Вікіпедія

Кайдановський Олександр Леонідович

радянський і російський актор, режисер, сценарист (1946–95)
(Перенаправлено з Олександр Кайдановський)
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Олександр Леонідович Кайдановський (рос. Александр Леонидович Кайдановский; 23 липня 1946(19460723), Ростов-на-Дону, РРФСР, СРСР — 3 грудня 1995, Москва, Росія) — радянський і російський актор, кінорежисер, сценарист, педагог. Заслужений діяч мистецтв РФ (1992).

Олександр Кайдановський
рос. КАлександр Кайдановский
Ім'я при народженніОлександр Леонідович Кайдановський
Народився23 липня 1946(1946-07-23)
Ростов-на-Дону, РРФСР, СРСР[1]
Помер3 грудня 1995(1995-12-03) (49 років)
Москва, Росія[1]
  • інфаркт міокарда
    • ПохованняКунцевський цвинтар
    ГромадянствоСРСР СРСР
    Росія Росія
    Діяльністьактор, кінорежисер, сценарист, актор дубляжу
    Alma materТеатральний інститут імені Бориса Щукіна (1969), Вищі курси сценаристів і режисерівd (1984) і Школа-студія МХАТ
    ЗакладДержавний академічний театр імені Є. Вахтангова, Московський художній театр, Театр на Броннійd, Театральний інститут імені Бориса Щукіна і Вищі курси сценаристів і режисерівd
    У шлюбі зЄвгенія Симонова і Inna Janovna Pivarsd
    ДітиКайдановська Зоя Олександрівнаd
    IMDbnm0435289
    Нагороди та премії
    заслужений діяч мистецтв Росії
    CMNS: Олександр Кайдановський у Вікісховищі
    У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кайдановський.

    Життєпис

    ред.

    У 1960—1961 роках навчався в Дніпропетровському зварювальному технікумі імені Євгена Патона[2].

    У 1965 році закінчив Ростовське театральне училище (курс М. І. Бушнова).

    Закінчив Театральне училище ім. Б. Щукіна (1969).

    1969—1971 рр. — актор Державного академічного театру імені Є. Вахтангова. Працював у МХАТі і Театрі на Малій Бронній.

    У 1967 році дебютував в кіно у фільмі «Таємнича стіна».

    Знімався у фільмах і телеспектаклях; зокрема, в кінокартинах українських кіностудій («Іду своїм курсом» (1974), «Десять негренят» (1987), «Нові пригоди янкі при дворі короля Артура» (1988), а також у ряді іноземних.

    Світову славу акторові принесла головна роль у фільмі Андрія Тарковського «Сталкер» (1979, картина удостоєна ряду міжнародних кінопремій[3]).

    Працював на озвучуванні фільмів і мультфільмів («Повернення» (1980), «Два квитки до Індії» (1985), «Контракт» (1985), «Перевал» (1988) тощо).

    У 1984 році закінчив Вищі курси сценаристів і режисерів (майстерня А. Тарковського, потім — Сергія Соловйова). Поставив картини «Проста смерть...» (1985, за мотивами повісті Л. Толстого «Смерть Івана Ілліча»), «Дружина керосинника» (1988) та ін.

    1989 р. зняв (а у 1992-93 рр. закінчив монтувати) єдиний серед своїх режисерських робіт документальний фільм-інтерв'ю «Маестро: Сергій Параджанов» (довгий час після смерті О. Кайдановського стрічка вважалася втраченою, була знайдена на Ризькій кіностудії і відреставрована)[4][5][6].

    Викладав режисуру в Театральному училищі імені Б. В. Щукіна; вів сценарну майстерню на Вищих курсах режисерів і сценаристів.

    Пішов з життя 3 грудня 1995, похований на Кунцевському кладовищі Москви.

    Сім'я

    ред.

    Батьки одружилися в 1945.

    • Батько: Леонід Львович (Лейб Лейбович) Кайдановський (1921, Катеринослав — грудень 1970, Ленінград), працював начальником радіолокаційної станції в Батайську, згодом заступником начальника ростовського БМУ-5, що спеціалізується на підводному зварюванні[7].
    • Мати: Віра Оніщук (померла в грудні 1990 року), після закінчення Московського бібліотечного інституту (1955) завідувала дитячим сектором в ростовському Палаці енергетиків, була режисеркою-постановницею дитячої театральної студії.

    Після розлучення батьків в 1960 у жив з батьком, з 1962 — в новій сім'ї батька, мачуха — Ірина Пухальська. Єдинокровні сестри — Ольга (нар. 1963) і Тетяна (нар. 1964). Мати вдруге одружилася на початку 1960-х, займалася надомною працею в комбінаті прикладних мистецтв. Єдиноутробний брат — Михайло Єсіпов (1965—2000), працював ревізором.

    • Перша дружина (1966—1975): Ірина Бичкова (у шлюбі Кайдановська), згодом доцентка кафедри психофізіології та клінічної психології російського ПФУ[8].
      • Дочка: Дар'я (р. 1970).
    • Друга дружина (1975—1980): акторка Євгенія Симонова, з якою познайомився на зйомках фільму «Зникла експедиція» (1974).
    • Третя дружина: Наталія Судакова (у шлюбі Кайдановська).
      • Син: Кайдановський Андрій Олександрович.
    • Четверта дружина (1995): Інна Піварс. Шлюб тривав лише три тижні (до смерті актора).

    Фестивалі та премії[9]

    ред.

    Фільмографія

    ред.

    Ролі у кінофільмах

    ред.

    Режисер-постановник

    ред.

    Примітки

    ред.
    1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #124428835 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    2. ↑ Біографія на kino-teatr.ru. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 2 березня 2016.
    3. ↑ Енциклопедія вітчизняного кіно: «Сталкер» (рос.). Архів оригіналу за 12 квітня 2016. Процитовано 1 березня 2016.
    4. ↑ [Сергій Параджанов очима Олександра Кайдановського (tvkultura.ru) (рос.). Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 1 березня 2016. Сергій Параджанов очима Олександра Кайдановського (tvkultura.ru) (рос.)]
    5. ↑ [Опустошенный маэстро — Радио Свобода (24.12.2012) (рос.). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 березня 2016. Опустошенный маэстро — Радио Свобода (24.12.2012) (рос.)]
    6. ↑ [Єдиний документальний фільм Кайдановського «Маестро» (про Сергія Параджанова), який довгий час вважався втраченим, був знайдений на Ризькій кіностудії. Активними пошуками і реконструкцією фільму займалися Е. Цимбал і Л. Наумов — гості другої частини програми «Магія кіно» (22.05.2013 / tvkultura.ru) (рос.). Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 1 березня 2016. Єдиний документальний фільм Кайдановського «Маестро» (про Сергія Параджанова), який довгий час вважався втраченим, був знайдений на Ризькій кіностудії. Активними пошуками і реконструкцією фільму займалися Е. Цимбал і Л. Наумов — гості другої частини програми «Магія кіно» (22.05.2013 / tvkultura.ru) (рос.)]
    7. ↑ Спогади Ірини Кайдановської. Архів оригіналу за 10 липня 2016. Процитовано 10 квітня 2015.
    8. ↑ Кандидат психологічних наук І. А. Кайдановська. Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 10 квітня 2015.
    9. ↑ Енциклопедія вітчизняного кіно: Кайдановський Олександр Леонідович (рос.). Архів оригіналу за 4 квітня 2016. Процитовано 1 березня 2016.

    Література

    ред.
    • Кино: Знциклопедический словарь. М., 1987. — С.165;
    • Раззаков Ф. Досьє на звезд. 1962—1980. М., 1998. — С.723-726;
    • Всемирньїй биографический знциклопедический словарь. М., 1998. — С.317;
    • Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.14—15;
    • Александр Кайдановский в воспоминаниях и фотографиях. М., 2002.

    Посилання

    ред.
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Кайдановський_Олександр_Леонідович