Roman Schep
Приєднався 29 березня 2010
Для тих , хто має спостережливе око.
Для тих, хто має аналітичний прискіпливий розум.
Для тих, хто має віру, хоч як зерно гірчичне.
Для всіх і для кожного.
З Біблією в руках, з вірою в серці.
Україна - Вавилон, або просто, помішання.
Що таке Вавілон, загальновідомо. Це помішання, помішання мови. Звісно, мова є похідна від думки, розуму... Перший Вавілон відбувся на початку формування людської спільноти. Тоді при перших кроках формування проявилась недосконалість, безглуздя. Бо навіщо була потрібна вежа за задумом тієї спільноти ? За поданням Біблії- щоб вчинити ймення для себе, утвердитись, щоб не розпорошитись по поверхні всієї Землі. Так подає порядок, послідовність подій Біблія. Довіряти, вірити Біблії – Слову Божому є усі підстави, які можуть базуватись на дослідженні самої Біблії. Шукайте - і знайдете, стукайте – і відчинять вам, просіть – і буде вам дано – говорить Христос. Мтв.7; 7.
Помішавши мову, Господь Бог вчинив їм те, чого вони остерігались – розпорошення, за те що вони знехтували постановою Творця. Бо створивши людину, Господь Бог сказав : « Плодіться і розмножуйтеся і наповнюйте Землю ... » Бут.1; 28.
Свідченням помішання, непорозуміння стародавніх, сьогодні є те, що протягом тисячоліть належного порозуміння між народами так і не відбулось. Хоча останнього часу формуються світові спільноти, дещо, конструктивного плану, та одночасно посилюються протистояння. Отже, якщо дивитись на світ загальним планом сьогодні – це великий Вавілон. Серед великого, сьогодні особливо виділяється малий під милозвучною назвою - Україна. Непорозуміння, колотнеча, протистояння є нормою для даного суспільства. При такому стані, тривалого часу, таке суспільство і врешті зникає. Свідченням цього є стародавній Вавілон. В чому причина, хто винен в тому всьому негативі, що так часто проявляється протягом всієї історії цього народу, де коріння зла ? Як зрозуміти, побачити, виявити це коріння ? Шукати відповідь згідно людської логіки, марна справа, бо інакше вже давно не існувало б такої віковічної проблеми для України. На щастя існує єдине джерело світла, що просвічує і абсолютно на всі запитання людського буття здатне давати відповідь – це Слово Боже. На жаль переважна більшість людства не навчилась користуватись цим найпотужнішим світлом і досі перебуває у повній невідомості Слова Божого, або за висловом Біблійної лексики, - ходить у темряві. Щоб зрозуміти, збагнути віковічну Українську проблему, необхідно звернутись до біблії, де відповідь вже давно приготовлена. В якій конкретно подається створення роду людського, його розселення по поверхні всієї Землі, та призначення, часи утворення і границі замешкання їх – тобто утворення окремих держав... « ... щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не знайдуть, хоч він не далеко від кожного з нас. Бо ми в ньому живемо і рухаємось, і існуємо... » Дії 17; 26 – 28.
З написаного стає зрозумілим, що людські спільноти утворюються не спонтанно, не з волі людської, а з волі самого Творця. Тому, сьогодні базікати про створення якоїсь слов’янської держави це не менша примара, як відновлення Римської чи Османської імперій. Бо сам Господь, Бог зруйнував імперію зла під назвою СРСР, а не Горбачов чи США , як дехто базікає. Бо і самі США в стадії руйнування, але це мало помітно для світу, бо процес протікає в середині, як і в СРСР, тільки іншого характеру. А хто прагне та намагається знайти братів у Тамбовських лісах серед « тамбовських вовків », як кажуть росіяни : « скатертью дорожка », в Тамбов. Боронь Боже, я нічого не маю проти братерства збудованого на всеохоплюючій безмежній любові Христа до Божого створіння – людей. Але аж ніяк збудованого на тій фальші, що недавно зруйнувалась, збудованого на сатанинській зажерливості Золотої Орди Чін-гіс Хана, дух яких не вивітрився досі, а продовжує свою злу дію в продовж століть. До цього варто зауважити, що у світі протягом історії людства виникали нові формації тих чи інших спільнот. Від Киівської Русі було відокремлено і створено Московське князівство. Корінь неначе один та віття розгалужене, на якому прищеплена інша порода. Тут ніяк не можна не брати до уваги той факт, що після створення Московського князівства, яке розширило свої володіння, відбулось нашестя татаро – монголів, яке зупинилось і осіло на теренах сьогоднішньої Росії як Золота Орда. Ця осілість не проминула безслідно на формуванні людської спільноти. Тривалий час панування і поводження Золотої Орди, як зверхників і загарбників, вплинуло на формування менталітету даної спільноти. Золота орда давно розпалась, зникла. Та дух її – дух загарбника надовго вкорінився на місці її перебування. А що таке вплив і дія духа, спробую пояснити на конкретних фактах теперішнього часу. Певного часу відбулось розділення на існування двох держав з одного німецького народу в яких провадились різні ідеології. Після тривалого часу відбулось об’єднання цих держав в одну ФРН. Від тоді проминуло два десятиліття, проте ще і сьогодні помітно і відчутно різницю у менталітеті, способі життя цього народу, під впливом різних ідеологій. Другий приклад – Корея Північна і Південна. Так само один народ, одна культура, релігія, мова, а якими стали вони різними. Отже, можна з впевненістю сказати, що подібне явище відбулось на території сьогоднішньої Росії, в минулому Московської держави. Згодом, після розпаду Золотої Орди відбулись завоювання величезних просторів Сибіру, пізніше Середньої Азії, Кавказу. Тобто, дух загарбництва проявив себе на повну потужність. Проявив і продовжує проявляти. Деякі Московські сьогоднішні правителі ніяк не можуть змиритись з тим, що Україна стала незалежною, хоч можливо лише формально від Росії. Бо насправді сьогодні в Україні значно більше російського впливу, аніж українського. Найперше – це мова про яку репетує так звана п’ята колона за підтримки деяких московських діячів. Яке нахабство треба мати, щоб так безсоромно лементувати, брехати. А в чиїх руках і на кого працює значна частина української економіки ? Перерахувати всього негативного впливу Північного сусіда на Україну не можливо. Але для мало обізнаних, чи зовсім несвідомих хочу дещо розповісти, а висновки нехай роблять самі. Колись давно працював я у Кривому Розі на заводі Криворіжсталь. Звісно, працювало там багато різного люду з різних куточків Союзу. Працювали ми разом з одним українцем Матвієнком з Курської області . Якось питаю його: « А чого Толя, ти з Курської області з українським прізвищем ? » Він здивовано подивився на мене , та й каже : « Я народився там і Матвієнків повно у нашому селі, це ж колишня Україна ». Тоді я ще зовсім юним не знав про те, що Курська область, як і інші приграничні області з Україною – це колишня Україна. Про це сьогоднішня Україна німа, а при нагоді ще і глуха. Бо всі російські телепередачі в українському телеефірі відбуваються на російській мові, а для годиться, іноді із сурдоперекладом, тобто для глухонімих. Іще один епізод Кривого Рогу, але це вже, виключно, проросійський менталітет. Отже, якось розпитую одного росіянина з Уралу, як життя, побут у їх на Уралі. Ось він розповідає : « Да у нас на Урале хорошо, весело. Где я жил, там по соседству два села. Как выходной или праздник, жильцы сел собираются на гулянье на выгоне между селами. До обеда пьем, гуляем, а после обеда – борьба ». Я запитую : « А що, у вас така висока культура побуту, що ще і боротьбу організовуєте? », а він каже : « Да какой…, там культура ? Кто кого кулаком, кто кого колом ». Я зрозумів, що бійка за для розваги, та й кажу : « Так це ж постійна ворожнеча між селами. », а він : « Да какая там вражда, на следующий день несем друг другу мировую и все сначала ». Пізніше довідався, що в росіян від давна така « культура ». З часу так би мовити інтенсивної міграції росіян в Україну, впровадилось одне з найогидніших явищ. Іде людина по вулиці в місті, особливо ввечері.Підходять до людини незнайомці і нахабно : « Дай закурить ». І тут уже немає значення чи дасть людина на вимогу, чи ні, але це так би мовити прилюдія до побиття. Пригадую, як в такий спосіб побили мого сусіда, причому, він тоді вже був пенсіонер, денної пори, недалеко від його дому. Сьогодні ця огида твердо вкорінилась по всіх містах України. Алкоголізм, брудна лайка мови, все це « культуризація » від північного сусіда. Максим Горький, подорожуючи Україною на початку двадцятого сторіччя , був приємно вражений і здивований чистотою української мови. А що сьогодні ?
Якось з певної причини мені довелось пригостити одгого росіянина сибіряка. Коли той захмелів, каже до мене : « Рома, пошли хохлов п ... дить ». І то не просто сказав, а встає і йде. Справа була, так би мовити на робочому місці. Я дивлюсь, буде мені велика неприємність. Став стримувати його силою, насилу вгамував. А це вже результат «любові» росіян до українців завдяки радянській політиці і пропаганді. А ще один епізод без політики. Один росіянин потрапив на весілля в українському селі. Весілля закінчилось пристойно. Запитують у росіянина чи сподобалось йому весілля. А він каже : « Все отлично, все хорошо, только, почему не было драки ? » Розсмішив дивак людей. Та й питають його : « А що це обов язково ? », а він : « А у нас ни одной свадьбы без драки не бывает ».
Сьогодні, так звана п’ята колона разом з деякими московськими правителями активізувала у посиленому режимі дії на знищення і остаточну окупацію України. І цю ситуацію не може не бачити, не розуміти хіба що останній бовдур. Парадокс, та останніх п’ять років нагадують владну « чехарду » у 1918 році, завдяки якій, більшовики спокійно окупували Україну, за винятком тих дітей, що поклали голови під Крутами і цим самим ще більше роздратували банду Муравйова, котра влаштувала різню у Києві. А сьогодні найближчий сценарій такий. Якщо московський васал стає президентом, а такий не один, значить Україну здає оптом Москві, без будь - якого галасу. Якщо васал не стає президентом, тоді традиційне : « Дай закурить », у всякому разі зачіпка знайдеться, а закон уже підготовлений і затверджений Держдумою. Так що, українці, підв’язуйте штани і начувайтесь, події не за горами. У 1918 році наспротив Муравйову вийшло три сотні дітей. У 2010 році, можливо декілька хлопців з УНА – УНСО зроблять декілька пострілів із самопалів, що знову роздратує окупантів. Бо сьогодні боєздатної армії в Україні немає.
Та разом з тим, не хочу образити росіян гідних честі, сумління, людяності. Тому розповім деякі інші епізоди з свого пройденого життя, зокрема про службу в армії радянської доби. А було це в Харківській області, поблизу міста Чугуєва. Є там величезне село Малинівка з чисельністю населення тридцять тисяч. За царизму це було козаче поселення.В цьому селі навіть вулиці не іменувались якимись назвами, а сотнями за порядковими номерами. На окраїні Малинівки був розташований танковий полк. Командиром цього полку був росіянин Давидов. Згадую про цю людину з особливою повагою, теплотою і любов’ю. Лагідна, спокійна мова, що мало властива військовим. Ніхто не чув від нього огидного слова, а коли не міг відповісти на якесь запитання, казав :
« А Бог його знає ». Війну провоював на танкові. Був сильним військовим тактиком і стратегом. Результат – на військових навчаннях, полк яким він командував, завжди перемагав. Він любив солдат, турбувався про їх. Якось ішов він з офіцерами по вулиці повз військову частину літнього спекотного дня. Через дорогу навпроти був продуктовий магазин. Зазвичай, сільські чоловіки розташувались з випивкою під магазином. Ідучи, Давидов зупинився дивлячись на тих, що випивали та й питає у офіцерів : « Что эти мужики делают ? » йому відповідають : « Да водку пьют », а він, не приховуючи свого здивування : « Они что с ума сошли, в такую жару ... »
Відомо, що після війни радянська влада вивезла не тільки татар з Криму, а й окремі села з Західної України в Сибір, на Урал, Північ. Через десятки років багато вивезених повертались у рідний край. І ті, що повертались не могли нахвалитись сибіряками, і взагалі, які то добрі люди – росіяни. Як вони співчували переселенцям, ділились чим могли, допомогали. Так було, бо тоді ще не була запущена машина брехні, ненависті існуючим режимом. Це відбулось згодом, це відбувається і сьогодні.
