Олександр Бейлінсон

Олександр Бейлінсон (нар. 13 червня 1957) — радянський та американський математик, працює в області алгебраїчної геометрії, математичної фізики та теорії представлень. Професор Чиказького університету.

Олександр Бейлінсон
Alexander Beilinson.jpg
Народився 13 червня 1957(1957-06-13) (65 років)
Москва, СРСР
Країна Flag of the United States.svg США
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність математик, викладач університету
Alma mater механіко-математичний факультет МДУd
Галузь алгебрична геометрія і математична фізика
Заклад Чиказький університет
Науковий ступінь кандидат фізико-математичних наук
Науковий керівник Манін Юрій Іванович
Аспіранти, докторанти Lorenzo Ramerod[1], Andres Eulogio Rodriguezd[1], Eitan Bachmatd[1] і Ilya Shapirod[1]
Членство Американська академія мистецтв і наук, Національна академія наук США і Європейська академія[2]
Нагороди

премія Островського (1999)

премія Вольфа у математиці (2018)

Член Американської академії мистецтв і наук[d]

премія Шао (2020)


CMNS: Олександр Бейлінсон у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Народився в 1957 році у Москві в гебрейській родині. Син математика Олександра Олексійовича Бейлінсона.

Закінчив Московський державний університет, кандидат фізико-математичних наук («Алгебраїчна геометрія і теорія струн», 1988).[3] Після закінчення близько 6 років працював у Всесоюзному кардіологічному Науковому Центрі у Москві. З 1989 року працював в Інституті теоретичної фізики ім. Л. Д. Ландау, а також в Массачусетському технологічному університеті (США).

У 1994 році і з 1996 по 1998 роки Олександр Бейлінсон працював в Інституті перспективних досліджень у Прінстоні, штат Нью-Джерсі.

ВизнанняРедагувати

ДоробокРедагувати

  • Beilinson, A. A. (1987). How to glue perverse sheaves. K-theory, arithmetic and geometry (Manin seminar, Moscow, 1984--1986) in Lecture Notes in Math. 1289. Springer-Verlag. с. 42–51. 
  • Beilinson, A. A. (1987). On the derived category of perverse sheaves. K-theory, arithmetic and geometry (Manin seminar, Moscow, 1984--1986) in Lecture Notes in Math. 1289. Springer-Verlag. с. 27–41. 
  • Beilinson, A. A. (1986). Notes on absolute Hodge cohomology. Applications of algebraic K-theory to algebraic geometry and number theory, Part I, II (Boulder, Colo., 1983), Contemporary Mathematics 55. American Mathematical Society. с. 35–68. 
  • Beilinson, A. A. (1984). Higher regulators and values of L-functions. Itogi Nauki i Tekhniki, Current problems in mathematics 24. Akad. Nauk SSSR Vsesoyuz. Inst. Nauchn. i Tekhn. Inform., Moscow. с. 181–238. 
  • Beilinson, A. A.; Bernstein, J.; Deligne, P. (1982). Faisceaux pervers. Analysis and topology on singular spaces, I (Luminy, 1981), Astèrisque 100. Soc. Math. France, Paris. с. 5–171. 
  • Beilinson, A. A. (1980). Residues and adèles. Funktsional. Anal. I Prilozhen. 14 (1): 44–45. ISSN 0374-1990. 
  • Beilinson, A. A. (1978). Coherent sheaves on Pn and problems in linear algebra. Funktsional. Anal. I Prilozhen. 12 (3): 68–69. ISSN 0374-1990. doi:10.1007/BF01681436. 

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  2. https://www.ae-info.org/ae/User/Beilinson_Alexander
  3. Алгебраїчна геометрія і теорія струн. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 18 лютого 2018. 
  4. Book of Members, 1780-2010: Chapter B. American Academy of Arts and Sciences. Архів оригіналу за 18 лютого 2012. Процитовано 30 травня 2011. 
  5. National Academy of Sciences Members and Foreign Associates Elected, May 2, 2017. Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 18 лютого 2018. 
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 лютого 2018. Процитовано 18 лютого 2018. 

ПосиланняРедагувати