Протасов Олег Валерійович

український футболіст
(Перенаправлено з Олег Протасов)

Оле́г Вале́рійович Прота́сов (4 лютого 1964 Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР) — радянський і український футболіст, тренер та футбольний функціонер. Заслужений майстер спорту СРСР (1988). За збірну Радянського Союзу зіграв 68 ігор, забив 28 м'ячів. За збірну України зіграв 1 гру. Другий найкращий бомбардир у історії команди СРСР після Олега Блохіна. Володар «Срібного бутса» 1985 року. Найкращий футболіст СРСР 1987. Віце-чемпіон Європи 1988. Зять Євгена Лемешка[1].

Ф
Олег Протасов
Олег Протасов
Олег Протасов
Особисті дані
Повне ім'я Олег Валерійович Протасов
Народження 4 лютого 1964
  Дніпро СРСР, Україна
Зріст 185 см
Вага 75 кг
Громадянство  Україна
 СРСР
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1981–1987 СРСР «Дніпро» (Дніпропетровськ) 145 (95)
1988–1990 СРСР «Динамо» (Київ) 71 (30)
1990–1994 Греція «Олімпіакос» 85 (47)
1994–1995 Японія «Гамба Осака» 56 (24)
1996–1998 Греція «Верія» 62 (11)
1998–1999 Греція «Проодефтікі» 28 (5)
1999–2000 Греція «Панелефсініакос» 2 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1983 СРСР СРСР (U-20)  ? (?)
1984–1991 СРСР СРСР 68 (28)
1994 Україна Україна 1 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2002–2004 Греція «Олімпіакос»
2004–2005 Кіпр АЕЛ
2005 Румунія «Стяуа»
2006–2008 Україна «Дніпро» (Дніпропетровськ)
2008 Росія «Кубань»
2009 Греція «Іракліс»
2010–2011 Росія «Ростов»
2012 Казахстан «Астана»
2012–2013 Білорусь «Динамо» (Мінськ)
2014–2015 Румунія «Астра» (Джурджу)
2015 Греція «Аріс» (Салоніки)
Звання, нагороди
Нагороди
орден «За заслуги» III ступеня заслужений майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Життєпис ред.

Нападник ред.

Народився 4 лютого 1964 року в Дніпропетровську. Вихованець футбольної школи «Дніпро-75». Перші тренери — Борис Дановський та Ігор Вітрогонов. Ще у 1978 році відомий тренер Гаврило Качалін після гри юнацьких команд «Дніпра» та московського «Динамо» відзначив дії швидкого нападника Олега Протасова та талановитого Геннадія Литовченка у складі «дніпрян».

У своєму першому сезоні (1982) 18-річний нападник зіграв 4 гри та забив 1 гол. У 1983 році Протасов став уже гравцем основного складу і забив 7 голів у 22 матчах, а «Дніпро» вперше у історії стало чемпіоном СРСР. Тоді у лінії нападу партнерами Протасова були Олег Таран та Володимир Лютий. Наступного року він провів у першості 17 м'ячів та дебютував у головній збірній країни (28 березня 1984, ФРН — СРСР — 2:1).

 
Олег Протасов зі срібним бутсом

1985-й рік став особливим у кар'єрі Олега Протасова — форвард забив 35 голів (у проведених 33 іграх) у чемпіонаті СРСР і побив рекорд «спартаківця» Микити Симоняна (34 голи), який тримався від 1950 року. За таку результативність нападник отримав «Срібний бутс» «France Football» (переміг голландець Марко ван Бастен — 37 м'ячів). Коли в грудні «France Football» вибирав лауреата «Золотого м'яча», радянський футболіст посів 7-е місце серед найкращих гравців Європи.

Дніпропетровець був у складі збірної СРСР на чемпіонаті світу у Мексиці 1986. Але головною ударною силою «сборної» були Бєланов та Заваров, тому Олег провів на турнірі тільки одну гру — проти Канади.

