Шалімов Олександр Олексійович
Олекса́ндр Олексі́йович Шалі́мов (20 січня 1918, село Введенка, Задонський повіт, Воронезька губернія, РРФСР — 28 лютого 2006, Київ, Україна) — український хірург російського походження, один із засновників української хірургічної школи.
| Шалімов Олександр Олексійович | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Шалимов Александр Алексеевич | |||||||||||||
 | |||||||||||||
| Народився |
20 січня 1918 с. Введенка, Задонський повіт, Воронезька губернія, РРФСР | ||||||||||||
| Помер |
28 лютого 2006 (88 років) Київ, Україна[1] | ||||||||||||
| Поховання | Байкове кладовище | ||||||||||||
| Громадянство |
 СРСР →  Україна | ||||||||||||
| Національність | росіянин | ||||||||||||
| Місце проживання |
Харків Київ | ||||||||||||
| Діяльність | викладач університету, хірург, лікар | ||||||||||||
| Галузь | медицина[1] і хірургія[1] | ||||||||||||
| Відомий завдяки | ввів нові методи операцій органів травлення, серця, судин; при онкологічній патології; вперше пересадив підшлункову залозу (у світі) та серце (в Україні) | ||||||||||||
| Alma mater | Кубанський державний медичний університет | ||||||||||||
| Науковий ступінь | доктор медичних наук | ||||||||||||
| Відомі учні | Саєнко Віталій Федорович, Сухарєв Іван Іванович, Полупан Віталій Миколайович, Кухаренко Євгеній Іванович, Дрюк Микола Миколайович, Радзиховський Анатолій Павлович, Полінкевич Бронислав Станіславович, Ліфшиць Юрій Зіновійович, Шалімов Сергій Олександрович | ||||||||||||
| Знання мов | українська[1] і російська[1] | ||||||||||||
| Заклад | Інститут загальної і невідкладної хірургії, Харківський медичний інститут (Харків), Київський НДІ клінічної і невідкладної хірургії (Київ) | ||||||||||||
| Членство | НАН України | ||||||||||||
| Посада | директор Київського НДІ клінічної і невідкладної хірургії | ||||||||||||
| Партія | КПРС | ||||||||||||
| Батько | Олексій Іванович | ||||||||||||
| Мати | Ксенія Олексіївна | ||||||||||||
| У шлюбі з | Панченко Сусанна Миколаївна | ||||||||||||
| Діти | Сергій (1943 р.н.) і Віктор (1947 р. н.) | ||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||
Шалімов провів близько 40 тисяч операцій. Був членом міжнародного союзу хірургів, Асоціації хірургів Австрії, Німеччини, Росії, України. Дійсний член Академії медичних наук України і Нью-Йоркської академії наук. Автор понад 830 наукових праць та 112 винаходів, створив в Україні два науково-дослідні інститути — у Харкові і Києві. Заслужений діяч науки Української РСР (1.12.1967). Депутат Верховної Ради УРСР 6–10-го скликань.
Біографія ред.
Народився 20 січня 1918 р. у селі Введенка нині Задонського району Липецької області (Російська Федерація). Походив із багатодітної селянської родини: у його батьків було 12 власних дітей і ще прийняли двох безпритульних. У 1925 році сім'я переїхала на Кубань, на хутір Звезділін Натирбовського району, де він пішов у школу.[2]
У 1934 році вступив на робітфак Кубанського медичного училища, який закінчив у 1936 році з відзнакою. У 1936–1941 роках навчався на лікувальному факультеті Кубанського медичного інституту.
Після початку німецько-радянської війни на фронт його не взяли через перенесені незадовго до того малярію та гепатит, а також ревматизм та хворобу хребта.[2]
З 1941 року — хірург, головний лікар Нерчинсько-Заводської міжрайонної лікарні в Читинській області РРФСР. З 1944 року — завідувач хірургічного відділення, головний лікар Петровськ-Забайкальської міської лікарні Читинської області РРФСР.
З 1946 року — завідувач хірургічного відділення Брянської обласної лікарні РРФСР.
З 1949 року — головний хірург Орловського облздороввідділу і завідувач хірургічного відділення Орловської обласної лікарні РРФСР.
З 1952 року — асистент кафедри госпітальної хірургії Курського медичного інституту РРФСР.
З 1953 року — головний хірург Брянського облздороввідділу і завідувач хірургічного відділення Брянської обласної лікарні РРФСР.
