Обоянський повіт
Обоянський повіт — адміністративно-територіальна одиниця Російського царства, Російської імперії та РРФСР. Повіт входив до складу Бєлгородської губернії (1727–1779), Курського намісництва (1779 - 1796) і Курської губернії (1796 - 1928). Повітовим центром було місто Обоянь.
Обоянський повіт | ||||
Герб повіту | ||||
Центр | Обоянь |
---|
Історія
ред.Обоянський повіт був створений у 1649 році, будучи складений із частин Путивльського, Курського, Рильського і Білгородського повітів[1][2][3]. У XVII — початку XVIII століть Обоянський повіт керувався воєводами[4]. У 1672 році в Обоянському повіті проживав 1251 служивий. У 1719 чоловіче однодворче населення повіту перевищувало 16,2 тис. чол.[5].
Обоянський повіт був скасований як адміністративно-територіальна одиниця у 1708 році під час обласної реформи Петра I, Обоянь увійшла до складу Київської губернії[6].
У 1719 році губернії були поділені на провінції, Обоянський повіт увійшов до Білгородської провінції.
У 1727 році зі складу Київської губернії було виділено Бєлгородську губернію, що складається з Бєлгородської, Орловської та Севської провінцій. Обоянський повіт було відновлено у складі Бєлгородської провінції Бєлгородської губернії.
У 1779 році в результаті губернської реформи Катерини II Бєлгородська губернія була скасована. Обоянський повіт, межі якого було переглянуто, увійшов до складу Курського намісництва.
У 1796 році Курське намісництво було перетворено на Курську губернію. Повіти були укрупнені. До Обоянського повіту було приєднано більшу частину території скасованого Багатенського повіту (включаючи місто Багатий), а також частину території Бєлгородського повіту.
1802 року у зв'язку з розукрупненням адміністративно-територіальних одиниць кордону Обоянського повіту було переглянуто. З 1802 по 1924 рік межі Обоянського повіту існували без значних змін.
У період між 1918 і 1924 роками багаторазово переглядався склад і назви волостей і сільрад, що входили в повіт.
Ухвалою Президії ВЦВК від 12 травня 1924 року Обоянський повіт був скасований, а його територія розділена між Курським, Бєлгородським і новоствореним Борисівським повітом. Місто Обоянь увійшло до складу Курського повіту.
У 1928 році, після ліквідації Курської губернії і переходу на обласний, окружний і районний поділ, було створено Обоянський район, що увійшов до Курського округу Центрально-Чорноземної області.
Адміністративно-територіальний поділ
ред.У XVII столітті Обоянський повіт поділявся на 5 станів — Рудавський, Солотинський, Кам'янський, Заліський і Воробженський[7]. До 1719 кількість станів повіту зросла до 7 — до них додалися Зоринський і Реутський[8]. У 1890 році до складу повіту входило 11 волостей[9]:
№ з/п | Волость | Волосное правління | Число поселень | Населення |
---|---|---|---|---|
1 | Бобрышевская | с. Троїцьке | 14 | 15828 |
2 | Довженська | д. Довженково | 16 | 14593 |
3 | Козацька | сл. Козацька | 21 | 20271 |
4 | Кочетівська | с. Кочетівка | 15 | 14061 |
5 | Краснянська | с. Красне | 21 | 12037 |
6 | Курасівська | с. Курасівка | 14 | 10967 |
7 | Медвенська | сл. Медвенська | 19 | 15173 |
8 | Вільшанська | с. Вільшанка | 21 | 16325 |
9 | Павлівська | сл. Павлівка | 12 | 13249 |
10 | Пенська | сл. Пена | 18 | 17321 |
11 | Рибно-Будська | с. Рибинські Буди | 24 | 13678 |
До 1917 року волосний поділ Обоянського повіту не змінився[10]. До 1921 року кількість волостей у повіті зросла до 14 за рахунок утворення нових: Багатинської, Довгобудівської та Вишне-Реутчанської. Кочетівська волость була перейменована на Сухо-Солотинську[11].
Відомі уродженці
ред.- Воробйов Костянтин Дмитрович — російський письменник.
Примітки
ред.- ↑ Бабин И. П., Озеров М. М. Первое описание Обоянского уезда 1649 г. воеводы Ивана Колтовского // События и люди в документах курских архивов. — 2018. — Вип. XVII (3 листопада). Архівовано з джерела 21 червня 2023.
- ↑ Бабин И. П., Озеров М. М. На шаг ближе к разгадке тайны Гочевского городища (о чём рассказали архивные находки) // События и люди в документах курских архивов. — Курск, 2021. — Вип. XX (3 листопада). Архівовано з джерела 30 вересня 2022.
- ↑ Дедук А. В. К исторической географии Белгородского уезда в конце XVI в. // От Донца до Ворсклы: сборник статей и материалов по истории Белгородской области. — Белгород, 2016. — 3 листопада. Архівовано з джерела 8 липня 2023.
- ↑ Раздорский А. И. Князья, наместники и воеводы Курского края XI—XVIII вв. — Курск : Регион-Пресс, 2004. — 125 с. — ISBN 5-86354-067-2. Архівовано з джерела 6 січня 2014
- ↑ Водарский Я. Е. Население России в конце XVII — начале XVIII века: численность, сословно-классовый состав, размещение / отв. ред. Л. Г. Бескровный. — М : Наука, 1977. — С. 105. Архівовано з джерела 19 лютого 2019
- ↑ Указ об учреждении губерний и о росписании к ним городов
- ↑ Списки населенных пунктов южных уездов России в XVII - начале XVIII вв. www.evsyukov.ru. Архів оригіналу за 14 липня 2019. Процитовано 4 липня 2023.
- ↑ Бабин И. П., Озеров М. М. Петровские административно-территориальные реформы в Обоянском крае // Обоянь и обоянцы в отечественной и зарубежной истории и культуре. — Обоянь, 2013. — 3 листопада. Архівовано з джерела 5 липня 2023.
- ↑ Волости и гмины 1890 года. 20. Курская губерния. — СПб, 1890. Архівовано з джерела 8 травня 2022
- ↑ Итоги сельскохозяйственной и земельной переписи 1917 года по Курской губернии: поволостные и поуездные итоги. — Курск, 1922. — С. 28—29. Архівовано з джерела 14 липня 2023
- ↑ Сборник губерний, уездов и волостей Российской социал. федерат. советск. республики, Украинской социалистическ. советской республики, социалистическ. советской республики Белоруссии. — М : Государственное издательство, 1922. Архівовано з джерела 12 травня 2021
Література
ред.- Ларионов С. И. Описание Курского наместничества из древних и новых разных о нём известий вкратце собранное. — Москва : вольная типография Пономарёва, 1786. — 191 с. Архивная копия от 11 июля 2009 на Wayback Machine
- Машкин А. С. Быт крестьян Курской губернии Обоянского уезда // Этнографический сборник ИРГО. — Вып. 5. — СПб., 1862.
- Сборник статистических сведений по Обоянскому уезду Курской губернии. — М., 1883.
- Резанов В. И. К диалектологии великорусских наречий: особенности живого народного говора Обоянского уезда Курской губернии // Русский филологический вестник. — Варшава, 1897. — Т. 38 (3 листопада). — С. 82—152.
- Танков А. А. Обоянский уезд // Историческая летопись курского дворянства. — М., 1913.