Озо́носфера, озоновий шар, озоновий екран — шар атмосфери (стратосфери), у межах якого концентрація молекул озону3) у 10 разів вища, ніж біля поверхні Землі. Озоновий шар лежить в стратосфері на висоті від 15 до 35 км.

Розподіл озону в атмосфері (парціальний тиск залежно від висоти)

Завдяки порівняно високій концентрації озону тут інтенсивно поглинається ультрафіолетова частина сонячної радіації. Тому озоновий шар має виняткове значення для розвитку життя на Землі, перешкоджаючи потраплянню на поверхню планети короткохвильового ультрафіолетового проміння, згубного для живих організмів.

Історія відкриттяРедагувати

Озоновий шар відкрили 1913 року Шарль Фабрі та Анрі Буїсон. У 1920-х роках озоновий шар активно досліджував професор оксфордського університету Ґордон Добсон, на честь якого названо одиницю вимірювання товщини озонового шару — одиниця Добсона (англ. Dobson unit, DU). 1928 року Добсон організував світову мережу нагляду за озоновим шаром[джерело?], яка працює й досі.

Механізм утворенняРедагувати

Озон утворюється в стратосфері під впливом ультрафіолетового випромінювання:

• 3О2 + hν → 2О + 2О2 → 2О3

Водночас відбувається його фотоліз:

• О3 + hν → О2 + О

• О3 + O → 2О2

Внаслідок дії цих процесів складається деяка рівноважна концентрація озону.

Механізм синтезу та розпаду озону запропонував Сідней Чепман 1930 року, названо його ім'ям.

Роль озонового шару для життя на ЗемліРедагувати

Озоновий шар поглинає ультрафіолетове випромінювання, небезпечне для живих організмів.

Проте життя на планеті Земля зародилося, вочевидь, в умовах відсутності озонового шару, оскільки збагачена киснем атмосфера — результат діяльності живих організмів.

Озонова діраРедагувати

Докладніше: Озонова діра

Озонова діра — локальне зменшення концентрації озону в озоновому шарі атмосфери більш як на 10%. Переважно спостерігається в полярних зонах під час полярної ночі. Зумовлене спільною дією різноманітних чинників, як природних (відсутність сонячного випромінювання, виверження вулканів), так і антропогенних (викиди фреонів, запуски космічних кораблів і польоти реактивних літаків)[1].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Scientific Assessment of Ozone Depletion: 2006 : [арх. 30 січня 2018 року] // World Meteorological Organization. — Дата звернення: 30 січня 2018 року. — Цитата: «
    These and other recent scientific findings strengthen the conclusion of the previous assessment that the weight of scientific evidence suggests that the observed middle- and high-latitude ozone losses are largely due to anthropogenic chlorine and bromine compounds.
    Ці та інші нещодавно одержані наукові дані укріпили висновок попередніх оцінок в тому, що перевага на користь наукових доказів свідчить про те, що втрата озону в середніх і високих широтах загалом обумовлена антропогенними хлор- і бромвмісними сполуками (CFC)».

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати