Відкрити головне меню

Облога Києва 1658 («Скавищизна») — важливий епізод війни 1658–59, викликаної втручанням Московської держави у внутрішні справи України. Гетьман І.Виговський тоді керував військами, що мали діяти на північно-східному російсько-українському прикордонні. Взяття Києва (де від 1654 стояв московський гарнізон) він доручив своєму братові Д.Виговському, з яким були П.Яненко-Хмельницький, В.Виговський (двоюрідний дядько гетьмана), І.Богун, І.Кравченко, О.Гоголь, І.Сербин та ін. полковники. Однак у цілому українське військо було невеликим. До того ж, на бік російського гарнізону перейшов наказний київський полковник В.Дворецький із частиною козаків. Д.Виговський стояв табором під Києво-Печерською лаврою, а П.Яненко-Хмельницький – під Киселівкою (див. Замкова гора); таке роздроблення сил було помилковим. Наступ на Київ українських військ розпочався 2 вересня (23 серпня) 1658. Д.Виговський розраховував узяти місто з боку Золотих воріт, однак спроба не вдалася. Наступного дня російський гарнізон вчинив несподіваний контрнаступ на Печерське містечко, а спроба П.Яненка-Хмельницького оволодіти російськими укріпленнями на г. Щекавиця ("Скавиця") з боку Подолу виявилася невдалою. Під час відступу українських військ до полону потрапило 152 козаки, у т. ч. овруцький полковник В.Виговський та брацлавський полковник І.Сербин. Після цієї битви російські воєводи, насамперед князь Ю.Барятинський, вчинили криваві розправи над населенням Київщини. Д.Виговський вдався до контрзаходів і знову спробував оволодіти Києвом 14(4) вересня 1658, але безуспішно. Поразка під Києвом призвела до того, що царський уряд відмовився йти на істотні поступки Україні під час дипломатичних переговорів (І.Виговський домагався відновлення суверенітету Гетьманщини); погіршилося політичне становище Української козацької держави.

Джерела та літератураРедагувати