І ще один епізод майже сторічної давнини, про який розповідали мої бабця. Був це час першої світової війни. Російські війська тоді дійшли були до Галичини. Якийсь підрозділ російських військових був розквартирований по селах. Квартирували військові і в бабчиній хатині. А в бабці була біднота. І поки квартирували, то завжди приносили бабці хліб і цукор. А бабця ще згадували, що хліб був дуже великий, як решето. Вона зазвичай, не хотіла приймати і казала : « Ой паночку, то ви самі будете голодні ». А вони відповідали : « Бери, бери хозяйка, у тебя дети, а у нас есть много хлеба, сахара ».
Принагідно, хочу описати ще один епізод тої доби. Згодом підрозділ російської військової частини передислокувався далі, а прийшов підрозділ чеченської кавалерії, що була у складі російської армії. То був жах для місцевого населення, особливо для дівчат і молодих жінок, яких ловили будь - де і гвалтували. У нашому селі так і залишився слід, що жінка народила від чеченця. Дівчата та молоді жінки ховались де тільки могли, та не всім щастило заховатись від дикунів. У діда мого була пасіка, а дикунам захотілось меду. Ні, не просили, навіть не вимагали, а списами розтрощили вулика і їли як дикуни. Очевидно, що ця порода така з давніх давен, на яку Господь послав більш потужного приборкувача через його зухвалість. Сьогодні дикун дав ідіотську пораду Росії, щоб та напала на Україну, Грузію. Він думає всіх перехитрити – Росія заколотиться у збройному протистоянні з іншими народами і тим самим він скористається, щоб відділитись від неї. Та він не знає Божого Слова, що говорить : « Хто яму копає, той у неї впаде, а хто котить каміння – на нього воно повернеться ». Приповісті 26 ; 27. « Хто простих доводить блудити дорогою зла, сам до ями своєї впаде ». Приповісті 28 ; 10. Час дуже не простий сьогодні. Потрібна консолідація, об’єднання усієї нації у єдину сильну державу, інакше, лихо не загорами. Люди, думайте навколо кого об’єднатись. Зрозумійте, що той в кого нахил серця до матеріального збагачення за рахунок когось, а ви вже знаєте, хто награбував мільярди, і тільки залишилось йому посісти « трон » для власної слави, відкиньте такого, хоч як би він вам солодко не « щебетав ». Проте ... Розмірковуючи над цим життям, приходиш до висновку, що не всі росіяни алкоголіки, забіяки, Затуліни, Лужкови. А є ще Росія добропорядних Давидових і невідомих.
Сьогодні, як ніколи настав відповідальний і вирішальний час. Або Україна залишиться, утвердиться як держава, або буде поглинута Росією « Затуліних », «Лужкових » і зникне як держава, хіба що назва залишиться і в музеї шаровари. Подібно до Єгипту. Назва існує, а фактично все Арабія. Отже, доля України залежатиме від прийдешніх виборів президента. Якщо Українці оберуть одного з московських васалів, тоді станеться те, що я уже зазначив. Якщо оберуть когось легковажного, або надто «раптового» буде те саме, що я зауважив. Тож, потрібна толерантна особа, з умінням гнучкої дипломатії, яка уміла б доводити всім і кожному, що кожна людина, спільнота людей – держава, мають право на рівноправне існування, життя , що це принципи істинного християнства, котрі базуються на слові Божому, зокрема, Нового Заповіту. Іншого не дано. Так говорить слово Боже. Дії 4; 12. В дипломатії потрібно вміти поставити співрозмовника в такий стан, щоб він мав добрий обзор бачити не тільки співрозмовника, а й самого себе. Тобто, щоб він бачив свої недоліки, неправдивість свою і тут же намагався виправити їх, бо кожна людина може помилятись. Особливо важливо, щоб був це добрий господар, і міг добре рядити своїм домом, а дім – це держава. Щоб був непримиренним до всякої неправди та несправедливості. В соціальному плані, де, зокрема, людина праці обдурена, принижена, пограбована. В пенсійному забезпеченні, де панує кричуща несправедливість аж занадто – до землероба, робітників фермерських господарств колгоспної доби. Недосипання, непомірно важка праця, зробили цих людей, можна сказати, каліками, що сьогодні, доживаючи свого віку, невзмозі навіть поратись на присадибній ділянці. А всі вони годували і шахтаря, і будівельника, і «проффесора», і всякий паразитуючий непотріб, що багатократно помножився у теперішньому часі. Тому потрібна потужна, боєздатна, рішуча, незаангажована, незациклена на якійсь одній ідеї, патріотично налаштована, любляча Україну, її народ особистість. Тому, люди, не слухайте тих «соловейків», що так солодко щебечуть, ще й «крильцями» помахують з двохметрової висоти. Це фальшивка. Соловейки щебечуть поки пташенят виведуть. А ці « соловейки» щебечуть поки собі кубло не зів’ють, хоча багато з них уже і так поназвивали чимало. Тому дивіться, люди, хто скромний у власних бажаннях, немає нахилу до зажерливості, щирий та правдивий не штучно, того і обирайте.
Не дайте загинути селу, бо буде голодомор. Тоді настане жахіття, подібне до того, яке вчинили більшовики у 30-их роках. Так, з приводу цього сатанинського жахіття, виконавцями якого були комуністи. Їхня партія, як така, повинна бути заборонена і ліквідована, як їхня побратимна - фашистська. Дивно, що фашистська засуджена світовою спільнотою і заборонена, а її побратим - комуністична продовжує випускати своє зловоння. Адже, в суті своїй, комуністична страшніша за фашистську. Якщо фашизм цілеспрямовано знищував людину фізично, що в свою чергу спонукало ту людину до супротиву, до боротьби, - то комунізм, окрім фізичного знищення, своєю підступною ідеологією знищував душу людини. Тому Христос говорить : « Не лякайтесь тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може, але бійтеся більше того, хто може і душу і тіло занапастити в гієні » Мтв. 10; 28. обіцянками та гаслами обдурювали народи, коли фактично весь промислововиробничий потенціал велетенської держави був задіяний на військовопромислове виробництво. Навиробляли стільки, що Україна 18 років не може дати раду тому непотрібу, що кожного року проявляє вибухами біду. А скільки того озброєння було по всьому Союзу і за його межами, важко навіть уявити, коли сьогодні в Росії тільки ядерних боєголовок 13 тисяч, що напевно вистачило б знищити весь світ десятки разів. Проповідували мир, дружбу, рівність, братерство між народами, а насправді все робили щоб розпалювати військові протистояння, конфлікти, починаючи з Іспанії ще в 30 – ті роки. Прошу звернути увагу на те, що у комуністичному гаслі упущено найголовніше, на чому базуються ці принципи людяності – це любов. Чому ? А відповідь проста. Любов від Бога і « Бог – є Любов » 1-ше Ів. 4 ; 8. Тому диявол не міг вкласти в гасло « Любов » проти Кого весь час бореться. Переконливим фактом є той, що сатанинський дух злоби запалив братовбивчу війну в Афганістані 30 років тому і кінця цьому не видно. Саддам Хусейн, отримавши накачку в Москві, пустив її в реалізацію у братовбивчій війні з Іраном. А тепер запущена машина братовбивства у самому Іраку. І все це пов’язує сатана ( шайтан ) з іменем Аллаха. Коли Cлово Боже ( Аллаха ) говорить, що не хоче Бог нічиєї смерті, а покаяння і праведного життя людини. Дух злоби всюди один і той, сіє ненависть, смерть, знищення людини незалежно від кольору прапора, шкіри. В нього своє завдання – знищення людини. З цього приводу слово Боже говорить :
« ... горе, горе горе, тим хто живе на землі ... »Обяв. 8 ; 13. « горе землі та морю, до вас диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має » Обяв. 12 ; 12. На прикінці 19 – го , на початку 20 – го сторіччя ходила приказка : « блукає привид ( дух ) комунізму по Європі ». Так, справді в Європі,зокрема в Німеччині, Франції цей привид з’явився раніше а ніж у Росії. Не жорсткий устрій у Европі, сприяв прояву вільнодумства, проте, основи, підгрунтя для розростання і утвердження ідеї комунізму не знайшлось у поміркованій, освідченій европейській спільноті. А тут нагодилась, відстала з середньовічним устроєм Росія. Відомо, що до хворого організму чіпляється всіляка зараза. На превеликий жаль, російська спільнота у значному загалі сприйняла цю заразу, за що в скорому часі жорстоко поплатилась. Устрій, згідно комуністичної ідеї, начебто ліквідований, зламаний без людської руки, а значить силою Всевишнього. Пр.Даниїл 8 ; 23 – 26 . Та дух його ще довго буде відчутно, хоч і під іншим прапором, гербом. Проте Господь Всевишній не покидає своє створіння – людину, а говорить : « Я тебе не покину, а ні не відступлюся від тебе ! » Євр. 13 ; 5. І діє згідно своєї волі.
Воля Творця полягає в тому, щоб створіння Його – людина, вдосконалювалась у відповідних земних умовах. Тому говорить Христос : « Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний ! »Мтв. 5 ; 48. Сьогодні питання пошуку Бога, можливо, здається риторичним, якщо не банальним. Біблія неодноразово подає : « Бога ніхто ніколи не бачив і не може побачити ». Так, не може побачити тілесними очима, тому, що Бог є Дух. Людина є образ і подоба Божа. Слово Боже говорить : « ... ви Божий храм і дух Божий у вас пробуває ». 1 ше кор. 3 ; 16. То чи треба шукати десь далеко ? Зовсім ні. Потрібно дуже мало – збагнути Божу сутність і проявити її в собі. Приклад вже давно поданий в образі Ісуса Христа. Для людини, що генетично вспадкувала гріхопадіння, задача не проста. Адже від моменту втрати безпосереднього зв’язку з Богом, людина невзмозі самостійно знайти, відновити втрачений зв’язок. Та маючи генетично закладене відчуття присутності Бога, людина завжди шукала Його. Але перворідний гріх стоїть важкоздоланною перепоною на шляху. Шлях людини проявився блудним і людина отримувала зіпсуту уяву в образах рукотворних ідолів. Зіпсуту тому, що у зіпсутому характері неможливо щоб проявилась праведність. Та не полишив Бог людину самотньою остаточно. Так, через відповідний проміжок часу – « як настало виповнення часу » Бог послав Свого Сина, що родився від жони та став під Законом, щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли. А що ви сини, послав Бог у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує : « Авва Отче! » тому ти вже не раб, але син.А як син, то й спадкоємець Божий через Христа ». Гал. 4 ; 4 – 7. Тут слово Боже в образі Христа розкриває повну сутність і призначення людини в Божому плані. То в іншому місці Він говорить : « кожного, хто тільки зветься Іменням Моїм і кого Я на славу Свою був створив, кого вформував, та кого Я вчинив ». Ісаї 43 ; 7. Звісно, вся Біблія побудована на взаємовідносинах Бога і людини. В Біблії головним фігурантом як представник роду людського є Ізраїль. Це вибір і промисел Божий. Варто звернути увагу на роль Ізраїлю у формуванні світової спільноти в той чи інший спосіб. Звернути увагу на унікальність цього народу. Будучи в розпорошенні поміж численними народами майже 2000 років він зберігся як народ, як нація зі своєю відродженою мовою, культурою, вірою, відродженою державою. Тут варто привести порівняння з українцем, котрий можливо більше історичного часу, аніж Ізраїль проживає на своїй землі і ніяк неможе сформуватись в єдино як народ, як нація, утвердитись своєю державою. Напроти, останнього часу відкрилась широка перспектива на зникнення цього народу і таку « перспективу » розкривають, торують самі українці. Найпереконливішим свідченням цього факту є те, що українець сьогодні не те, що не шанує чи нехтує похідною від розуму, думки – рідною мовою, він просто гидує такою, даючи перевагу чужій. Справді, перевернута мова, перевернутий розум. Та повернемось до Ізраїля і спробуємо вияснити – у чому полягає його вибраність? Найперше те, що Бог відкрився цьому народові як Бог живий, Творець Всесвіту. Вибраність полягає в тому, що з цього народу мав народитись і народився Спаситель цього народу і світу взагалі. Прикро, але свої Його не прийняли. Ів. 1 ; 11. Не прийняли через свою впертість, зарозумілість, відступництво від Всевишнього, що послужило причиною розпорошення їх по всьому світові серед чужих народів, якими були ненавиджені, гнані, винищувані згідно пророцтва. Не прийняття свого Месії привели Ізраїль до його фатальної помилки, яка полягала в тому,що він розп’яв свого Спасителя, вимовивши при цьому : « Кров його на нас і на наших дітях ». Мтв. 27 ; 25. І це сповнилось як закляття. Адже за, майже двохтисячну історію Ізраїлю в розпорошенні пролились ріки їхньої крові. І все це згідно пророчого слова Творця : « І дам їх ... на ганьбу, на глум, на прокляття в усіх місцях, куди вижену їх ». Єремія 24 ; 9. 29 ; 18. Єзекеїля 5 ; 15 та Осія 9 ; 17. Та не відкинув Господь Ізраїля від Себе остаточно, не відступився від нього. За дві тисячі років в розпорошенні Ізраїль не був знищений, а згідно пророцтва, позбираний з поміж численних народів, до землі, обіцяної йому.
