Вікіпедія

Олесь Біляцький

білоруський громадський активіст, лауреат Нобелівської премії миру
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Біляцький.
Не плутати з Олесем Білецьким — українським літературознавцем.

Олесь Біляцький (повне ім'я: Олександр Вікторович Біляцький; біл. Аляксандр Віктаравіч Бяляцкі; нар. 25 вересня 1962(19620925), м. п. Вяртсиля, Сортавальський район, Карелія, Росія) — керівник білоруського правозахисного центру «Вясна», політичний в'язень[6], лауреат Нобелівської премії миру.[7]

Олесь Біляцький
біл. Аляксандр Віктаравіч Бяляцкі
Ім'я при народженні біл. Аляксандр Віктаравіч Бяляцкі
Народився 25 вересня 1962(1962-09-25)[1] (61 рік)
Вяртсиля, Сортавальський район, Карельська АРСР, РРФСР, СРСР
Країна  СРСР[2]
 Білорусь
Діяльність письменник, правозахисник, літературознавець, літературний критик, історик літератури, дисидент, політичний в'язень, педагог, літературознавець
Галузь літературознавство[3], літературна критика[3], історія літератури[3] і захист прав людиниd[3]
Alma mater Faculty of Philology, Gomel State Universityd (1984) і Інститут літератури імені Янки Купалиd (1989)
Знання мов білоруська[3] і російська[4]
Заклад Правозахисний центр «Вясна» і Maksim Bahdanovič Literary Museum, Minskd
Членство Talakad, Координаційна рада (Білорусь), Спілка білоруських письменників, Білоруський ПЕН-центр[5], Таварыства Тутэйшыя, Білоруський народний фронт «Відродження», Martyrology of Belarusd і belarusian catholic communityd
Посада Q14825897?
У шлюбі з Natalia Pinchukd
Нагороди
IMDb ID 10703870

Біляцький був секретарем БНФ (1996—1999) і заступником голови БНФ (1999—2001).[8]

Біляцький був головою робочої групи Асамблеї демократичних громадських організацій (2000—2004). У 2007—2016 роках був віце-президентом Міжнародної федерації прав людини (FIDH).[9]

Біляцький є членом Спілки білоруських письменників (з 1995 року) та Білоруського ПЕН-центру (з 2009 року).[10]

Під час білоруських протестів 2020 року Бяляцький увійшов до Координаційної ради Світлани Тихановської.[11]

У 2011 році засуджений на 4,5 роки тюрми за звинуваченням у несплаті податків з 500 тисяч євро, які були на закордонних рахунках цього правозахисного центру[12].

Генеральний секретар Ради Європи Турб'єрн Ягланд тоді виступив із заявою, в якій пана Біляцького визнали політичним в'язнем. Рада Європи закликала звільнити правозахисника[12].

В рамках погрому громадських організацій[be] Біляцький був затриманий 14 липня 2021 року[13][14]. 15 липня заарештований у кримінальній справі активіст спільною заявою дев'яти організацій, серед яких Правозахисний центр «Вясна», Білоруська асоціація журналістів, Білоруський Гельсінський комітет, Білоруський ПЕН-центр, був визнаний політичним в'язнем[14][15].

У березні 2023 р. повідомлено, що суд у Мінську засудив нобелівського лауреата, політв'язня Алеся Бяляцького до 10 років позбавлення волі — колонії в умовах посиленого режиму;[16]

Відзнаки ред.

У 2023 році в Тернопільській міській центральній бібліотеці відбулося спецпогашення конвертів, випущених з нагоди отримання Олесем Біляцьким Нобелівської премії миру 2022 року. Також була випущена марка у проекті «Власна марка» з білоруським національним гербом «Погоня» на фоні українського прапора.[24][25][26]

Примітки ред.

