Олександро-Невська каплиця в Таллінні

Олександро-Невська каплиця в Таллінні (Ревелі) — колишня кам'яна каплиця в ім'я св. благовірного великого князя Олександра Невського була урочисто освячена 14 листопада 1888 р. настоятелем Преображенського собору, Естляндським благочинним протоієреєм Симеоном Поповим у співслужінні ревельського духовенства.

Олександро-Невська каплиця в Таллінні
Vene turg, paremal Aleksandri gümnaasiumi hoone.jpg
59°26′12″ пн. ш. 24°45′12″ сх. д. / 59.43679000002777713° пн. ш. 24.75361000002777701° сх. д. / 59.43679000002777713; 24.75361000002777701Координати: 59°26′12″ пн. ш. 24°45′12″ сх. д. / 59.43679000002777713° пн. ш. 24.75361000002777701° сх. д. / 59.43679000002777713; 24.75361000002777701
Тип споруди каплиця
Розташування Flag of Estonia.svg Естонська РеспублікаТаллінн[d]
Належність православ'я
Олександро-Невська каплиця в Таллінні. Карта розташування: Естонія
Олександро-Невська каплиця в Таллінні
Олександро-Невська каплиця в Таллінні (Естонія)

Каплиця була побудована на російському ринку (нині площа Виру) в строго-візантійському стилі, з кулястим позолоченим куполом і хрестом, облицьована доломітом, обнесена чавунною решіткою. На її східній стіні знаходилася ікона Миколи Чудотворця. Відрізнялася великою витонченістю, і була зразковим твором архітектури. План склав місцевий архітектор Німан, він же безкорисливо керував роботами при її будівництві.

Всередині каплиці скульптором Котієвським була встановлена велика мармурова чаша (ваза) з водопровідним краном для здійснення в ній водосвяття, яка була з'єднана підземними водопровідними трубками з 4 зовнішніми вазами, також з кранами для почерпанія з них освяченої води. Вчинення тут головного міського урочистого освячення води в призначені для того в православній церкві дні становило одну з головних цілей будівництва цієї каплиці.

Споруджена вона була на добровільні пожертвування. Витрати на будівництво доходили до 11000 рублів.[1]

ЗнесенняРедагувати

Олександро-Невська каплиця була приписана до Микільської церкви. Знесли каплицю в 1922 році під приводом того, що вона «заважає руху трамваїв».[2]

ПриміткиРедагувати

  1. Історико-статистичний опис церков і приходів Ризької єпархії. Випуск 2, частина 3, стор 419. Рига, 1898 рік.
  2. АРХІ-ОКО. Місто крізь роки ... Прогулянка № 1. Архів оригіналу за 21 липень 2015. Процитовано 14 липень 2011.