Облагородження
Облагородження (рос. облагораживание, англ. improvement, upgrading; нім. Veredelung f) — у промисловості — покращання якості сировини, наприклад, вугілля перед його подальшим використанням.
Приклади О.: вугілля при його гідравлічному транспортуванні шляхом обмаслення (особливо коксівного вугілля), вугілля солоного шляхом різних добавок, які зменшують шкідливу дію солей тощо.
Методи облагороджування ювелірних каменів ред.
Термічна обробка (відпал). ред.
Даний метод облагородження відноситься до найпоширеніших методів обробки ювелірних каменів і застосовується для поліпшення їх кольору або якості. Властивості, придбані каменем в результаті даного виду облагородження, є стійкими і не змінюються з плином часу.
Камені, призначені для відпалу, поміщають в спеціальну піч, де відбувається їх нагрівання (максимальна температура відпалу для різних каменів може перевищувати 2000 градусів по цельсію) і подальше охолодження. Важливими параметрами термічної обробки є середовище, в якому відбувається відпал (відновна, окислювальна, нейтральна), швидкість нагріву і охолодження, час витримки при максимальній температурі.
Багато ювелірних каменів, таких як танзаніт, аквамарин, блакитний циркон, цитрин піддаються відпалу вже протягом декількох десятиліть, причому облагороджування є невід'ємною частиною виробничого процесу. У більшості випадків при продажу таких каменів факт облагороджування не афішується.
Дифузійна обробка. ред.
Цей вид облагородження можна розглядати як самостійний метод або як різновид термічної обробки. Сутність дифузійного методу полягає в тому, що камені контактують зі спеціальними речовинами, що містять елементи, які відповідають за утворення в мінералах забарвлення (наприклад, залізо, титан, хром, марганець та ін.). При нагріванні ці елементи дифундують в кристалічну решітку мінералу, утворюючи центри забарвлення і змінюючи колір мінералу.
Вважається, що метод був відкритий в 1949 р. під час дослідів з синтетичними корундом Вернейля, при спробах створити синтетичні корунд з ефектом астеризму. Широке комерційне використання методу починається в кінці 70-х років XX століття з появою на ринку в 1975 році перших диффузно оброблених сапфірів з яскраво-синім насиченим забарвленням.
Опромінення ред.
Цей метод обробки пішов від природного процесу радіаційного опромінення дорогоцінних каменів в земній корі, в результаті якого вони змінюють свій колір. Правда, в природі це довгограюче явище — воно триває мільйони років. Людина лише знайшла спосіб прискорити процес, і тепер облагородження радіаційним опроміненням — поширений метод обробки, завдяки якому отримують діаманти, блакитні топази, всі ювелірні кварци (аметисти, цитрини). До переваг цього методу можна віднести його стабільний результат — опромінені дорогоцінні камені, за дуже рідким винятком, назавжди зберігають колір, що набули.
При правильно виконаному електронному або нейронному опроміненні камінь впродовж приблизно 2 тижнів практично перестає бути радіоактивним і стає безпечним для людини.[1]
Посилання ред.
Література ред.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.