« І позбираю Я вас із народів, зберу з тих країв, серед яких ви розпорошені і дам вам Ізраїлеву землю ».Єремія 24 ; 6, 7. Єзекеїль 11 ; 17. З дивовижною точністю відбулись події протягом всієї історії Ізраїлю, згідно пророцтва, що врешті відродилась держава Ізраїль. Ізраїль ще сьогодні оплакує жертви голокосту. Та марно оплакує, бо то відголосок його впертості, зарозумілості – кров на нас... Ізраїль немає належного спокою на дарованій Всевишнім землі і сьогодні. Причина та сама. А так мало потрібно щоб змінити ситуацію на мир та спокій. О багатостраждальний народе, визнай Ісуса Христа свого Месію і тим зміниш докорінно світ і себе в ньому. Слова, сказані Ісусом Христом виявились пророчими, факт незаперечний. « Говорю бо Я вам : Відтепер ви мене не побачите, аж поки не скажете : « Благословенний, Хто йде у Господнє Ім’я ! »»Мтв. 23 ; 39. Слова у Господнє Ім’я несуть у собі Божу сутність. « Блаженний хто читає і ті хто слухає слова пророцтва та додержує написане в ньому, - час бо близький ! »Обяв.1 ; 3.
А що потрібно зробити в Україні, щоб припинилась колотнеча, помішання, щоб Україна стала українською, християнською по справжньому ? Визнати Бога живого – Творця Всевишнього, та посланого Ним Сина Однородного Ісуса Христа. Прийняти Його спасаючу місію від духовної загибелі. Бо, якщо гине дух, то тіло всього лишень мертва матерія – порох земний. З цього приводу, можливо, виникнуть заперечення, обурення з докірливим запитанням, - а хіба Україна не християнська ? Справді, сьогодні в Україні багато хрестів, височіють на церковних банях, дзвіницях і просто обабіч доріг встановлюються. Масивні, з дорогого металу, на масивних ланцюгах, висять на грудях окремих людей, а маленькі на шиї пересічних осіб, навіть у повій. Оце і весь аргумент визначення християнства у даному суспільстві. А що ж таке християнство насправді ? Очевидно це спосіб життя, якого навчає Христос через Його святе Євангеліє. А щоб знати такий спосіб, необхідно навчати такому. Тому і говорить Христос : « Тож ідіть і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця і Сина і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів ». Мтв. 28 ; 19, 20. Від часу приходу Христа на землю і Його святого Євангеліє минуло майже дві тисячі років. За такий проміжок часу, при систематичному засвоєнні даної науки, у суспільстві повинно би відбуватись продукування на генетичному рівні. Однак цього не сталось. Загальний стан суспільства жахливий, пішов стрімкий процес виродження, тобто, зворотній згідно найпершої заповіді – плодіться і розмножуйтеся... Це ознака того, що Дух животворящий покидає відповідний суб’єкт. І будь – які матеріальні заохочення до розмноження тут безсилі. Тому що розмноження це життя, а життя це, найперше, - Любов. Сьогодні Любов підмінена людськими забаганками, розбещеністю, розпустою ... фактично – смертю. Бо все це беззаконня, супротивне Божим Заповідям. Тому то говорить Христос : « І через розріст беззаконня любов багатьох охолоне ». Мтв. 24 ; 12. За людською логікою, коли смерть поглинає життя, стан справ безнадійний. Та не хоче, не зацікавлений Творець Всевишній щоб Його створіння – людина загинула – бо навіщо тоді було створювати ? А говорить : « ... верніться ж ви кожен з дороги своєї лихої і поліпшіть дороги свої і свої вчинки ». Єремія 18 ; 11. Далі Всевишній ще більше відкриває Свою сутність в любові до створеного Ним світу. « Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього не загинув, але мав життя вічне ». Ів. 3 ; 16. Тут уже конкретно вказується, що можливо спастися від загибелі тільки через любов і віру. Бо тільки за наявності таких чинників людського характеру можливо бути досконалим. Віра дає мету, напрямок життя, любов оберігає від проявів недосконалості, а це заздрість, возвеличення, надимання розумом, пожадливість, зажерливість, та чин всякого зла. Тому закликає Христос до досконалості : « Отож будьте досконалі, як досконалий Отець наш Небесний !» Мтв. 5 ; 48. Отже все сказано, все написано – будинок збудований, двері відчинені. Залишилось так мало – прийти до Нього, поселитись в Нього, жити в Ньому і з Ним – Христом. Та хто приведе тих, хто хотів би прийти і поселитись ? Бо ось уже майже дві тисячі років блукають навколо, та ніяк не потраплять у двері відчинені. Чому ?! Здавалось би питання зайве, бо поводирі водяться з часів забудови. Та марно