Олександр Вишневецький (сандомирський староста)

Олександр Вишневецький (? — 1555) — український князь гербу Корибут, військовий та політичний діяч, учасник Стародубської війни 1534–1537 років.

Олександр Вишневецький
Псевдо Корибут
Народився невідомо
Вишневець
Помер 1555(1555)
Поховання Києво-Печерська лавра
Підданство Велике князівство Литовське Herb Lytwa (Alex K).svg
Діяльність військовик, урядник
Титул князь
Посада Q27048239? і Q51845254?
Конфесія православний
Рід Вишневецькі
Батько Михайло Вишневецький
Брати, сестри  • Федір Вишневецький, Федько Вишневецький і Вишневецький Іван Михайлович
Діти Вишневецький Максим Олександрович, Вишневецький Олександр Олександрович і Михайло Вишневецький
Герб

ЖиттєписРедагувати

Походив з родини Вишневецьких, котрі на той час були дрібними князями. Син Михайла Вишневецького, намісника брацлавського. Був одним з молодших синів, тому батько передав йому невелі володіння на берегах річки Горині: вище родового гнізда з частиною Вишнівця й селами Бутин, Млинівці, Коханівці й Бакота.

Замолоду полюбляв військові вправи. 1512 року разом з Федором та Іваном Вишневецькими брав участь в успішній для християн битві проти кримських татар. Згідно з земельним переписом 1528 року мав виставляти 15 коней[1]. Згодом стає старостою сандомирським.

1532 року отримує староство річицьке, у пожиттєве керування місто Річиця з усіма податками та доходами. 1533 року успадкував після смерті брата Федора Старшого Брагинську волость на Київщині. У 1534 році, скориставшись розгардіяшем після смерті царя Васілія III (на бік Литви перейшли бояри С.Бельський та І.Ляцький-Захар'їн), разом з Юрієм Радзивіллом брав участь у поході проти Московського царства. Почалася Стародубська війна; невдало намагався захопити Смоленськ. Спустошивши Смоленщину, повернувся до Литви. 1535–1537 років воював на Стародубщині й Гомельщині (1503 року була захоплена Москвою), Гомель та навколишня земля повернулися до Великого князівства Литовського.

1549 року після загибелі брата Федька отримав землі на р. Горині нижче Манева й на р. Жираку з замком Передмірка, селами Борсуки, Нападівка, Вербовець, Лопушне, Білка й Доманінка. В 1540–1550 роках князь Олександр більше опікувався розбудовою маєтностей на Київщині. Опікувався налагодженням оборонних споруд для захисту від нападу з боку Московського царства.

Помер 1555 року, напевне, у своєму маєтку Брагін або у Річиці. Був похований у Києво-Печерській лаврі.

РодинаРедагувати

Дружина — Катерина Скорутянка (Сангушко) з 1529 року. Діти:

Каспер Несецький назвав його сином також Дмитра Вишневецького-Байду.

ПриміткиРедагувати

  1. Wolff J. «Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku». — Warszawa, 1895. — S. 553

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати