Відкрити головне меню

Олексіада (Алексіада, гр.λεξιάς - Алексіас) — історія царювання Олексія І Комнина, батька Анни Комніни, написаній з метою прославлення його діянь. Авторка грунтовно описує взаємовідносини Візантії з хрестоносцями, до яких вона ставиться з неприкритою недовірою.[1]

«Коли імператор Олексій відпочивав від своїх великих трудів, до нього долетіла чутка, яка передавалася з уст в уста, що йде незлічен­не військо франків. Ця звістка неприємно вразила Олексія, який з виправданим побоюванням дивився на цей підозрілий народ...Справді, в той час ви­рушив увесь Захід, тобто всі варварські народи, які займають тери­торію від Адріатичного моря до Геркулесових Стовпів, вся Європа, несподівано знявшись зі свого місця, накинулася на Азію...Імператор, бачачи, наскільки багато хрестоносців, почав дбати про те, щоб герцоги та графи так само присягнули йому, як неза­довго перед тим присягнув Годфрід. В надії на це він закликав їх поодинці до себе і, провадячи з ними бесіду, вживав усіх засобів; одні виявилися зговірливими, але інші упирались, і всі його старан­ня були марні.»[1]

Зміст творуРедагувати

Олексіада є своєрідним біографічним твором, в якому розглядається діяльність візантійського імператора Олексія І Комніна. Авторка важливу увагу надає характеристиці особистості імператора. Також важливе значення приділяється описанню зовнішньої політики Візантії у 1080-1120 рр., війн цього періоду. Повідомляються цінні свідоцтва про Перший Хрестовий Похід, війни Візантії з норманами, печенігами, турками-сельджуками. Досліджується й внутрішнє життя імперії - адміністративний поділ Візантії, військовий устрій держави, побут імператорського двору, справи церкві та інші сторони державного і суспільного життя Візантії часів Олексія I Комніна.[2]

Хронологічні рамки «Олексіади» охоплюють період з початку служби Олексія при імператорі Романі IV і до 1118 року. Оповідання складається з п’ятнадцяти книг. Основна мета, яку ставила Анна Комніна при написанні, спрямовувалась на уславлення свого батька, сама авторка пише так:

«…я вирішила в цьому оповіданні розповісти про діяння свого батька…Я починаю розповідь не з метою показати своє вміння володіти складом, а щоб такі великі діяння не залишились невідомими для нащадків»[2] .

Анна Комніна була сучасницею описуваних нею подій, тому основу її твору складають її власні знання і спостереження. Також вона використовувала розповіді учасників подій, письмові свідоцтва сучасників Олексія, твори її чоловіка – хроніста Никифора Врієннія. Крім цього, в «Олексіаді» Анна часто цитує велику кількість документів, які вона мала змогу використати: імператорські хрисовули, договори, листи від Олексія та до Олексія[3]. Структурна будова «Олексіади» залежить від ролі головного героя. Портрет Олексія у творі наділяється рисами внутрішньої могутності, героїзму. При цьому Анна не стільки дає опис героя, скільки передає вплив, враження, яке створює його образ на інших.[4]

ПриміткиРедагувати

  1. а б Рудь М.О. (2005). Історія західноєвропейського Середньовіччя. Хрестоматія. Київ: Либідь. с. 405–406,423–427. 
  2. а б Анна Комнина (1965). Алексиада. Москва: Наука. 
  3. Любарский Я.Н. (1964). Об источниках «Алексиады» Анны Комниной // Византийский временник. Москва. с. 99–120. 
  4. О.В. Миловидова (2012). Правління Олексія Комніна у спогадах його дочки Анни //Історія та географія. Харків.