водяться, бо й самі блудять. Якщо Христос, певного часу, назвав таких поводирів сліпими, то сьогодні можна бути ще більш категоричними, бо сьогоднішні поводирі нічого не шукають, окрім свого благополуччя. Тому вони не заслуговують навіть на сліпих поводирів, вони просто дармоїди з комплексом пожадливостей. За тисячоліття вони ні на йоту не приблизили суспільство до істино Бога живого, до спасаючої місії Христа. В їхніх скупих промовах пояснення Святого Письма полягає в тому, що то все тайна, таїнство. А коли тайна, значить до тайни зась. Яке жахливе введення в оману тих, хто хоче бачити Світло, чути, розуміти праведне Слово Боже. Замість проповіді Слова Божого, традиційна обрядовість вперемішку з поганськими елементами ідолопоклоніння. Дивно все таки, - як так може бути, - людина, якщо не досконало, то майже досконало знає Святе Письмо, а проповідує, вірніше, пропагує те, чого взагалі в Святому Письмі нема. Наприклад, професор Духовної Академії через засоби масової інформації, годинами, буде розповідати про яйце – писанку, про малюнки - ікони, а про живе дійове Слово Боже, годі очікувати. Хіба цей професор не знає, що писанка, як і ікона всього лишень матерія, чин рук людських. Хіба цей професор не знає що написано : « Не роби собі різьби й усякі подоби з того що на небі вгорі, і що на землі долі... не вклоняйся їм, бо Я – Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає провину батьків на синах на третіх і на четвертих поколіннях тих, що ненавидять Мене ...» Третє, четверте – це умовність, фактично це буде продовжуватись до того часу, моменту, поки буде діяти беззаконня, тобто порушення і нехтування заповідями Божими згідно яких повинна людина жити. А саме ця заповідь є друга – одна із десяти найголовніших, що висловлюються у двох реченнях любові : « Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією думкою своєю ». Це найбільша й найширша заповідь. А друга однакова з нею : « Люби свого ближнього, як самого себе ».Мтв. 22 ; 37 – 39. Заповіді – Закон, як вірний орієнтир на праведне життя, щоб людина завжди знала і пам’ятала про свого Творця і ніколи не відступала від Нього. Слово Боже говорить конкретно : « Господові Богові Свойому вклоняйся і служи Одному Йому ! » - бо сьогодні у значної частини так званого християнства поклоняються і служать невідомо чому, а точніше мертвій матерії та чину рук людських – з каменю, дерева, металу, паперу з фарбою... Коли Христос говорить : « Бог є Дух і ті що Йому вклоняються повинні в дусі та правді вклонятись ». Ів. 4 ; 24. Сьогодні хтось їде до Єрусалиму, щоб вклонитись гробу Господньому. А що ж являє собою гріб Господній ? Це той же прах земний. То як же вклонятись пороху земному у « дусі та правді » ? Та хіба Господь у гробі ? Хіба не пояснили з докором, Анголи, шукаючим жінкам тіла розп’ятого Ісуса Христа « Чого ви шукаєте Живого між мертвими ?... » Луки 24 ; 5. Ось де треба розгортати справжню науку св. Євангелія, віру в Бога Творця і посланого Ним Спасителя Ісуса Христа. Ось де нива духовної праці для тих, хто шукає двері відчинені – вхід до дому Господнього – Царства Небесного. Бо далеко не кожному, самому, дано зрозуміти на перший погляд прості слова – вклонятись в дусі та в правді. Очевидно, що багато з тих, хто покликався бути поводирем для інших не розуміють самі того, що мали б розуміти і світити іншим. Бо сьогодні поводирі пішли ще далі у так званому служінні, набуваючи досвіду зі світу, цебто влаштовувати шоу на кістках – мощах давно померлих, чи загинулих людей. Чи не гидота це перед Господом, Богом ?
Через Свого послідовника мученика Степана, Господь звертається : « О ви твердошиї, люди серця й вух не обрізаних ! Ви завжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви ! » Дії 7 ; 51. О люду ти грішний, народе тяжкої провини, лиходійське насіння, сини – шкідники, - ви покинули Господа, ви Святого Ізраїлевого понехтували, - обернулись назад ! У що будете биті ще, коли неслухняними далі ви будете ? Хвора ваша вся голова, - і все серце боляще ... Від підошви ноги й аж до голови ... » Ісаї 1 ; 4- 6. Якщо трішки перефразувати, переадресувати відповідні писання, то повинно би виглядати так : О ви твердолобі люди поганської вроди, скільки потрібно вам голодоморів та репресій, щоб ви навернулись від ідолів до Бога Живого та приносили плоди духовні ? Бо без плоду неможливо продовження життя.
