інтелігенції, політиків, юристів, громадських діячів з метою захисту української мови, що його було засновано 27 червня 2012 р. Про заснування комітету було оголошено під час пресової конференції в УНІАН[2].

Ініціаторами створення «Всеукраїнського комітету на захист української мови» стали народні депутати Олесь Доній, Юрій Стець, письменники Василь Шкляр, Дмитро Капранов та правозахисники, Левко Лук'яненко, Степан Хмара, Василь Овсієнко, народна артистка України Ніна Матвієнко.

Телеведучий, журналістРедагувати

«Остання Барикада» — програма про культуру. «Центральний канал» (КДРТРК) — автор та ведучий. Програма виходить щовівторка о 19:00, повтор щосереди о 05:00, 12:30 та 00:00. (Усі випуски можна переглянути за посиланням: https://www.youtube.com/playlist?list=PLRCXGIJxZlflVuq2YySlO-y3w4zsf-VAz

«Ідейний вибір» — програма присвячена українській ідеї. Каналі «3s.tv» (Студія Савіка Шустера) — автор та ведучий. (До закриття каналу «3s.tv» вийшло 25 випусків програми. Усі випуски можна переглянути за посиланням: https://www.youtube.com/playlist?list=PLRCXGIJxZlfkAt_sRBb4f8dSyGt8vkneG

«Музична обойма» — хіт-парад українських відеокліпів. «Центральний канал» (КДРТРК) — продюсер. Програма виходила щосуботи о 20:30.

Видані книги та музичні альбомиРедагувати

  • Трансформація української національної ідеї. — (упорядник, співавтор), Київ, Наш формат, 2019
  • Студентська революція на граніті. — Київ: Смолокип, 1995
  • Покоління оксамитової революції. Як нам дожити до 2009 року? — Київ: Смолокип, 1999
  • Історія УСС мовою документів і фактів. 1989—1999. — Київ: Смолоскип, 1999 (співавтор Синельников О. М.)
  • Спроба бунту. — Київ: Смолокип, 2002
  • Пісні «Калєкції». — Харків: Майдан, 2002
  • Музичний альбом — Молода Україна Forever (Олесь Доній і гурт «Калєкція»)
  • Аудіозбірка «Юрко Покальчук та друзі» — до збірки увійшли вірші, які читають друзі Пако та Барикади під музичний супровід.
  • Аудіозбірка повстанської та патріотичної пісні «Остання Барикада». Складається із 4-х: бойовий, ліричний, модерний, жартівливий.
  • Аудіозбірка «Музична сотня. Майдан». Складається із 4-х частин: грудень. січень, лютий, березень.

ІншеРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати