Овдієнко Іван Родіонович

український актор, співак, режисер

Іва́н Родіо́нович Овдіє́нко (нар. 18 жовтня 1888(18881018), Конотоп — пом. 29 березня 1951) — український актор і співак (ліричний тенор), театральний діяч, заслужений артист УРСР.[1]

Овдієнко Іван Родіонович
Іван Овдієнко у ролі Сальєрі, 1937 рік
Народився 18 жовтня 1888(1888-10-18)
Конотоп, Конотопський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер 1951
Діяльність актор, співак, театральний режисер
Заклад Театр Миколи Садовського і Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької[d]
Нагороди
Заслужений артист УРСР

Життєпис ред.

Іван Овдієнко народився 18 жовтня 1888 року в Конотопі в сім'ї шинкаря.[2]

1915 року вступив до складу трупи Театру Миколи Садовського, де успішно виступав як хорист і за спогадами Василя Василька «уславився своїм неперевершеним заспівом у хорі „Гей, не тумани з моря“». Згодом став актором цього уславленого колективу.

1918 року виступав у Ромнах.

1919 — член Тимчасової ради Всеукраїнської театральної спілки.[3]

1922 року працював режисером Українського театру у Москві.

Згодом став одним з провідних акторів Театру ім. Марії Заньковецької, працюючи спочатку в Запоріжжі, а 1944 року переїхав з театром до Львова.[4][5]

 

Пішов з життя 1951 року. Похований на полі № 12 Личаківського цвинтаря.

Ролі ред.

Театр Миколи Садовського
  • Гриць («Ой, не ходи, Грицю» М. Старицького)
  • Поштмейстер («Ревізор» М. Гоголя)
  • Антон («Пошилися у дурні» М. Старицького)
  • Антось («Молода кров»)
  • Студент Коломієць («Куди вітер віє» С. Васильченка)
  • Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського)
Театральна трупа в Ромнах
  • Петро («Наталка Полтавка» М. Лисенка)
Театр імені Марії Заньковецької, Запоріжжя
  • Сальєрі («Моцарт і Сальєрі»), 1937[6]
  • Кобзар Волох («Гайдамаки» Тараса Шевченка)[7]
  • Хома Кичатий («Назар Стодоля» Тараса Шевченка)[8]
  • Булава («Соло на флейті»), 1935
  • Чирва («Диктатура» Івана Микитенка), 1937
Театр імені Марії Заньковецької, Львів
  • Хома Кичатий («Назар Стодоля» Тараса Шевченка)
  • Іван Коломійцев («Останні» М. Горького)
  • Вершинін («Три сестри» А. Чехова)
  • Кузьма Рижов («Правда» О. Корнійчука)
  • Самуїл да Сільва («Уріель Акоста» К. Гуцкова)
  • Лундишев («Майстри часу» І. Кочерги)
  • Берест («Платон Кречет» О. Корнійчука)
  • Дяк Гаврило («Богдан Хмельницький» М. Старицького)
  • Сатін («На дні» М. Горького)

Примітки ред.

  1. Культурне життя України 1953—1966. — К.: Наукова думка. — С. 151. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 16 січня 2022. 
  2. «Факти+програми ТБ», Конотоп, 29 грудня 2021 року, № 52. — С. 16
  3. Ганна Веселовська. Театр Миколи Садовського часів Директорії УНР (1919—1920) — С. 26
  4. Привіт колективу заньківчан!. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 16 січня 2022. 
  5. Львівський період. 1945—1990. Архів оригіналу за 16 січня 2022. Процитовано 16 січня 2022. 
  6. Запорізький період. Період лихоліття. 1931—1944. Архів оригіналу за 16 січня 2022. Процитовано 16 січня 2022. 
  7. Богдан Козак. «Гайдамаки» Тараса Шевченка на сцені Національного академічного українського драматичного театру ім. М. Заньковецької (1922—1988). Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 17 серпня 2022. 
  8. Ада Спьолкіна. Творчий портрет заньківчан кінця 1940-х рр // Proscaenium-50-51 — С. 19. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 16 січня 2022. 

Джерела ред.