Океанічне плато

Океанічне плато (підводне плато) — великий, відносно плаский підводний терен, складений переважно з базальту, що здіймається значно вище рівня навколишнього морського дна^[1]^[2] Деякі океанічні плато мають континентальну кору, і часто переривають континентальний схил, деякі плато є підводними залишками великих магматичних провінцій.

Загальний опис ред.

Океанічні плато часто піднімаються на 2–3 км (1,2–1,9 миль) над навколишнім океанським дном. Утворюються в результаті масштабних підводних вивержень за короткий (в геологічному сенсі) проміжок часу, на кшталт континентальних трапів — Деканські трапи в Індії та Долина Снейк-Рівер на Північному заході Тихоокеанського узбережжя США .

Геологи вважають, що магматичні океанічні плато цілком можуть бути етапом у розвитку континентальної кори, оскільки вони, як правило, менш щільні, ніж океанічна кора водночас щільніше, ніж нормальної континентальна кора.

Відмінності щільності в коровому матеріалі значною мірою виникають через різне співвідношеннях різних елементів, особливо кремнію. Континентальна кора має найбільшу кількість кремнію (Кислі гірські породи). Океанічна кора має меншу кількість кремнію (Основні гірські породи). Магматичні океанічні плато мають відношення проміжну між континентальною та океанічною корою, хоча вони більш основні ніж кислі.

Потужність кори під плато може досягати 30 км. Частини плато можуть виступати над поверхнею океану утворюючи океанічні острови і атоли. Океанічні плато складені толеїтовими MORB базальтами. Вони відрізняються від базальтів серединно-океанічних хребтів підвищеної поширеністю базальтів збагачених несумісними елементами — базальтів типу E-MORB. При поглинанні океанічної кори з плато в зоні субдукції можуть відбуватися значні зміни. У такому випадку частини плато можуть бути зрізані і включені в склад акреційного клина. Потрапивши в мантію, кора збільшеної потужності охолоджує значний обсяг мантії в результаті не утворюються магми у слябі і припиняється витоплення розплавів в зоні субдукції. Це призводить до того, що над тим сегментом зони субдукції, в яких відбувається поглинання океанічних плато, припиняється або слабшає сильно магматизм. Така обставина склалася в частині Андійської зони субдукції в районі Перу.

Список океанічних плато ред.

Континентальні океанічні плато ред.

Магматичні океанічні плато ред.

Агульяс (плато)^[3] (південний захід Індійського океану)
Кергеленське плато (Індійський океан)
Карибсько-колумбійське плато (Карибське море)
Плато Ексмут (Індійський океан)
Плато Хігурангі (південний захід Тихого океану)
Плато Маніхікі (південний захід Тихого океану)
Маскаренське плато (Індійський океан)
Плато Натураліст (Індійський океан)
Плато Онтонг-Ява (південний захід Тихого океану)
Височина Шатського (Північна частина Тихого океану)
Плато Ворінг (Північна Атлантика)
Террейн Врангелія (Північний схід Тихого океану)
Плато Єрмак (Арктика)

Джерела ред.

↑ oceanic plateau. (2008). In Encyclopædia Britannica. Retrieved December 16, 2008, from Encyclopædia Britannica Online.
↑ [http://www.academia.edu/1466847/Oceanic_plateaus. By Andrew C Kerr (2013). In Treatise on Geochemistry 2nd Edition, Oceanic plateau chapter. Retrieved May 25 2013
↑ Uenzelmann-Neben, G., K. Gohl, A. Ehrhardt, and M. Seargent (1999). Agulhas Plateau, SW Indian Ocean: New Evidence for Excessive Volcanism [Архівовано 2012-03-01 у Wayback Machine.], Geophysical Research Letters, 26(13), 1941—1944.

Література ред.

Посилання ред.

[1] teau. (2008). In Encyclopædia Britannica. Retrieved December 16, 2008, from Encyclopædia Britannica Online.

[2] [http://www.academia.edu/1466847/Oceanic_plateaus. By Andrew C Kerr (2013). In Treatise on Geochemistry 2nd Edition, Oceanic plateau chapter. Retrieved May 25 2013

[3] Uenzelmann-Neben, G., K. Gohl, A. Ehrhardt, and M. Seargent (1999). Agulhas Plateau, SW Indian Ocean: New Evidence for Excessive Volcanism [Архівовано 2012-03-01 у Wayback Machine.], Geophysical Research Letters, 26(13), 1941—1944.

[1]

[2]

[3]