У 1987 році «Дніпро» під керівництвом Євгена Кучеревського посів 2-ге місце у чемпіонаті СРСР, а Протасов став найкращим голеадором першості, забивши 18 м'ячів.

Перед початком сезону 1988 лідери команди Литовченко та Протасов перейшли до «Динамо» (Київ), яке тренував Валерій Лобановський — наставник збірної Радянського Союзу. У середині 80-х років динамівці були фундаментом головної команди країни, а перехід ще 2 гравців збірної до лав «Динамо» допомогло зміцнити колектив. Попри не надто високу результативність того року (11 голів), головним успіхом було «срібло» на чемпіонаті Європи 1988. Там Олег вже був незамінним гравцем «основи» і, забивши 2 м'ячі, поділив титул другого найкращого бомбардира турніру. Найкращим став голландський нападник Марко ван Бастен, який запам'ятався феноменальним голом у ворота Ріната Дасаєва у фіналі.

У самому кінці 1980-х років, після початку «перебудови» чимало радянських футболістів вирушало грати за кордон. Олег Протасов разом з Геннадієм Литовченком та Юрієм Савичевим поїхали до Грецію — у «Олімпіакос». Їх запросив новопризначений наставник команди Олег Блохін. Дніпровець грав на пристойному рівні, але після розпаду СРСР нападника зовсім не викликали до збірної України, з інших республік (наприклад, Росії) пропозицій теж не було, тому й зіграв він за «синьо-жовтих» тільки 1 гру (7 вересня 1994 року проти Литви).

Потім нападник два сезони — 1994 і 1995 — провів у Японії, граючи за команду «Ґамба Осака». Разом із ним у той час за клуб виступали такі колишні футболісти збірної СРСР, як Ахрік Цвейба та Сергій Алейніков.

Повернувшись до вже знайомої Греції, Протасов виступав у менших командах — «Верії» та «Проодефтікі». Забивши за ці колективи ще сумарні 16 голів, Олег зумів потрапити до списку 100 найкращих бомбардирів чемпіонату Греції за підсумками усього XX сторіччя.[2]

Тренер ред.

На початку 2003 року очолив «Олімпіакос» і виграв з клубом чемпіонат Греції. Але наступного сезону команда невпевнено виступала у Лізі чемпіонів й після поразки «Олімпіакоса» у внітрішній першості від «АЕКа» (0:1) Протасова звільнено в березні 2004 року. Після короткотривалої роботи у кіпрському «АЕЛі» українського тренера запросили до «Стяуа» (Бухарест). Румунська команда йшла на другому місці у чемпіонаті і вийшла до 1/16 Кубка УЄФА, але керівництво вирішило позбутися наставника. У грудні 2005 року Олег Протасов підписав контракт з рідною командою «Дніпро» (Дніпропетровськ) (після того як посаду головного тренера залишив багаторічний керманич Євген Кучеревський).[3] Команда посіла 6-е місця у першості 2005/06 та 4-е у наступному сезоні.

У чемпіонаті 2007/08 «Дніпро» та «Металіст» (Харків) почали реально боротися за одне з перших двох місць у чемпіонаті, які до того кілька років поспіль ділили тільки «Динамо» та «Шахтар». Після таких успіхів Олега Протасова називали серед кандидатів на пост головного тренера збірної України після відставки Олега Блохіна у грудні 2007 року[4].

У листопаді 2011 р. став головним тренером казахської «Астани», замінивши німецького фахівця Хольгера Фаха. Перед 48-річним фахівцем стояло завдання виграти чемпіонат і отримати путівку в Лігу чемпіонів. Однак, невдалий старт (8 очок в 7 зіграних матчах, 9-е місце з 14 можливих) перервав роботу Протасова в Казахстані. Приводом для звільнення стала домашня поразка від аутсайдера казахстанської ліги «Окжетпеса» — 1:4, який здобув у Астані перші очки в турнірі[5].

В 2015 Протасов домовився про контракт із грецьким «Арісом», але у зв'язку зі змінами у менеджменті клубу угоду було розірвано через 15 хвилин після її оголошення.

У березні 2017 року призначений на посаду технічного директора Федерації футболу України[6].

Титули та досягнення ред.

Гравця ред.

Тренера ред.

Бомбардирські досягнення ред.

  • Найкращий бомбардир в історії клубу «Дніпро» Дніпропетровськ — 108 голів у 170 іграх. Він же став найрезультативнішим за сезон — 40 голів у 1985 році. Середня результативність: 0,62 забитих голів за матч[7].
  • Другий у списку «Клубу імені Григорія Федотова»(Клуб Григорія Федотова), який фіксує найкращих бомбардирів всіх часів у чемпіонатах СРСР та Росії (сумують усі м'ячі, забиті гравцем за свій клуб у чемпіонаті, Кубку країни та євротурнірах і голи за збірну).
  • 8-е місце у списку найкращих бомбардирів радянської вищої ліги за всі роки — 125 голів, 218 матчів. Цього він досяг лише за 9 сезонів — 1982—1990. Середня результативність: 0,57 забитих голів за матч[8].
  • Входить у сотню найуспішніших голеадорів чемпіонату Греції у XX сторіччі — за команди «Олімпіакос», «Верія» та «Проодефтікі» Олег Протасов разом здобув 62 голи у 175 поєдинках. Середня результативність: 0,35 забитих голів за матч.[9]

Член № 1 Клубу бомбардирів Олега Протасова — 103 голи.

Статистика виступів ред.

Клубна ред.

[10]

Клуб Сезон Чемпіонат Кубок Конт. Всього
Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
  «Дніпро» (Д) 1982 4 1 - - - - 4 1
1983 21 7 2 0 - - 23 7
1984 34 17 2 2 6 0 42 19
1985 33 35 2 1 6 4 41 40
1986 23 17 1 1 2 0 26 18
1987 30 18 4 3 - - 34 21
  «Динамо» (К) 1988 29 11 5 2 - - 34 13
1989 26 7 6 2 3 1 35 10
1990 16 12 1 1 - - 17 13
  «Олімпіакос» 1990-91 29 11 2 1 - - 31 12
1991-92 21 15 6 3 - - 27 18
1992-93 24 14 9 3 4 1 37 18
1993-94 9 8 4 1 1 0 14 9
  «Гамба Осака» 1994 27 11 4 4 3 0 34 15
1995 28 13 - - - - 28 13
  «Верія» 1997 30 4 4 1 - - 34 5
1998 32 7 1 0 - - 33 7
  «Проодефтікі» 1998 28 5 - - - - 28 5
Всього за кар'єру 444 213 53 25 25 6 522 244

Матчі за збірні ред.

