Облога Родоса (1480)

Друга облога Родоса — облога міста Родос військами Османської імперії на чолі з султаном Мехметом II Завойовником в 1480 році.

Облога Родоса (1480)
SiegeOfRhodes1480.jpg
Дата 23 травня17 серпня 1480 року
Місце острів Родос
Результат Перемога Ордена госпітальєрів
Противники
Naval Ensign of the Ottoman Empire (1453–1793).svg Османська імперія Flag of the Order of St. John (various).svg Орден госпітальєрів


Командувачі
Naval Ensign of the Ottoman Empire (1453–1793).svg Гедік Ахмед-паша
Naval Ensign of the Ottoman Empire (1453–1793).svg Месіх-паша
Flag of the Order of St. John (various).svg П'єр Д'Обюссон


Сили сторін
від 15-20 до 70 тис, 160 кораблів 2,5-3,5 тисяч осіб (500-600 лицарів та зброєносців, 2-3 тис. найманих солдатів та ополченців)


Військові втрати
до 9 тис. осіб вибуття 300-400 лицарів та зброєносців, до 2000 ополченців та найманців


ПередумовиРедагувати

Родоський замок вже був успішно витримав облогу 1444 року. В 1470 року населення сусіднього острова Тілос покинуло його після нападів з боку Османської імперії. Більшість переселилося на Родос. 1475 року на Родос переїхало також населення Халки.

В 1479 році укладанням мирної Константинопольської угоди закінчилась довготривала Перша османсько-венеційська війна (1463-1470). За результатами війни османський флот Мехмета Завойовника став панівною силою в Егейському морі і після укладання миру з венеційцями і забезпечення нейтралітету з їх боку у можливих конфліктах на морі, єдиним супротивником османів у Східному Середземномор'ї залишалися родоські лицарі-госпітальєри.

ОблогаРедагувати

23 травня 1480 року османський флот підійшов до Родоса. Чисельність османської армії оцінюється від 15-25 тис. до 70 тис. осіб і 160 кораблів, тоді як Родоську фортецю захищало близько 500 лицарів-госпітальєрів та їх зброєносців і 2-3 тисячі солдатів та ополченців. Максимальна чисельність захисників острова оцінюється в 7 тисяч[1][2][3].

Першою стратегічною метою у османів було захопити форт Святого Миколая, що охороняв вхід до морської гавані. Існують свідчення, що османська артилерія завдавала по фортеці до 1000 гарматних пострілів на добу, але під командуванням П'єра д'Обюссона захисникам вдалося встояти[4]. Другу спробу захопити місто було зроблено зі сходу з боку затоки Акандія. Але оборонцям вдалося вирити рів з внутрішньої сторони та побудувати нові захисні споруди. Після битви з численними втратами лицарям та ополченцям вдалося встояти й цього разу.

27 липня відбувся вирішальний штурм. Близько 2,5 тис. яничарів вдалося захопити Італійську вежу і прорватись до єврейського кварталу міста. Османське військо вступило в місто, але втратило до 4 тисяч у вуличних боях і врешті-решт було змушене відступити. Великий магістр ордена в цій битві зазнав поранення списом[5].

НаслідкиРедагувати

17 серпня 1480 року османський флот залишив води Родоса. Велика частина османських сил, що приймали участь в облозы Родоса були перекинуті в Апулію в Італії, де прийняли участь в успішному завоюванні міста Отранто. Мехмед II планував взяти Родос пізніше, але 1481 року він помер і в Османській імперії почалась внутрішня боротьба за трон між його спадкоємцями. Острів залишився за госпітальєрами ще на 42 роки, до його втрати внаслідок облоги Родоса в 1522 році.

ПриміткиРедагувати

  1. The Papacy and the Levant, Kenneth M. Setton, page 351, 1984
  2. The later Crusades, 1274—1580: from Lyons to Alcazar, Norman Housley, page 228, 1992
  3. The Fortress of Rhodes 1309—1522, Konstantin Nossov, Brian Delf, page 46, 2010
  4. «Безумство» храбрых
  5. Eric Morse. Crusader knights, Turks and Byzantines. — Toronto, 2003.

ЛітератураРедагувати

  • Guillaume Caoursin: De obsidione et bello Rhodiano. короткий латинський текст про облогу турків 1480, надруковано Johann Snell в Оденсе, 1482. (Перша друкована книга Данії).
  • Klaus-Peter Matschke: Das Kreuz und der Halbmond. Die Geschichte der Türkenkriege. Artemis & Winkler Verlag, Düsseldorf und Zürich 2004, ISBN 3-538-07178-0.
  • Franz Babinger: Mehmed der Eroberer. Weltenstürmer einer Zeitenwende. Lizenzausgabe für R. Piper GmbH & Co. KG, München 1987, ISBN 3-492-10621-8.
  • Elias Kollias, The knights of Rhodes — the palace and the city, Athens, 1994.