Гливинський Олександр Віталійович

Олекса́ндр Віталійо́вич Гливи́нський (нар. 10 лютого 1975 року, Львів) — український спортивний журналіст, телекоментатор і телеведучий, прес-секретар національної збірної України з футболу, президент Асоціації спортивних журналістів України[2][1].

Олександр Гливинський
Народився 10 лютого 1975(1975-02-10) (49 років)
Львів, Українська РСР, СРСР
Громадянство українське
Національність українець
Діяльність спортивний журналіст, телекоментатор, телеведучий
Alma mater Львівський національний університет (журналістика)

Життєпис ред.

Олександр Гливинський народився 10 лютого 1975 року у Львові. Батько — колишній футболіст, який завершив кар'єру через важку травму[3]. Сім'я продовжувала цікавитись футболом і після народження Олександра, який згодом почав збирати футбольну статистику та цікаві факти. У школі хлопець вирішив стати журналістом, для чого став учнем Школи-студії юного журналіста, організованого Всеукраїнським товариством «Просвіта» та Центром творчості дітей та юнацтва Галичини, що йому потім допомогло під час вступу до університету[3].

Вступивши на стаціонар факультету журналістики Львівського національного університету, Гливинський згодом перейшов на заочну форму навчання та пішов працювати у відділ інформації Львівського обласного радіо. 1998 року Олександр закінчив університет[1][3].

Кар'єра ред.

  • 1993 — редактор відділу інформації Львівського радіо.
  • 1995–1997 — директор програм радіо «Незалежність».
  • 1997–1999 — керівник відділу міжнародних новин «Радіо Люкс».
  • 1999–2000 — спортивний коментатор і ведучий програми «Футбол від УТН» на Першому національному телеканалі.
  • 2000–2001 — ведучий програм «Доброго ранку, Україно!» і «Добраніч, Україно!» на ТРК «Ера».
  • 2001–2002 — спортивний коментатор на Першому каналі;
  • 2002–2008 — ведучий і продюсер програми «Гол!» на Новому каналі;
  • 2008 - ведучий і продюсер програми «Про футбол» на каналі ICTV
  • 2009-2010 - директор інформаційного агентства «Україна-Євро-2012»;
  • 2010-досі - прес-секретар Національної команди України з футболу;
  • 23 січня 2020 року на V З‘їзді Асоціації спортивних журналістів України обраний президентом АСЖУ

Також Олександр був ведучим програми «Богатирські ігри», коментував літні Олімпійські ігри в Сіднеї та зимову Олімпіаду в Солт-Лейк-Сіті, чемпіонат Європи з футболу 2000, чемпіонати світу з футболу 2002, 2006 років, ігри Ліги чемпіонів, матчі чемпіонату України з футболу.

З 2007 по 2012 рік на правах фрилансера коментував поєдинки української Прем'єр-ліги, Ліги чемпіонів, Ліги Європи на телеканалах «ТЕТ», «1+1» та «2+2». На початку 2013 року керівник управління спортивних проєктів групи компаній «1+1» Степан Щербачов заявив, що канали більше не зацікавлені у продовженні співпраці з Гливинським

Олександр Гливинський висвітлював Олімпійські Ігри-2016 у Ріо-де-Жанейро та Зимову Олімпіаду-2018 у Пйончангу на власному You-tube каналі та на вебсайті Sport.ua. 2017 року, під час висвітлення чемпіонату світу з біатлону, телеканал UA:Перший звернувся до Гливинського з проханням надавати інтерв’ю з українськими біатлоністами з власного You-tube каналу Олександра для ефіру телеканалу, оскільки кореспонденти UA:Першого не були акредитовані на змаганні. Гливинський також висвітлював чемпіонат світу з біатлону 2020 року для ресурсу obozrevatel.com

Олександр залишається незмінним ведучим змагань українських стронгменів, які організовує Федерація стронгмену України.[4].

У даний час Гливинський працює прес-секретарем національної збірної України з футболу[5].

Нагороди ред.

Примітки ред.

  1. а б в г Олександр Гливинський стає блогером на ресурсі TeleProstir.com. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 3 листопада 2011. 
  2. Олександр Гливинський: «Найкращі Вацко та Джулай». Архів оригіналу за 18 березня 2013. Процитовано 3 листопада 2011. 
  3. а б в Дюжина м'ячів у спину репортерам. Архів оригіналу за 23 квітня 2015. Процитовано 3 листопада 2011. 
  4. Александр Глывинский: устраивать курсы юных телекомментаторов в прямом эфире — непрофессионально - LB.ua [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  5. Офіційний сайт Федерації футболу України. Архів оригіналу за 7 квітня 2013. Процитовано 5 березня 2013. 

Посилання ред.