 Статистика матчів і голів за збірну —   СРСР
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
28-3-1984 Ганновер ФРН   2 – 1   СРСР товариський матч -   63'
15-5-1984 Коувола Фінляндія   1 – 3   СРСР товариський матч 1   50'
2-6-1984 Лондон Англія   0 – 2   СРСР товариський матч 1   87'
19-8-1984 Санкт-Петербург СРСР   3 – 0   Мексика товариський матч -   79'
10-10-1984 Осло Норвегія   1 – 1   СРСР Відбір до ЧС 1986 -
21-1-1985 Кочі КНР   2 – 3   СРСР товариський матч -
28-1-1985 Кочі Іран   0 – 2   СРСР товариський матч 1   80'
2-2-1985 Кочі Марокко   0 – 1   СРСР товариський матч -
27-3-1985 Тбілісі СРСР   2 – 0   Австрія товариський матч 1
17-4-1985 Берн Швейцарія   2 – 2   СРСР Відбір до ЧС 1986 -
2-5-1985 Москва СРСР   4 – 0   Швейцарія Відбір до ЧС 1986 2
5-6-1985 Копенгаген Данія   4 – 2   СРСР Відбір до ЧС 1986 1
7-8-1985 Москва СРСР   2 – 0   Румунія товариський матч 1   80'
28-8-1985 Москва СРСР   1 – 0   ФРН товариський матч -   87'
25-9-1985 Москва СРСР   1 – 0   Данія Відбір до ЧС 1986 1
16-10-1985 Москва СРСР   2 – 0   Ірландія Відбір до ЧС 1986 1
30-10-1985 Москва СРСР   1 – 0   Норвегія Відбір до ЧС 1986 -   85'
23-4-1986 Тімішоара Румунія   2 – 1   СРСР товариський матч -
7-5-1986 Москва СРСР   0 – 0   Фінляндія товариський матч -   46'
9-6-1986 Ірапуато Канада   0 – 2   СРСР ЧС 1986 - 1-й етап -   56'
18-2-1987 Суонсі Уельс   0 – 0   СРСР товариський матч -   75'
18-4-1987 Тбілісі СРСР   1 – 3   Швеція товариський матч -   46'
29-4-1987 Київ СРСР   2 – 0   НДР Відбір до ЧЄ 1988 -   86'
3-6-1987 Осло Норвегія   0 – 1   СРСР Відбір до ЧЄ 1988 -   78'
29-8-1987 Белград Югославія   0 – 1   СРСР товариський матч -
9-9-1987 Москва СРСР   1 – 1   Франція Відбір до ЧЄ 1988 -
23-9-1987 Москва СРСР   3 – 0   Греція товариський матч 1
10-10-1987 Східний Берлін НДР   1 – 1   СРСР Відбір до ЧЄ 1988 -
28-10-1987 Москва СРСР   2 – 0   Ісландія товариський матч 1
20-2-1988 Барі Італія   4 – 1   СРСР товариський матч -   46'
23-3-1988 Марусі Греція   0 – 4   СРСР товариський матч 3
31-3-1988 Західний Берлін Аргентина   2 – 4   СРСР товариський матч 2
2-4-1988 Західний Берлін Швеція   2 – 0   СРСР товариський матч -
27-4-1988 Трнава Чехословаччина   1 – 1   СРСР товариський матч 1
1-6-1988 Москва СРСР   2 – 1   Польща товариський матч 1
12-6-1988 Кельн СРСР   1 – 0   Нідерланди ЧЄ 1988 - 1-й етап -
15-6-1988 Ганновер Ірландія   1 – 1   СРСР ЧЄ 1988 - 1-й етап 1
18-6-1988 Франкфурт-на-Майні Англія   1 – 3   СРСР ЧЄ 1988 - 1-й етап -   42'
22-6-1988 Штутгарт СРСР   2 – 0   Італія ЧЄ 1988 - півфінал 1
25-6-1988 Мюнхен Нідерланди   2 – 0   СРСР ЧЄ 1988 - Фінал -   71'
17-8-1988 Турку Фінляндія   0 – 0   СРСР товариський матч -   55'
31-8-1988 Рейк'явік Ісландія   1 – 1   СРСР Відбір до ЧС 1990 -
21-9-1988 Дюссельдорф ФРН   1 – 0   СРСР товариський матч -
19-10-1988 Київ СРСР   2 – 0   Австрія Відбір до ЧС 1990 -   82'
21-11-1988 Дамаск Сирія   0 – 2   СРСР товариський матч -   70'
23-11-1988 Ель-Кувейт Кувейт   0 – 1   СРСР товариський матч -   61'
27-11-1988 Ель-Кувейт Кувейт   0 – 2   СРСР товариський матч 1  
21-2-1989 Софія (місто) Болгарія   1 – 2   СРСР товариський матч -
22-3-1989 Ейндговен Нідерланди   2 – 0   СРСР Відбір до ЧС 1990 -
26-4-1989 Київ СРСР   3 – 0   НДР Відбір до ЧС 1990 1
10-5-1989 Стамбул Туреччина   0 – 1   СРСР Відбір до ЧС 1990 -   88'
31-5-1989 Москва СРСР   1 – 1   Ісландія Відбір до ЧС 1990 -   83'
6-9-1989 Відень Австрія   0 – 0   СРСР Відбір до ЧС 1990 -
8-10-1989 Хемніц НДР   2 – 1   СРСР Відбір до ЧС 1990 -
15-11-1989 Сімферополь СРСР   2 – 0   Туреччина Відбір до ЧС 1990 2
20-2-1990 Лос-Анджелес Колумбія   0 – 0 д.ч.
(4 – 2 п.п.)
  СРСР товариський матч -
22-2-1990 Лос-Анджелес Коста-Рика   1 – 2   СРСР товариський матч -
24-2-1990 Пало-Альто США   1 – 3   СРСР товариський матч 1   46'
28-3-1990 Київ СРСР   2 – 1   Нідерланди товариський матч 1   61'
16-5-1990 Рамат-Ган Ізраїль   3 – 2   СРСР товариський матч -
9-6-1990 Барі Румунія   2 – 0   СРСР ЧС 1990 - 1-й етап -
13-6-1990 Неаполь Аргентина   2 – 0   СРСР ЧС 1990 - 1-й етап -   74'
18-6-1990 Барі Камерун   0 – 4   СРСР ЧС 1990 - 1-й етап 1   75'
29-8-1990 Москва СРСР   1 – 2   Румунія товариський матч -   46'
12-9-1990 Москва СРСР   2 – 0   Норвегія Відбір до ЧЄ 1992 -
3-11-1990 Рим Італія   0 – 0   СРСР Відбір до ЧЄ 1992 -   69'
12-10-1991 Москва СРСР   0 – 0   Італія Відбір до ЧЄ 1992 -   69'
13-11-1991 Ларнака Кіпр   0 – 3   СРСР Відбір до ЧЄ 1992 1   70'
Усього Матчів 68 Голів (2 місце) 29
 Статистика матчів і голів за збірну —   Україна
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
7-9-1994 Київ Україна   0 – 2   Литва Відбір до ЧЄ 1996 -
Усього Матчів 1 Голів 0

