Обеліск з острова Філи

Обеліск з острова Філи — пам'ятник давньоєгипетської культури. Він містить напис і є одним з двох обелісків зі священного для древніх єгиптян, через легенди про поховання там Осіріса, острова Філи посеред Нілу в Верхньому Єгипті.

Обеліск з острова Філи

Обеліск з острова Філи на тлі садибного будинку маєтку Кінгстон-Лейсі
50°48′34″ пн. ш. 2°01′57″ зх. д. / 50.80970000002777454° пн. ш. 2.03270000002777795° зх. д. / 50.80970000002777454; -2.03270000002777795Координати: 50°48′34″ пн. ш. 2°01′57″ зх. д. / 50.80970000002777454° пн. ш. 2.03270000002777795° зх. д. / 50.80970000002777454; -2.03270000002777795
Країна Велика Британія[1]
РозташуванняPamphilld
Типобеліск
Дата заснування118 до н. е.

Обеліск з острова Філи. Карта розташування: Велика Британія
Обеліск з острова Філи
Обеліск з острова Філи
Обеліск з острова Філи (Велика Британія)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Обеліски знайдено 1815 року й невдовзі їх купив англійський мандрівник єгиптолог Вільям Джон Бенкс[en], представник відомого аристократичного сімейства Бенксів[en] з графства Дорсет, яке колись володіло в цьому графстві замком Корф. Замок знесено за рішенням англійського парламенту[2], оскільки його власники під час Громадянської війни в Англії 17 ст. стали на бік короля, і згодом сімейство влаштувалося поблизу від нього в маєтку Кінгстон-Лейсі. Саме в Кінгстон-Лейсі єгиптолог Бенкс у 19 столітті зібрав свою єгипетську колекцію предметів культури[3].

Бенкс помітив на обеліску два написи — один давньоєгипетською мовою записаний ієрогліфами, інший — давньогрецькою[4]. Порівнявши два тексти, які загалом не були взаємними перекладами, Бенкс серед ієрогліфів ідентифікував імена Птолемей і Клеопатра. Згодом це підтвердили дослідники Томас Юнг і Жан-Франсуа Шампольйон, й пізніше обеліск з написами допоміг Шампольйону розшифрувати давньоєгипетську писемність[5].

Напис на обеліску

ред.

Напис (118—117 до н. е.) містить прохання жерців храму Ісіди на острові Філи знизити тягар витрат на церемоніальні прийоми військових, який накладався на них, і прихильну відповідь на це прохання з боку Птолемея VIII Евергета II і двох його цариць, Клеопатри II і Клеопатри III[5][6].

Подальша історія та сучасний стан обеліска

ред.

Гід Джованні Фінаті показав пам'ятник Бенксу. Фінаті написав про це у своїх записках[5]. Бенкс виявив грецький напис завдовжки приблизно 20 рядків, прихований до того під поверхнею землі на яке лежало неподалік п'єдесталі від, очевидно, що впав колись обеліска.

Обеліск куплений Бенксом в 1820-х роках, вивезений за його дорученням з Єгипту за допомогою знаменитого мандрівника і інженера-гідротехніка Джованні Бельцоні і розміщений в саду маєтку Кінгстон-Лейсі, що належав Бенксу який, подібно до багатьох колишніх шляхетських садиб Англії, викупив і зробив доступним для публіки Національний фонд об'єктів історичного інтересу або природної краси[7].

Через багатотонну вагу обеліска його транспортування становило значні технічні труднощі і ледь не закінчилося катастрофою[5]. Через багатотонну вагу обеліска, в перший приїзд Бенкса вивезення монумента взагалі виявилося неможливим через відсутність належного спорядження; це вдалося зробити лише під час його другої поїздки до Єгипту в 1818—1819 роках в супроводі Бельцоні, який раніше працював цирковим силачем, а потім став інженером-гідротехніком[5]. Влаштований Бельцоні для завантаження монумента тимчасовий причал звалився у воду під вагою моноліту, який також занурився у воду. Потім, з невеликим збитком для каменю, його вдалося спустити на баржі по водоспаду вниз за течією Нілу. 1821 року обеліск прибув до Англії, і герцог Веллінгтон запропонував транспортувати його до Кінгстон-Лейсі на гарматному лафеті[5]. П'єдестал, розкопаний пізніше, також викликав труднощі з транспортуванням через свою велику масу. Його доставили на найближчий низький материковий берег, де він пролежав два роки, хоч його могло змити під час розливу Нілу, поки вирішувалося, як його доставити. В підсумку було вирішено везти його волоком по суші в обхід річкових порогів. Останній фрагмент комплексу привезли з Єгипту лише 1829 року. Найважчий камінь важив майже 11 тонн, і його тягнули 19 коней. Для лагодження пошкоджених фрагментів використовували лівійський граніт з руїн великого давньоримського міста Лептіс-Магна, подарований Бенксу для цієї мети британським королем Георгом IV.

