Обоянський повіт

повіт у Курському намістництву та Курській губернії

Обоянський повіт — адміністративно-територіальна одиниця Російського царства, Російської імперії та РРФСР. Повіт входив до складу Бєлгородської губернії (17271779), Курського намісництва (1779 - 1796) і Курської губернії (1796 - 1928). Повітовим центром було місто Обоянь.

Обоянський повіт
Герб повіту
Центр Обоянь

Історія

ред.

Обоянський повіт був створений у 1649 році, будучи складений із частин Путивльського, Курського, Рильського і Білгородського повітів[1][2][3]. У XVII — початку XVIII століть Обоянський повіт керувався воєводами[4]. У 1672 році в Обоянському повіті проживав 1251 служивий. У 1719 чоловіче однодворче населення повіту перевищувало 16,2 тис. чол.[5].

Обоянський повіт був скасований як адміністративно-територіальна одиниця у 1708 році під час обласної реформи Петра I, Обоянь увійшла до складу Київської губернії[6].

У 1719 році губернії були поділені на провінції, Обоянський повіт увійшов до Білгородської провінції.

У 1727 році зі складу Київської губернії було виділено Бєлгородську губернію, що складається з Бєлгородської, Орловської та Севської провінцій. Обоянський повіт було відновлено у складі Бєлгородської провінції Бєлгородської губернії.

У 1779 році в результаті губернської реформи Катерини II Бєлгородська губернія була скасована. Обоянський повіт, межі якого було переглянуто, увійшов до складу Курського намісництва.

У 1796 році Курське намісництво було перетворено на Курську губернію. Повіти були укрупнені. До Обоянського повіту було приєднано більшу частину території скасованого Багатенського повіту (включаючи місто Багатий), а також частину території Бєлгородського повіту.

1802 року у зв'язку з розукрупненням адміністративно-територіальних одиниць кордону Обоянського повіту було переглянуто. З 1802 по 1924 рік межі Обоянського повіту існували без значних змін.

У період між 1918 і 1924 роками багаторазово переглядався склад і назви волостей і сільрад, що входили в повіт.

Ухвалою Президії ВЦВК від 12 травня 1924 року Обоянський повіт був скасований, а його територія розділена між Курським, Бєлгородським і новоствореним Борисівським повітом. Місто Обоянь увійшло до складу Курського повіту.

У 1928 році, після ліквідації Курської губернії і переходу на обласний, окружний і районний поділ, було створено Обоянський район, що увійшов до Курського округу Центрально-Чорноземної області.

Адміністративно-територіальний поділ

ред.

У XVII столітті Обоянський повіт поділявся на 5 станів — Рудавський, Солотинський, Кам'янський, Заліський і Воробженський[7]. До 1719 кількість станів повіту зросла до 7 — до них додалися Зоринський і Реутський[8]. У 1890 році до складу повіту входило 11 волостей[9]:

№ з/п Волость Волосное правління Число поселень Населення
1 Бобрышевская с. Троїцьке 14 15828
2 Довженська д. Довженково 16 14593
3 Козацька сл. Козацька 21 20271
4 Кочетівська с. Кочетівка 15 14061
5 Краснянська с. Красне 21 12037
6 Курасівська с. Курасівка 14 10967
7 Медвенська сл. Медвенська 19 15173
8 Вільшанська с. Вільшанка 21 16325
9 Павлівська сл. Павлівка 12 13249
10 Пенська сл. Пена 18 17321
11 Рибно-Будська с. Рибинські Буди 24 13678

До 1917 року волосний поділ Обоянського повіту не змінився[10]. До 1921 року кількість волостей у повіті зросла до 14 за рахунок утворення нових: Багатинської, Довгобудівської та Вишне-Реутчанської. Кочетівська волость була перейменована на Сухо-Солотинську[11].

Відомі уродженці

ред.

Примітки

ред.
  1. Бабин И. П., Озеров М. М. Первое описание Обоянского уезда 1649 г. воеводы Ивана Колтовского // События и люди в документах курских архивов. — 2018. — Вип. XVII (3 листопада). Архівовано з джерела 21 червня 2023.
  2. Бабин И. П., Озеров М. М. На шаг ближе к разгадке тайны Гочевского городища (о чём рассказали архивные находки) // События и люди в документах курских архивов. — Курск, 2021. — Вип. XX (3 листопада). Архівовано з джерела 30 вересня 2022.
  3. Дедук А. В. К исторической географии Белгородского уезда в конце XVI в. // От Донца до Ворсклы: сборник статей и материалов по истории Белгородской области. — Белгород, 2016. — 3 листопада. Архівовано з джерела 8 липня 2023.
  4. Раздорский А. И. Князья, наместники и воеводы Курского края XI—XVIII вв. — Курск : Регион-Пресс, 2004. — 125 с. — ISBN 5-86354-067-2. Архівовано з джерела 6 січня 2014
  5. Водарский Я. Е. Население России в конце XVII — начале XVIII века: численность, сословно-классовый состав, размещение / отв. ред. Л. Г. Бескровный. — М : Наука, 1977. — С. 105. Архівовано з джерела 19 лютого 2019
  6. Указ об учреждении губерний и о росписании к ним городов
  7. Списки населенных пунктов южных уездов России в XVII - начале XVIII вв. www.evsyukov.ru. Архів оригіналу за 14 липня 2019. Процитовано 4 липня 2023.
  8. Бабин И. П., Озеров М. М. Петровские административно-территориальные реформы в Обоянском крае // Обоянь и обоянцы в отечественной и зарубежной истории и культуре. — Обоянь, 2013. — 3 листопада. Архівовано з джерела 5 липня 2023.
  9. Волости и гмины 1890 года. 20. Курская губерния. — СПб, 1890. Архівовано з джерела 8 травня 2022
  10. Итоги сельскохозяйственной и земельной переписи 1917 года по Курской губернии: поволостные и поуездные итоги. — Курск, 1922. — С. 28—29. Архівовано з джерела 14 липня 2023
  11. Сборник губерний, уездов и волостей Российской социал. федерат. советск. республики, Украинской социалистическ. советской республики, социалистическ. советской республики Белоруссии. — М : Государственное издательство, 1922. Архівовано з джерела 12 травня 2021

Література

ред.

Посилання

ред.