Цікаві факти ред.

  • Протасов народився практично на тій самій вулиці (за кілька кварталів від іншого будинку), де 5 років до того з'явився на світ Анатолій Дем'яненко.[11][12]
  • Після сезону 1985 року про Протасова склали вірш:
  Два прориви – два голи!
Отака робота!
Де такі майстри були
Бити по воротах?
А голландцям з того часу
Щось погано спиться:
Кажуть, буцім-то Протасов
Їм і досі сниться![13]
 

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Стригун Ю. Євген Лемешко помер після інсульту // Газета по-українськи. — К., 2016. — № 46 (1902) (7 черв.). — С. 21. — (Некрологи)
  2. Чемпіонат Греції: найкращі голеадоди XX сторіччя [Архівовано 27 лютого 2008 у Wayback Machine.](англ.)
  3. Protasov promises to revive Dnipro (CNN)(англ.)
  4. Кем заменить Блохина? (sport.com.ua)[недоступне посилання з липня 2019](рос.)
  5. Протасов покинул «Астану» [Архівовано 20 червня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. Протасов: Як технічний директор ФФУ я маю бути в курсі всього. Архів оригіналу за 15 квітня 2017. Процитовано 14 квітня 2017. 
  7. Новый клубный «украинский» рекордсмен [Архівовано 15 червня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. Пирогов Б. А. Футбол. — Москва: «Советский спорт», 1995. — 512 с., ил. — (История отечественного спорта).
  9. Архівована копія. Архів оригіналу за 9 грудня 2015. Процитовано 25 грудня 2007. 
  10. Статистика виступів Олега Протасова. Архів оригіналу за 24 лютого 2014. Процитовано 4 вересня 2013. 
  11. http://football.sport.com.ua/news.phtml?id=13221[недоступне посилання з липня 2019]
  12. Архівована копія. Архів оригіналу за 26 січня 2009. Процитовано 25 грудня 2007. 
  13. Рыцарь атаки (рос.)

Джерела ред.

Посилання ред.