Білий Олексій Петрович
Білий Олексій Петрович (нар. 1 травня 1961) — кандидат економічних наук, член Партії регіонів; народний депутат ВР України, член фракції Партії регіонів (з 05.2007), член Комітету з питань економічної політики (з 12.2007). Народний депутат 8 скликання. Обраний у 2014 році від партії «Опозиційний блок» (№ 5 у списку). Голова підкомітету з питань автомобільного транспорту Комітету Верховної Ради України з питань транспорту.
| Олексій Петрович Білий | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 | |||||
| Народився |
1 травня 1961 (62 роки) с. Кам'янка | ||||
| Громадянство |
 СРСР →  Україна | ||||
| Діяльність | політик | ||||
| Галузь | політик, керівник і підприємець | ||||
| Alma mater | Національна металургійна академія України | ||||
| Членство | Верховна Рада України VIII скликання, Верховна Рада України VII скликання, Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання | ||||
| Посада | народний депутат України[1], народний депутат України[2], народний депутат України[3] і народний депутат України | ||||
| Партія | Партія регіонів | ||||
| Нагороди |
| ||||
| Звання | кандидат економічних наук | ||||
| Народний депутат України
| |||
|---|---|---|---|
| 5-го скликання Партія регіонів, № 31 у списку[4] | |||
| фракція ПР[4] | 25.05.2006 | — | 23.11.2007 |
| 6-го скликання Партія регіонів, № 33 у списку[5] | |||
| фракція ПР[5] | 23.11.2007 | — | 12.12.2012 |
| 7-го скликання Партія регіонів, виборчий округ № 58[6] | |||
| фракція ПР[6] | 12.12.2012 | — | 27.11.2014 |
| 8-го скликання Політична партія «Опозиційний блок», № 5 у списку[7] | |||
| фракція Опозиційний блок[7] | 27.11.2014 | — | 29.08.2019 |
Життєпис ред.
Народився у с. Кам'янка, Апостолівський район, Дніпропетровська область; дружина Ірина Павлівна (1971) — викладач Донецького національного університету; сини Олександр (1998) і Арсеній (2003).
Освіта і ранні роки ред.
Закінчив Дніпропетровський металургійний інститут (1988) за спеціальністю «Хімічна технологія твердого палива» та Донецький національний університет (2001) за спеціальністю «Економіка підприємства».
- 1979-81 — служба в армії.
- 1981-88 — слюсар-монтажник, вогнетривник, начальник виробничої дільниці, старший майстер, заступник начальника коксового цеху, Криворізький коксохімічний завод.
- 1988-90 — начальник коксового цеху, головний інженер, 1990—96 — директор, Єнакіївський коксохімічний завод.
- 1996-98 — голова правління ВАТ «Єнакіївський коксохімічний завод» — директор заводу.
- 1998—2000 — голова правління, ВАТ «Єнакіївський металургійний завод».
- 2000—2002 — заступник голови з питань базових галузей промисловості та енергетики, Донецької облдержадміністрації.
- З 04.2002—05.06 — генеральний директор, ВАТ "Металургійний комбінат «Азовсталь».
Політика ред.
Свою політичну діяльність почав у 2000 році, коли став заступником Віктора Януковича, який тоді очолював Донецьку ОДА[8].
- Народний депутат України 5-го скликання 04.2006—11.07 від Партії регіонів, № 31 в списку. На час виборів: генеральний директор ВАТ "Металургійний комбінат «Азовсталь», член ПР. Голова підкомітету з питань промислової політики Комітету з питань промислової та регуляторної політики та підприємництва (з 07.2006), член фракції Партії регіонів (з 05.2006).
- Народний депутат України 6-го скликання з 11.2007 від Партії регіонів, № 33 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР.
- Народний депутат України 7-го скликання з 12 грудня 2012 року від Партії регіонів. Обраний по виборчому округу № 58, Донецька область. Член Комітету Верховної Ради України з питань транспорту і зв'язку.
- Народний депутат України 8-го скликання з 27 листопада 2014 року. Обраний від партії «Опозиційний блок» (№ 5). Голова підкомітету з питань автомобільного транспорту Комітету Верховної Ради України з питань транспорту.
З 2006 по 2014 — народний депутат 5, 6 та 7 скликань від «Партії регіонів», останній раз — за округом № 58 (м. Маріуполь Донецької області). З 2002 по 2006 був директором ПрАТ «Азовсталь».
Критика ред.
Фігурант антикорупційного розслідування за фактом податкових зловживань: у 2014 році видання «Тиждень» з'ясувало, що Білий витрачає на освіту сина у Великій Британії більше, ніж офіційно заробляє за рік уся його сім'я[9].
18 січня 2018 року був одним з 36 депутатів, що голосували проти Закону про визнання українського сувернітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей.[10]
Нагороди ред.
- Орден «За заслуги» III ст. (1 травня 2011) — за вагомий особистий внесок у державне будівництво, багаторічну законотворчу та громадсько-політичну діяльність[11]
- Заслужений працівник промисловості України (15 липня 2003)[12]
- Медаль «10 років Незалежності України» (2001).
- Знак «Шахтарська слава» III ст. (2002).
Примітки ред.
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
- ↑ а б Народний депутат України V скликання Білий Олексій Петрович. ВРУ. Процитовано 18.10.2014.[недоступне посилання]
- ↑ а б Народний депутат України VI скликання Білий Олексій Петрович. ВРУ. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 18.10.2014.
- ↑ а б Народний депутат України VII скликання Білий Олексій Петрович. ВРУ. Архів оригіналу за 30 жовтня 2018. Процитовано 18.10.2014.
- ↑ а б Народний депутат України VIII скликання Білий Олексій Петрович. ВРУ. Архів оригіналу за 31 січня 2020. Процитовано 05.01.2016.
- ↑ Білий Олексій Петрович — Біографія, Балотування, Фракції, Політична Агітація | ПолітХаб. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 24 січня 2022.
- ↑ Син Олексія Білого навчається у Британії на кошти, не зазначені у декларації | Каталог ФАР | ЧЕСНО. www.chesno.org. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 24 січня 2022.
- ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 21 січня 2018. Процитовано 21 січня 2018.
- ↑ Указ Президента України № 543/2011 від 1 травня 2011 року «Про нагородження О.Білого орденом „За заслуги“». Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 1 травня 2011.
- ↑ Указ Президента України № 657/2003 від 15 липня 2003 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня металурга»
Посилання ред.
- Довідник «Хто є хто в Україні» [Архівовано 20 липня 2020 у Wayback Machine.], видавництво «К.І.С.»