Окалина

Ока́лина, також ожарина^[1] (діал. жужелиця, циндра) — продукт окиснення поверхні металу у газовому середовищі^[2]. Зазвичай окалиною називають продукт окиснення лише заліза і його сплавів. У широкому сенсі слова окалиною можна вважати утворення на поверхні будь-якого металу його хімічної сполуки не тільки з киснем, але й іншими окислювачами, наприклад, сіркою, азотом і т. д.

Окалина на сталевих виробах ред.

Окалина на поверхні слябів.

На сталевих напівфабрикатах зазвичай існує окалина товщиною < 20 мкм (частіше 7…15 мкм). Зовнішній шар окалини — переважно FeO (в'юстит), внутрішній шар, що прилягає до металу — Fe₂O₃ (сесквіоксид заліза). На поверхні легованих сталей утворюються складні оксиди (NiO·Fe₂O₃, FeO·Cr₂O₃ тощо).

Розрізняють первинну окалину, що утворюється при нагріванні під деформацію, і вторинну окалину, котра з'являється в процесі деформації і при наступному охолодженні. Утворення окалини найінтенсивніше відбувається при температурах вищих за 900…1000 °C, при вальцюванні воно приводить до втрат металу до 3…4 %.

Здатність матеріалу протистояти утворенню окалини при підвищених температурах називається окалиностійкістю або жаротривкістю.

Докладніше: Жаротривкість

Мідна окалина ред.

Окалина на поверхні виробів з міді має вигляд крихкої, темно-сірого кольору маси, що складається з оксидів міді Cu₂O (близько 75 %) CuO (близько 25 %). Так же як у залізної окалини, склад її не є сталим і може коливатись у залежності від температури і надлишку кисню при отриманні. У внутрішніх шарах переважає Cu₂O, у зовнішніх — CuO. При червоному гартуванні і при достатній кількості кисню Cu₂O окиснюється до CuO, тому в цих умовах мідна окалина буде складатись переважно з CuO, а при температурах вищих за 1100 °С, внаслідок розкладання CuO на Cu₂O і кисень, в мідній окалині буде переважати Cu₂O.

Методи очищення поверхні металів від окалини ред.

Відомі такі методи очищення поверхонь деталей від окалини:

механічний (піскоструменевий, дробоструменевий, окалиновідламування, очистка щітками);
тепловим ударом;
гідродинамічний;
хімічний;
плазмово-дуговий.

Примітки ред.

↑ Великий тлумачний словник сучасної української мови. — «Перун». 2005.
↑ ДСТУ 3830-98 Корозія металів і сплавів. Терміни та визначення основних понять.

Джерела ред.

Томашов Н. Д. Теория коррозии и защиты металлов, М., 1959.

[1] Великий тлумачний словник сучасної української мови. — «Перун». 2005.

[2] ДСТУ 3830-98 Корозія металів і сплавів. Терміни та визначення основних понять.

[1]

[2]