Відкрити головне меню

Одеський прикордонний загін — військова частина 2138, є територіальним органом охорони кордону в складі Південного регіонального управління ДПСУ. Прикордонний загін охороняє ділянку державного кордону України, довжиною 180 км, з яких: по зовнішній межі територіального моря — 146 км, по узбережжю — 180 км.

Одеський прикордонний загін
Засновано з 2003 року
Країна СРСР СРСР Україна
Належність Південне РУ
Вид Emblem of the State Border Guard Service of Ukraine.svg Прикордонна служба
Тип Прикордонні війська
Розташування 65121, м. Одеса, вул. Левітана, 113

Зміст

ІсторіяРедагувати

1 липня 1921 року на охорону державного кордону вийшли бійці 5-го прикордонного батальйону, який пізніше був реорганізований в 26-й Очаківський прикордонний загін ОДПУ при РНК СРСР зі штабом в місті Очаків Одеської губернії[1]. У 1925 році управління загону переїхало до Одеси.

25 липня 1941 року на підставі постанови Військової Ради з оборони, на базі Одеського прикордонного загону, 1-ої і 2-ої комендатур Чорноморського прикордонного округу, почав формуватися 26-й Зведений прикордонний полк ПВ НКВС. Для його укомплектування зі складу прикордонного загону було виділено 211 осіб кадрового командно-політичного, сержантського і рядового складу, решта червоноармійці призивалися з запасу і надходили з інших військових частин. 7 серпня для доукомплектування полку офіцерським складом в 26-й прикордонний загін було передано 24 лейтенанта і 4 молодших лейтенанта випускників Одеського піхотного училища і в тому числі кілька молодших офіцерів зі складу 249-го конвойного полку НКВС. Загальна чисельність 26-го полку складала понад 4000 чоловік. Полк був переданий в оперативне підпорядкування Приморської армії[2]. Разом з регулярними частинами Червоної армії і народним ополченням, він брав участь в 73-денний обороні міста Одеса та воював на різних фронтах[3]. 10 квітня 1944 р. Одеський прикордонний загін, нагороджений за героїчну оборону Одеси орденом Червоного Прапора, спільно з наступаючими частинами Червоної Армії вступив в місто[4].

У 2002 році загін прикордонного контролю (ЗПК, рос. ОПК) "Чорномор'я" об'єднали з 26-м прикордонним загоном. Нова частина стала називатися 26-й Червонопрапорний прикордонний загін «Чорномор'я» Прикордонних військ України[5].

У період 1986–2003 роки, до складу Одеського прикордонного загону входила 24-та окрема авіаційна ескадрилья[6].

15 липня 2011 року, з нагоди 90-річчя Одеського прикордонного загону в урочистих заходах взяли участь прикордонники, командири, начальники загону різних років, ветерани прикордонники і високопоставлені гості[7].

Восени 2016 року, Державна прикордонна служба в рамках заходів по декомунізації перейменувала відділ прикордонної служби «Іллічівськ» Одеського прикордонного загону - на «Чорноморськ»[8].

СтруктураРедагувати

До складу загону входять:

  • управління загону
  • 8 відділів прикордонної служби (ВПС): «Приморське», «Курортне», «Кароліно-Бугаз», «Чорноморськ», «Одеса», «Аеропорт», «Південний», «Сичавка»
  • відділ прикордонної служби (тип С).
  • підрозділи забезпечення.

На ділянці загону функціонує 6 пунктів пропуску та  2 пункти контролю:
• для морського та поромного сполучення міжнародний пасажирсько-вантажний «Іллічівський морський торговельний порт»;
• для морського сполучення: міжнародний пасажирсько-вантажний «Одеський морський торговельний порт»;
• міжнародний вантажний «Іллічівський морський рибний порт», «Іллічівський судноремонтний завод», «Морський торговельний порт Южний»;
• для повітряного сполучення «міжнародний аеропорт Одеса»;
• пункт контролю міжнародний залізничний «Ліски», міжнародний морський «Візирка».

КомандириРедагувати

  • полковник Селіверствов В. В. (до 1992 р.)
  • полковник Горінцев О. В. (1992–1994 рр.)
  • полковник Коркоц В. Ю. (1994-1996 рр.)
  • полковник Плешко В. К. (1996–2002 рр.)
  • полковник Токовий І. Б. (2002–2004 рр.)
  • полковник Калашников А. А. (2004–2006 рр.)
  • полковник Пухтій О. Р. (2006–2007 рр.)[9]
  • підполковник Лаврентьєв С. А. (2016–201? рр.)

ВтратиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати