Стриженов Олександр Олегович
Олександр Олегович Стриженов (нар.. 6 червня 1969, Москва, Російська РФСР, СРСР) — радянський і російський актор, кінорежисер, сценарист і продюсер.
Стриженов Олександр Олегович | |
---|---|
Александр Олегович Стриженов | |
Дата народження | 6 червня 1969 (55 років) |
Місце народження | Москва, СРСР |
Громадянство | СРСР Росія |
Alma mater | Школа-студія МХАТ (1990) |
Професія | актор, кінорежисер, сценарист, продюсер |
Кар'єра | 1984 — дотепер |
IMDb | ID 0834650 |
Стриженов Олександр Олегович у Вікісховищі |
Біографія
ред.Народився 6 червня 1969 року в Москві, в сім'ї акторів Олега і Любові Стриженових (до шлюбу Ліфенцова, в першому шлюбі Землянікіна).
У 1990 році закінчив Школу-студію МХАТ (майстерня Олександра Калягіна).
У 1989—1991 роках працював в московському театрі «Школа сучасної п'єси». З 1991 року — актор театру Антона Чехова.
Прийнято вважати, що акторський дебют Олександра Стриженова відбувся в 1984 році у фільмі «Лідер», проте ще раніше він виходив на сцену МХАТ в дитячих ролях; знявся в телеспектаклях:
- 1976 року — «Йдучи, озирнися…»;
- 1982 рік — «Кілька крапель»[1].
Працює на телебаченні. У 1995 році працював ведучим програми «Кінематограф».
З січня 1997 по серпень 2005 року разом з дружиною був ведучим програм «Доброго ранку» і «Добрий день» (Дирекція ранкового телеканалу ОРТ / ВАТ «Перший канал»)[2][3]. Бере участь в журі фестивалю «Голосящий КіВіН». З 21 березня 2016 по 17 липня 2018 року був ведучим програми «Зірка на „Зірці“» по черзі з Леонідом Якубовичем.
З 7 листопада 2019 року — ведучий документального циклу «Легенди телебачення» на телеканалі «Зірка».
Фігурант бази даних центру «Миротворець»[4]
Особисте життя
ред.- Батько — Олег Олександрович Стриженов (нар.. 1929), актор, народний артист СРСР (1988).
- Мати — Любов Василівна Стриженова (нар.. 1940), акторка, народна артистка РФ (1997).
- Дружина (з 1987 року) — Катерина Стриженова (нар.. 20.03.1968), акторка, телеведуча.
- Дочки: Анастасія Стриженова (нар.. 13.04.1988) та Олександра Стриженова (нар.. 19.12.2000).[5] Зять: Петро Грищенко. Онук Петро (нар.. 03. 04. 2018).
Фільмографія
ред.Актор
ред.- 1976 — Йдучи, озирнися … (телеспектакль)
- 1982 — Кілька крапель (телеспектакль)
- 1984 — Лідер — Олег Хохлов
- 1987 — Ляпас, якого не було
- 1991 — Милий Еп — Комсорг
- 1991 — Снайпер — Тімотео
- 1992 — Дитина до листопада — моряк
- 1993 — Ка-ка-ду
- 1994 — Створення Адама — Олег
- 1994 — Панове артисти — Іван
- 2005 — Статський радник — Великий князь Симеон Олександрович
- 2007 — Кохання-зітхання — адвокат Петро Аристархов
- 2008 — Юленька — слідчий Борин
- 2009 — Кішечка — Віктор Комаровський, новела «Шлюб за розрахунком»
- 2011 — Моя шалена родина! — режисер рекламного ролика
- 2010 — Самка — Ваня — снігова людина
- 2012 — Соловей-Розбійник — Андрій Петрович Серенатов, генерал поліції
- 2012 — Самогубці — міліціонер
- 2012 — Собача робота — Валерій Самарський, олігарх
- 2013 — Зозуленька — Віктор Андрійович Опоясов
- 2014 — Таємниця чотирьох принцес — генерал
- 2016 — П'яна фірма — Василь Апельсинів
- 2018 — Російський Біс — батько Григорій
Режисер
ред.- 2002 — Впасти вгору
- 2005 — Від 180 і вище
- 2007 — Кохання-зітхання
- 2009 — Юленька
- 2014 — Дідусь моєї мрії
Сценарист
ред.Кліпи
ред.Нагороди
ред.- Національна премія «Імперська культура» імені Едуарда Володіна (2016 р)
- Номінація «Драматургія» — за програми «Зірка на» Зірці «та» Десять фотографій ".
Примітки
ред.- ↑ Школа-студия МХАТ: Александр Стриженов. Архів оригіналу за 3 травня 2008. Процитовано 15 липня 2008.
- ↑ Почему «Доброе утро» лишилось двух ведущих?. Комсомольская правда. 6 квітня 2005. Архів оригіналу за 6 серпня 2018. Процитовано 18 вересня 2021.
- ↑ Почему супруги Стриженовы покинули Первый канал? Перед началом нового телесезона многие ведущие стали безработными. Мы решили выяснить, какие у них планы... Комсомольская правда. 8 серпня 2005. Архів оригіналу за 18 вересня 2021. Процитовано 18 вересня 2021.
- ↑ Центр «Миротворець»: Стриженов Олександр Олегович
- ↑ Публикация Стриженова Екатерина в Instagram • Дек 19, 2017 at 2:25 UTC (рос.). Instagram. Процитовано 22 грудня 2017.