Олександр-Фрідріх Пронський

Олександр-Фрідріх Семенович Пронський (бл. 1550 — бл. 1595[1]/ 1600, Берестечко[2]) — руський князь, державний діяч ВКЛ.

Олександр-Фрідріх Пронський
Народився 1550
Помер 1595
Країна Московське царство
Royal Banner of Stanisław II of Poland.svg Річ Посполита
Діяльність Фюрст
Знання мов російська
Посада Каштелян троцький, учасник виборів короля Польщіd, луцький староста і стольник великий литовський
Конфесія Кальвіністська церква
Рід Пронські
Батько Семен (Фредерик) Пронський
Мати Феодора Богушівнаd
У шлюбі з Teodora Sanguszkod
Надгробний пам'ятник князя Олександра Пронського

ЖиттєписРедагувати

Син князя Семена-Фрідріха Пронського та його дружини — Федори (Теодори), доньки Богуша Михайла Боговитиновича. В молодості значний час провів при дворі французького короля Карла ІХ.

Підтримував: тісні зв'язки зі Зборовськими; після втечі Генріха Валуа — вибір королем Стефана Баторія. 1576 року отримав посаду стольника великого литовського. 8 грудня 1580 року став луцьким старостою. Під час 3-го безкоролів'я разом зі Зборовськими став прихильником Габсбургів. На виборний сейм прибув як посол Волинського воєводства, але з озброєним почтом, який долучив до людей Зборовських, Станіслава Ґурки, Миколая Язловецького. 15 січня 1591 року став троцьким каштеляном.

Після батьків одідичив, зокрема, Жуків,[3] Свинарин (Володимирський повіт), Яблучну (коло Білої Підляської), добра голаницькі під Лєшним, Тушне під Наклим, Берестечко. Віно дружини — Несухоїжі у ВКЛ. Тримав розлогий маєток Грежани, що мав села: Солодирі, Горошки (Горошківці), Сушківці, Лучинці, Мотовиловичі, Баксаки, Білки в Київському воєводстві, отримані батьком в заставу від Сапігів. Процес щодо цих маєтків, розпочатий ним з Левом Сапігою, продовжували його спадкоємці.

Відзначався значною фізичною силою, був добре вишколений, добре володів польською, латиною, французькою, видається, також німецькою, італійською. Належав до старших (світських сеньйорів) кальвінського збору у Вільнюсі. В Берестечку замінив костел на кальвінський збір. В 1595 році хворів, тому не прибув на з'їзд протестантів до Радома.

Помер або наприкінці 1595 — на початку 1596 року, перед 12 лютого 1596 р. — за даними Романа Желєвського[1]. За даними Олександра Цинкаловського, помер у 1600 році в Берестечку.[2] Був похований (за А. Вольфом) під кіпцем, званим Марухою, поблизу Берестечка. Його мурований гробівець[4] (існував у ХІХ ст.) помилково вважався пам'ятником Берестецькій битві 1651 р.[1]

Сім'яРедагувати

Був одружений. Дружина — Федора, донька гетьмана польного литовського Романа Сангушка, вдова підляського воєводи Станіслава Радзиміньского. Вдова по його смерті вийшла заміж втретє — за воєводу брест-куявського Анджея Лєщиньского. Діти:

  • Юлій Ілля (Юліуш Еліяш)
  • Олександр Октавіан — студенти Базельського університету, мандрівники Європою.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Żelewski R. Proński (Pruński) Aleksander Fryderyk h. Św. Jerzy (ok. 1550 — ok. 1595), kniaź… — S. 508.
  2. а б Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984—1986. — С. 88.
  3. Żuków (3) Stary // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 844. (пол.) — S. 844. (пол.)
  4. світлина — Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984—1986. — С. 89.

ДжерелаРедагувати

  • Łoziński W. Życie polskie w dawnych wiekach (1907). — Lwów : Altenberg — Gubrynowicz & syn, 1921 (IV edycja) — S. 189—192. (пол.)
  • Żelewski R. Proński (Pruński) Aleksander Fryderyk h. Św. Jerzy (ok. 1550 — ok. 1595), kniaź // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985. — T. XXVIII/3. — Zeszyt 118. — S. 507—509. (пол.)

ПосиланняРедагувати