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #134194349 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ https://hro.org/node/11604
  3. ↑ а б в г д Czech National Authority Database
  4. ↑ https://www.youtube.com/watch?v=lURRL6dhJjI
  5. ↑ https://actionnetwork.org/petitions/i-support-pen-belarus/
  6. ↑ Лісты Алеся Бяляцкага з калоніі да Уладзіміра Хільмановіча | Вытокі. vytoki.net. Процитовано 29 січня 2023.
  7. ↑ [https://day.kyiv.ua/uk/news/071022-ukrayinska-pravozahysna-organizaciya-centr-gromadyanskyh-svobod-otrymala-nobelivsku Українська правозахисна організація «Центр громадянських свобод» отримала Нобелівську премію миру-2022]
  8. ↑ [A. Tamkovich (2014) Contemporary History in Faces. р.165-173. ББК 84 УДК 823 Т 65]
  9. ↑ [Ales Bialiatski reelected FIDH Vice-President]
  10. ↑ [A. Tamkovich (2014) Contemporary History in Faces. р.165-173. ББК 84 УДК 823 Т 65]
  11. ↑ Члены Координационного Совета. web.archive.org. 20 серпня 2020. Архів оригіналу за 20 серпня 2020. Процитовано 14 жовтня 2022.
  12. ↑ а б в г Премію Вацлава Гавела дали білоруському політв'язню. BBC Ukrainian. 30 вересня 2013.
  13. ↑ У Білорусі затримали голову і співробітників правозахисного центру "Весна" (укр.). РБК-Україна. Процитовано 15 липня 2021.
  14. ↑ а б Беларусь: Руководителей Правозащитного центра "Весна" держат в СИЗО. Потребуйте от властей освободить их! (рос.). Amnesty International. 22 липня 2021. Процитовано 28 липня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  15. ↑ Затрыманых праваабаронцаў і актывістаў прызналі палівязнямі (біл.). Європейське радіо для Білорусі. 15 липня 2021. Архів оригіналу за 15 липня 2021. Процитовано 28 липня 2021.
  16. ↑ У Білорусі нобелівському лауреату Бяляцькому дали 10 років колонії
  17. ↑ Homo homini amicus est. Radio Prague International (рос.). 10 березня 2006. Процитовано 28 січня 2023.
  18. ↑ Алесь Беляцкий стал почетным гражданином Генуи. spring96.org (рос.). Процитовано 28 січня 2023.
  19. ↑ Алесь Беляцкий получил литературную Премию имени Алеся Адамовича. spring96.org (рос.). Процитовано 28 січня 2023.
  20. ↑ 2020 Announcement – Press Release. rightlivelihoodaward.org. The Right Livelihood Foundation. 1 жовтня 2020. Архів оригіналу за 12 січня 2021. Процитовано 1 жовтня 2020.
  21. ↑ Премія Європарламенту імені Сахарова присуджена опозиції Білорусі. Європейська правда. 22 жовтня 2020. Процитовано 23 жовтня 2020.
  22. ↑ The Nobel Peace Prize 2022. NobelPrize.org. 7 жовтня 2022. Процитовано 7 жовтня 2022.
  23. ↑ Рада БНР узнагародзіла розных дзеячоў за заслугі перад беларускім народам. Рацыя (біл.). 25 березня 2024. Процитовано 27 березня 2024.
  24. ↑ У Тернополі погасили конверти із зображеннями Нобелівських лауреатів. 3 лютого 2023.
  25. ↑ Ініцыятар выпуску ва Украіне канверта з выявай Алеся Бяляцкага і маркі з «Пагоняй» распавёў гісторыю і нагоды стварэння гэтых філатэлістычных аб’ектаў - Радыё Ўнэт. radiounet.fm (біл.). 31 січня 2023. Процитовано 4 лютого 2023.
  26. ↑ ales (3 лютого 2023). Уладзімір Ханас: Гэтая марка – праява салідарнасці і павагі. БЕЛАРУСКАЕ РАДЫЁ РАЦЫЯ (pl-PL) . Процитовано 4 лютого 2023. {{cite web}}: Пропущено |author1= (довідка)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Олесь_Біляцький&oldid=42204848