У 1955 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Утворення штучного стравоходу при рубцевій непрохідності».
З 1957 року — доцент кафедри хірургії Харківського медичного інституту. У 1958 році захистив докторську дисертацію на тему «Хірургічне лікування раку головки підшлункової залози і фатерова сосочка».
У 1959 — 1970 роках — провідний хірург у лікувальних та наукових закладах міста Харкова, завідувач кафедри торакальної хірургії та анестезіології Українського інституту удосконалення лікарів, з 1965 року — директор Харківського науково-дослідного інституту загальної та невідкладної хірургії [Архівовано 16 жовтня 2017 у Wayback Machine.].
З 1970 року — завідувач кафедри торакоабдомінальної хірургії Київського інституту удосконалення лікарів, директор науково-дослідного інституту гематології та переливання крові, а з 1972 року директор Київського науково-дослідного інституту клінічної та експериментальної хірургії.
З 1975 року засновник та директор Інститута хірургії та трансплантології, що нині названий його іменем. З 1978 року дійсний член АН УРСР.
Шалімов став першим лікарем, котрий провів вдалу пересадку підшлункової залози хворому на діабет, розробив і впровадив нові методи операцій за онкологічних захворювань, органів травлення, судин, серця. Шалімов запровадив нові методи операцій при захворюваннях органів травлення, серця, онкологічних захворюваннях тощо.
Під керівництвом Шалімова проведено першу в Україні операцію пересадки серця. Досі таких операцій у Київському інституті клінічної й експериментальної хірургії імені Олександра Шалімова проведено вже 4.
За своє життя Шалімов провів близько 40 тисяч операцій.[2]
у 1998 році академіка Шалімова визнано «Людиною планети». До смерті у 2006 році він також був Почесним директором Інституту клінічної й експериментальної хірургії НАН України, Героєм України.
Поховано Олександра Шалімова на Байковому цвинтарі в Києві (ділянка № 52а).
Родина ред.
Дружина (друга) — Панченко Сусанна Миколаївна.
До 100-річчя від дня народження ред.
З нагоди ювілею 23 січня 2018 року НБУ ввів в обіг ювілейну монету «Олександр Шалімов» номіналом 2 гривні, а Укрпошта — ювілейну поштову марку.
Вшанування пам'яті ред.
Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова
У Києві є пам'ятник Олександру Шалімову.
Вулиця Академіка Шалімова у місті Київ.
Вулиця Шалімова у Харкові
23 лютого 2023 року у місті Шепетівка вулицю Павлова перейменували на вулицю Шалімова.[3]
26 січня 2024 року у місті Кривий Ріг вулицю Боткіна перейменували на вулицю Олександра Шалімова.[4]
5 березня 2024 року у місті Яготин вулицю Лермонтова перейменували на вулицю Олександра Шалімова.
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Czech National Authority Database
- ↑ а б в УІНП. 1918 – народився Олександр Шалімов, видатний хірург. УІНП (укр.). Процитовано 11 квітня 2024.
- ↑ shepetivka.com.ua. У Шепетівській громаді перейменували 83 топонімічних об’єктів — Сайт міста Шепетівка. shepetivka.com.ua (uk-ua) . Процитовано 23 лютого 2023.
- ↑ Кернес посмертно став почесним громадянином Харкова. www.ukrinform.ua (укр.). 14 липня 2021. Процитовано 10 лютого 2024.
Джерела ред.
- Юр М. Шалімов Олександр Олексійович [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 589. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Шалімов Олександр Олексійович // Офіційний сайт Харківської міської ради, міського комітету, виконавчого комітету[недоступне посилання з серпня 2019]
Література ред.
- Віктор Жадько. Некрополь на Байковій горі. — К., 2008. — С. 235,288.
- Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С»
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Улюблені пісні та вірші академіка Олександра Шалімова/ ред., укл. Г. В. Литвин. — Київ: АВДІ, 2003.
- Шалімов Олександр // Абліцов, Віталій. Київ; Енциклопедія. — Київ: Фенікс. — С. 179—180.
- Шалімов Олександр Олексійович. Миттєвості життєвого шляху [Архівовано 16 квітня 2018 у Wayback Machine.] / П. І. Червяк, О. Ю. Усенко, В. Й. Сморжевський, Л. Є. Корнілова ; Нац. ін-т хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова НАН України, Нац. наук. мед. б-ка України ; за заг. ред. П. І. Червяка. — Київ, 2017. — 192 с.: фот.