Місце для установки обеліска на південь від будинку вибрав герцог Веллінгтон. 1827 року він заклав камінь у фундамент обеліска; зведення споруди тривало до 1839 року. Історія пам'ятника і його переміщень міститься в написі на ньому англійською мовою[5].

У 2010-х роках проводилися дослідження стану обеліска і написів на ньому з використанням новітніх методик[8]. Оксфордські вчені сподіваються краще розібрати грецький напис який читався нечітко, а також упевнитися, що на старій літографії єгипетські ієрогліфи відтворені з обеліска правильно. Для цього написи фотографуються під різними кутами, що дозволить усунути спотворення зображень рельєфних знаків їх тінями (рефлективна трансформаційна візуалізація[en]).

Обеліск та проєкт «Розетта»

ред.

Європейські засоби масової інформації підігріли інтерес до давньоєгипетської спадщини і, зокрема, спадщини острова Філи, у зв'язку з проведенням дослідного космічного польоту в рамках проекту Європейського космічного агентства «Розетта» до комети Чурюмова-Герасименко з посадкою 12 листопада 2014 року на ядро комети космічного апарату «Філи», названого на честь острова[8]. Весь проект також названо на честь важливого європейського відкриття в галузі давньоєгипетської культури, а один з лабораторних модулів названо «Птолемей»[8][9].

Примітки

ред.
  1. National Heritage List for England
  2. Yarrow, Anne (2005) [2003], Corfe Castle (revised ed.), The National Trust, ISBN 978-1-84359-004-0
  3. T. GH James, Egyptian antiquities at Kingston Lacy, Dorset: the collection of William John Bankes. San Francisco: KMT Communications, 1993-94
  4. Грецький напис отримав наукове позначення «OGI 137—139; SB 8396; Lenger, C. Ord. Ptol., 51 f .; A. Bern., 19».
  5. а б в г д е ж Rachel Knowles (Wednesday, 12 November 2014). The Philae obelisk at Kingston Lacy. Regency History.
  6. E. R. Bevan. Chapter X. Ptolemy VII, Euergetes II (145—116 B.C.) // The House of Ptolemy: A History of Hellenistic Egypt under the Ptolemaic Dynasty. — London : Methuen Publishing, 1927.
  7. Kingston Lacy Garden. National Trust. Процитовано 13 листопада 2014.
  8. а б в Jonathan Amos, BBC Science correspondent (7 листопада 2014). Egyptian Philae obelisk revealed anew.
  9. Ptolemy. Open University, London. Архів оригіналу за 12 листопада 2014. Процитовано 20 квітня 2019.

Література

ред.
  • Edwyn R. Bevan, The House of Ptolemy (London: Methuen, 1927) pp. 322—323 Textus
  • EA Wallis Budge (рос. Ернст Альфред Уолліс Бадж), The decrees of Memphis and Canopus (3 vols. London: Kegan Paul, 1904) vol. 1 pp. 139—159 Неповний текст на Google Книгах.
  • Erik Iversen, Obelisks in exile. Vol. 2: The obelisks of Istanbul and England (Copenhagen: Gad, 1972) pp. 62-85
  • TGH James, Egyptian antiquities at Kingston Lacy, Dorset: the collection of William John Bankes. San Francisco: KMT Communications, 1993-94
  • Stephanie Roberts, «The Real Cleopatra's Needle» in Ancient Egypt (Dec. 2007 / Jan. 2008)
  • Anne Sebba, The exiled collector: William Bankes and the making of an English country house. London: John Murray, 2004