Олексіада, Алексіада (грец. Ἀλεξιάς) — історія царювання Олексія І Комніна, батька Анни Комніни, написаній з метою прославлення його діянь. Авторка ґрунтовно описує взаємовідносини Візантії з хрестоносцями, до яких вона ставиться з неприкритою недовірою.[1]

Манускрипт 12 століття у Biblioteca Medicea Laurenziana, Флоренція
Alexis hugo krizaci.jpg
З радою хрестоносців

«Коли імператор Олексій відпочивав від своїх великих трудів, до нього долетіла чутка, яка передавалася з уст в уста, що йде незлічен­не військо франків. Ця звістка неприємно вразила Олексія, який з виправданим побоюванням дивився на цей підозрілий народ...Справді, в той час ви­рушив увесь Захід, тобто всі варварські народи, які займають тери­торію від Адріатичного моря до Геркулесових Стовпів, вся Європа, несподівано знявшись зі свого місця, накинулася на Азію...Імператор, бачачи, наскільки багато хрестоносців, почав дбати про те, щоб герцоги та графи так само присягнули йому, як неза­довго перед тим присягнув Годфрід. В надії на це він закликав їх поодинці до себе і, провадячи з ними бесіду, вживав усіх засобів; одні виявилися зговірливими, але інші упирались, і всі його старан­ня були марні.»[1]

Зміст творуРедагувати

Є своєрідним життєписним твором, в якому розглядається діяльність візантійського імператора Олексія І Комніна. Авторка важливу увагу надає характеристиці особистості імператора. Також важливе значення приділяється описанню зовнішньої політики Візантії у 1080-1120, війн цього періоду. Повідомляються цінні свідоцтва про Перший Хрестовий Похід, війни Візантії з норманами, печенігами, турками-сельджуками.

Досліджується й внутрішнє життя імперії — адміністративний поділ Візантії, військовий устрій держави, побут імператорського двору, справи церкви й інші сторони державного та суспільного життя Візантії часів Олексія I Комніна.[2]

Хронологічні рамки «Олексіади» охоплюють період з початку служби Олексія при імператорі Романі IV і до 1118. Оповідання складається з 15 книг.

Основна мета, яку ставила Анна Комніна при написанні, спрямовувалась на уславлення свого батька, сама авторка пише так:

«…я вирішила в цьому оповіданні розповісти про діяння свого батька…Я починаю розповідь не з метою показати своє вміння володіти складом, а щоб такі великі діяння не залишились невідомими для нащадків»[2] .

Анна Комніна була сучасницею описаних нею подій, тому основу її твору складають її власні знання та спостереження. Також вона використовувала розповіді учасників подій, письмові свідоцтва сучасників Олексія, твори її чоловіка — хроніста Никифора Врієннія. Крім цього, в «Олексіаді» Анна часто цитує велику кількість документів, які вона мала змогу використати: імператорські хрисовули, договори, листи від Олексія та до Олексія[3].

Структурна будова «Олексіади» залежить від ролі головного героя. Портрет Олексія у творі наділяється рисами внутрішньої могутності, героїзму. При цьому Анна не стільки дає опис героя, скільки передає вплив, враження, яке створює його образ на інших.[4]

ПриміткиРедагувати

  1. а б Рудь М.О. (2005). Історія західноєвропейського Середньовіччя. Хрестоматія. Київ: Либідь. с. 405–406,423–427. 
  2. а б Анна Комнина (1965). Алексиада. Москва: Наука. 
  3. Любарский Я.Н. (1964). Об источниках «Алексиады» Анны Комниной // Византийский временник. Москва. с. 99–120. 
  4. О.В. Миловидова (2012). Правління Олексія Комніна у спогадах його дочки Анни //Історія та географія. Харків. 

ДжерелаРедагувати

  • Brians, Paul (18 December 1998). Anna Comnena: The Alexiad. Washington State University. Архів оригіналу за 2 April 2013. Процитовано 22 April 2013. 
  • Brown, R. Allen (1984). The Normans. London: St. Martins. ISBN 0312577761. .
  • Connor, Carolyn L. (2004). Women of Byzantium. New Haven: Yale University Press. ISBN 0300186460. .
  • Frankopan, Peter (2009). Introduction. Alexiad (вид. Rev.). London: Penguin. ISBN 0140455272. .
  • Frankopan, Peter (2002). У Susan B. Edgington; Sarah Lambert. Gendering the Crusades. New York: Columbia University Press. ISBN 0231125992. .
  • Gibbon, Edward (1994). The History of the Decline and Fall of the Roman Empire. London. .
  • Gouma-Peterson, Thalia (1996). Engendered Category or Recognizable Life: Anna Komnene and Her Alexiad. Byzantinische Forschungen 23: 25–34. .
  • Halsall, Paul (February 2001). Bibliography, Anna Comnena: The Alexiad. Medieval Sourcebook (Fordham University). .
  • Hill, Barbara (1996). A Vindication of the Rights of Women to Power by Anna Komnene. Byzantinische Forschungen 23. .
  • Howard-Johnston, J. (1996). Anna Komnene and the Alexiad. Alexios I Komnenos. Papers of the Second Belfast Byzantine International Colloquium, 14–16 April 1989. Belfast. ISBN 0853895813. .
  • Neville, Leonora (2013). Lamentation, History, and Female Authorship in Anna Komnene's Alexiad. Greek, Roman, and Byzantine Studies 53: 192–218. .
  • Ostrogorsky, George (1969). History of the Byzantine State (вид. Rev.). New Brunswick: Rutgers University Press. ISBN 0813511984. .
  • Reese, Lyn. Anna Comnena. Women in World History Curriculum. .
  • Reinsch, Diether R. (2000). Women's Literature in Byzantium? – The Case of Anna Komnene. У Thalia Gouma-Peterson. Anna Komnene and Her Times. New York: Garland. ISBN 0815338511. .
  • Shlosser, Fransziska E. (1990). Byzantine Studies and the History of the Crusades: The Alexiad of Anna Comnena as Source for the Crusades. Byzantinische Forschungen 15: 397–406. .