Обсерваторія Халеакала
Обсерваторія «Халеакала» — високогірна обсерваторія розташована на острові Мауї (архіпелаг Гаваї). Належить Інституту астрономії Гавайського університету.
| Haleakalā Observatory | |
|---|---|
.jpg) | |
|
| |
| Країна |
 США |
| Розташування | Мауї, Гавайські острови, США |
| Організація | Інститут астрономії (Гаваї) |
| Висота | 3052 м |
| Сайт: | about.ifa.hawaii.edu/facility/haleakala-observatories/ |
| … | |
  Обсерваторія Халеакала Обсерваторія Халеакала (США) | |
 | |
 Обсерваторія Халеакала у Вікісховищі
| |
Обсерваторія розміщується у кратері згаслого вулкану Халеакала на висоті 3052 м. Сухе, розріджене і прозоре повітря сприяє дослідженню неба. Обсерваторію використовують міністерство оборони США, штаб ВПС США, федеральне управління цивільної авіації США та інші організації. Їх фахівці здійснюють проводять моніторинг руху космічних кораблів, МКС, супутників, ракет, відпрацьовують методи застосування лазерних технологій в стратосфері і в космосі. В обсерваторії найбільший завершений оптичний телескоп має діаметр 3,67 м.[1].
Обладнання та дослідження ред.
Панорамний огляд неба ред.
З 2010 року в обсерваторії функціонує телескоп панорамного огляду діаметром 1,8 м з цифровою фотокамерою з 1,4-мільярдами пікселів та система швидкого реагування (Panoramic Survey Telescope and Rapid Response System, Pan-STARRS). Вони здійснюють огляд неба у видимому світлі та близькому до нього інфрачервоному випромінюванню.
За перші чотири роки телескоп 12 разів з п'ятьма фільтрами оглянув все небо. У 2016 році були оприлюдненні неповні результати досліджень. У 2019 році опубліковане друге видання цифрового огляду неба Pan-STARRS DR2. Його розмір становить понад 1,6 петабайтів (1,6 мільйонів гігабайт)[2]. Карта неба містить 3 млрд джерел видимого і інфрачервоного світла, в тому числі галактик, зірок і інших об'єктів.[3]
Сонячний телескоп імені Денієля К. Іноуї ред.
Телескоп DKIST має діаметр 4 м і найбільшим з сонячних телескопів. Його будівництво завершене у грудні 2021 року[4]. За його допомогою 28 січня 2020 року було зроблено найдетальніше зображення сонячної плями. Воно у два з половиною рази чіткіше за інше і показує структури розміром від 20 км.[5][6]
Комплекс спостереження космічного простору ред.
Оптико-електронна станція ВПС США AMOS (Air Force Maui Optical Station) комплексу спостереження космічного простору MSSS (Maui Space Surveillance Site) використовується для виявлення, супроводження та розпізнавання космічних об'єктів на навколоземних орбітах та ведення їх обліку.
Засобами ОЕС AMOS є: удосконалена оптико-електронна система AEOS (Advanced Electro-Optical System) на основі 3,6-м телескопа, оснащеного системами активної і адаптивної оптики; 1,6-м телескоп; 0,8-м лазерна приймально-передавальна установка (ЛППУ) BD/T; 0,6-м лазерна передавальна установка (ЛПУ) LBD.[7]
Примітки ред.
- ↑ Де знаходиться Мауї. Готовий маршрут по острову Мауї (Гаваї, США). Чим зайнятися під час відпочинку на Мауї. crimeabereg.ru. Процитовано 27 жовтня 2021.
- ↑ Відкрито доступ до нової великої бази астрономічних даних. Наше небо. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
- ↑ В ході найбільшого в історії цифрового дослідження всесвіту на мапу нанесені мільярди зірок. Футуро. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
- ↑ Юлія Трофімова (2 грудня 2020). Найбільший у світі сонячний телескоп вперше сфотографував сонячну пляму. Nauka.ua. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
- ↑ Джонатан Амос (30 січня 2020). Сонце зблизька: науковці вперше розгледіли його так детально. BBC. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
- ↑ Астрономи зробили найдетальніший знімок плями на Сонці. Укрінформ. 8 грудня 2020. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
- ↑ Випорханюк Д. М., Ковбасюк С. В. [http://space.znau.edu.ua/images/book/monoghrafija2018.pdf Основи космічної ситуаційної обізнаності (Space Situational Awareness, SSA). Іноземний і вітчизняний досвід космічної діяльності у сфері оборони: Монографія] / Д. М. Випорханюк, С. В. Ковбасюк. — Житомир : Видавець О. О. Євенок, 2018. — С. 163. — ISBN 978-617-7703-34-0.