І знову, якщо брати приклад вибраного народу Ізраїлю, який певного часу терпів покарання за своє відступництво від Бога та ідолопоклоніння, то що можна очікувати не вибраному народові, який ще і не був наближений до Бога так, як мав би бути наближеним, а увесь час блудить, чинячи всілякі гидоти. Чи не підпадає такий народ під визначення : « Усяке ж дерево, що доброго плоду не родить, - зрубується та в огонь кидається ». Мтв.7 ; 19. Отже, народ, який не приносить плоду духовного. Ось де причина, її коріння зла у віковічній недолі цього народу, який немов би поза увагою Всевишнього, немов би без його опіки. Бо цей народ протягом всієї своєї історії являється об’єктом зазіхання чужими народами його земель. А отримавши свободу як манну небесну, цей народ не може скористатися належним чином Божим даром. Бо відносно невеличка купка грабіжників чинить свавілля, грабіж мільйонів, а мільйони мирно стогнуть немов німі раби, немов би сонні. Та, очевидно сповнюється над цим народом пророцтво : « Бо вилив Господь на вас духа глибокого сну, та закрив ваші очі, затьмарив пророків і ваших голів та провидців ! » Ісая 29 ; 10. Тут виразно звертається увага на те, що Господь закрив очі загального плану людського буття, а отже і духовного. А тим, хто мав би відкрити їх, потьмарив їхній розум. Затьмарив, бо їм так до вподоби – носити тягарі на ланцюгах, що тягнуть до долу, а не духовні тягарі Христа, що підносять і наближають до Бога. Тож познімайте ваші вподобання, довгі та блискучі ваші одежі, в яких ви плутаєтесь та спотикаєтесь, : « ... ваше кадило – огидне для Мене воно ... » Ісаї 1 ; 13. І це буде першим кроком вашого прозріння. « Та не називайте нікого отцями на землі, - бо один вам Отець, що на небі ... Хто бо підноситься, - буде понижений, хто ж понижується, той піднесеться »
Мтв. 23 ; 9, 12. І буде це другим кроком вашого прозріння та розуміння, що Церква Христова одна і не подільна. « Чи ж Христос поділився ? » 1ше Кор. 1 ; 13. То, чому сьогодні так багато різних церков, що іменують себе християнськими ? Слово Боже приділяє особливу увагу у правильності назви, імені, починаючи від Самого Всевишнього. Навіть після заповіту Бога з Аврамом, Аврам був названий Авраам. То хто ж роздрібнює церкву Христову від самого початку її заснування ? Про це застерігає Сам Христос : « Стережіться фальшивих пророків ( так званих священослужителів ), що приходять до вас у одежі овечій, а в середині – хижі вовки ». Мтв. 7 ; 15. « Бо знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть ... із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою ». Дії 20 ; 29, 30. Це св.ап. Павло промовляв до ефесьських просвіторів, проваджений Духом Святим. У посланні до Коринтян він знову благає Ім ям Господа Ісуса Христа щоб не було поділення в церквах Христових, бо Христос неподільний. 1 ше Кор. 1 ; 10 – 13. Чия руйнівна робота в розпорошенні, розділенні церков, достеменно відомо. Це той суб єкт, під іменем Сатана, що певного часу повстав проти Всевишнього та скинутий до долу, на землю, і від тоді проводить руйнівну на знищення роду людського, роботу. Отець Небесний через пророків своїх говорить з болем та стражданням : « Як спав ти з небес, о сину зірниці досвітньої, ясная зоре, ти розбився об землю, погромнику людей ! Ти ж сказав був у серці своєму : « Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престола свого, і сяду я на горі збору богів, на кінцях північних, підіймуся понад гори хмар, уподібнюсь Всевишньому ! »» Ісаї 14 ; 12 – 14. Далі. « Так говорить Господь, Бог : Ти печать досконалості, повен мудрості і корона краси. Ти пробував у Едемі – садку Божому ... Ти помазаний Херувим хоронитель і Я дав тебе на святу гору Божу, ти ходив посеред огнистого каміння. Ти був бездоганний у своїх дорогах від дня твого створення, аж поки не знайшлася на тобі несправедливість. Через велику торгівлю твою, твоє нутро переповнилось насиллям і ти прогрішив. Тому Я зневажив тебе, щоб не був ти на Божій горі і погубив тебе, хоронителю Херувиме, з середини огнистого каміння ... Кинув Я тебе на землю ... » Єзекеїль 28 ; 12 – 17. Біль та страждання відчуваються у словах Господніх за Своє створіння, навіть, якщо воно постало проти свого Творця Небесного. Чому проявилась несправедливість на бездоганному створінні Божому ? Збагнути людським, тілесним розумом не можливо, бо це абсолютно духовна сутність. А про духовне пізнається тільки духовно, говорить Слово Боже. « А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно ». 1ше Кор. 2 ; 14. А про те, що людина не може сягнути все тілесним розумом, то маємо такий приклад запитання – де початок і кінець ? Слово Боже дає відповідь таку : « Я Альфа і Омега, Перший і Останній, Початок і Кінець ». Обяв. 22 ; 13. Людині залишається тільки повірити в написане, та не залишає Отець Небесний людину у повній невідомості про події, що відбулись на небі, що в результаті вплинули на життя людини. Тому через Слово Всевишній подає людині зрозуміти, як Небесне впливає на земне. Як окрема земна істота – людина, попадає під вплив духа злоби піднебесної і стає знаряддям виконання волі того духа, набувши рис його характеру. Це дає розуміння того – звідки на землі зло і як проявляється воно в людині. Біблія подає нам як це відбувалось у стародавні часи. А ми маємо ще свіжі у пам’яті зовсім недавні часи, коли одночасно на землі дух диявола увійшов у двох людських осіб, які оволоділи свідомістю мільйонів людей і повели у жорстоке протистояння на самознищення. Ці особи добре відомі всьому світові, це Гітлер і Сталін. Сьогодні настали не кращі часи, якщо не гірші.Супротивник Бога і людини все сильніше вдосконалює методику знищення роду людського. Розпуста, розбещеність, алкоголізм, наркоманія, пожадливість, зажерливість, дійшли апогею у світі і Україні. Це духовне і тілесне знищення як окремої людини, так і суспільства загалом. Після такого знищення відродження не відбувається. Бо якщо при фізичному протистоянні знищується тільки тіло, то при духовному, душа і тіло. З причини розбещеності і розпусти Господь знищив міста Содом і Гомору для попередження, для прикладу грядущим поколінням. В розбещеності, в розпусті, зажерливості світ сьогодні підійшов до межі Содома і Гомори. За межею очікує те, що й ті міста. Коли Ісуса Христа запитали, коли прийде кінець всьому, Він відповів : « А про день той й годину не знає ніхто : ані Анголи небесні, ані Син, - лише сам Отець ». Мтв. 24 ; 36. Ви ж дивіться на ознаки і багато всяких ознак перечислив, підкреслюючи, що то не вирішальні. Вирішальною ознакою має бути те, що : « І проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім . І тоді прийде кінець ! ». Мтв. 24 ; 14. Сьогодні, очевидно, нема такого куточка на землі, де не була б проповідана Євангелія, хоча можливо ще не в повній мірі, не на повну силу. Бо стан світу – аморальний. Саме через аморальність були знищені перші люди потопом, а після Содом і Гомора вогнем. В останні часи аморальність стала нормою життя. Культура, честь, гідність, людяність, сором’язливість, немов би канули в небуття. Зокрема, втрата сором’язливості це протиприродньо. З поведінки перших людей Адама і Єви, що їм уже тоді притаманна була сором’язливість. Отже ця риса характеру була закладена на генетичному рівні від часу створення перших людей. Свідоцтвом цього може послужити епізод після того, як згрішили Адам і Єва. Так, на заклик Божий в Раю, Адам сховався, відповівши – бо нагий я. Він злякався, усвідомивши, що прогрішив перед Всевишнім, усвідомив свою наготу як щось огидне. Бо після гріхопадіння – « І розкрилися очі в обох, і пізнали, що нагі вони. І зшили вони фігове листя, і зробили опаски собі ». Бут 3; 7. В Біблії написано про відкриття наготи, як про огиду. А вкінці, Сам Господь – « Раджу тобі купити в Мене золота, в огні перечищеного щоб збагатитись, і білу одежу, щоб зодягтися, і щоб ганьба наготи твоєї не видна була ... » Обяв. 3 ; 18. Розпуста відкриває наготу, нагота множить розпусту. Порада від Господа – купити в нього золота перечищеного та білу одежу, звичайно, це алегорія. Подається в площині матеріальній, щоб краще зрозуміти духовне у порівнянні. Золото – символ дорогоцінності, біла одежа – символ чистоти. Золотом – Словом Божим, збагатитись духовно. Одягнутись в білу одежу – це означає, що зняти стару, брудну, гріховну, бо ніхто поверх брудної не зодягає нову чисту. Одягнути білу, чисту одежу це означає не тільки прикрити наготу тіла, а й захистити від зовнішнього впливу. В духовній площині це означає – « Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських ». Ефесянам 6 ; 11. Щоб розуміння покрило – нерозуміння, невігластво, неміч гріховного мислення. Якби людина не знаходилась в полоні гріховних думок, відповідно не було б проявів гріха. Стає очевидним, що ключовим і визначальним питанням людського життя є питання моралі, духовності. На превеликий жаль, питання моралі теперішнього часу неначе кануло в небуття, про що вже згадано вище. Бо про яку мораль може йти мова, коли всесвітньовідомий перелюб глави супердержави визначив вершину аморальності даного суспільства, якщо воно дозволило такому главі залишитись на своєму місці до кінця встановленого часу президенства. Про яку мораль може йти мова, коли в державі узаконюється найогидніша гидота – гомосексуалізм, а прем’єр цієї держави шле вітання «новобрачним». Напевно сам такий. Не менш важливим є в суспільстві, це так би мовити, соціальна аморальність, грабіж, свавілля окремими членами даного суспільства. Грабіж надзвичайно наглий, небачений, нечуваний досі. Праця, надбання мільйонів багатьох поколінь стають раптом власністю поодиноких осіб. Таке явище можливе тільки у вкрай хворому суспільстві. Грабіжники, що називають себе олігархами – це, як гнояки на тілі хворого суспільства. Суспільству конче потрібно оздоровлення, а гнояки вичавити. Інакше таке суспільство приречене на загибель. Такий народ став огидою для навколишніх народів, зокрема для Європейців, котрим українці вилизують все лайно, якого цураються і яким гидують. Давно відомо, що у Західній Європі українців сприймають як недоумкуватих, огидних істот, а звідти і відповідне ставлення. Переконливий приклад був продемонстрований на міністрові МВС України у Німеччині.
Справді, щось дивне твориться з цим народом, коли дозволяє добровільно здирати шкуру з себе живцем. Звісно, що раптом, зненацька таке вкрай негативне явище відбутись не могло. Йому передувало подібне – система тотального грабежу під назвою СРСР, що врешті виродила сьогоднішнє. Недавноминулій системі варто приділити особливу увагу. Вона виникла не спонтанно, їй теж передувало беззаконня. Про все це детально подано у книзі пророка Даниїла. « А в кінці їхнього царства, коли покінчать своє ті грішники, постане цар нахабний та вправний у підступах. І зміцніє його сила, але не його власною силою ( а силою диявола – силою обману), і дивно винищить він, і буде мати успіх, і діятиме. Омана буде в його руці, і він звеличиться у своєму серці. І в часі миру він винищить багатьох ( голодомори, репресії ), і повстане на владику над владиками (безбожність атеїзму ), але без руки буде зламаний » ( що і сталося у 1991 році ). Даниїл 8 ; 23 – 25. « Омана буде в його руці », тобто, завоював владу обманним шляхом, пообіцявши народу віддати все багатство держави у його власність. Пообіцяв рівні можливості існування – рівність. Насправді рівними не були навіть ті, хто ставав до лав зкеровуючої.
Своєрідна жорстока ієрархія, що тлумили одні одних від самого початку приходу до влади і до кінця свого існування. Проповідували мир, братерство, дружбу між народами, водночас систематично шукали ворогів серед тих народів. Ввесь інтелектуальний потенціал був задіяний, в кінцевому результаті, на військово – промислове виробництво, а тим кому обіцяли все багатство, діставались огризки і то в хронічному дефіциті. Врешті це і привело до розвалу існуючої системи. І як тільки амплітуда коливань розвалу набула критичної межі, головний ідеолог КПУ раптом « защебетав » протилежне вчорашньому – « а хіба можуть бути всі рівні ... ? » Для загалу суспільства це було малопомітним і малозначущим, як і вся його попередня риторика. Звикли до брехні. Та виявилось, що на цей раз випущені слова не залишились риторикою. Це був сигнал до грабежу, до грабежу власного народу, що може й сам ідеолог не усвідомлював і не усвідомив досі своєї злочинної дії у слові проти власного народу. Перефарбувавшись, хоч і неохоче, у синьо – жовтий колір, вигинаючись поміж і через незначні перепони він поповз, тягнучи за собою Україну у прірву. Але він мудрий та хитрий щоб не зупинитись, бодай самому перед прірвою. Тому, згодом майстерно викрутившись, передав « волокушу » більш безцеремонному, безвідповідальному типу, який вкрай понівечив те жалюгіддя, що було до нього.
Суспільство сьогодні опинилось у край жахливому стані – дебілізм, шизофренія при владних структурах. Це страшна і підступна хвороба, що має здатність трансформуватись в навколишнє середовище, проявляючи рецидиви різного спектру. А спектр той сьогодні виражається у грабежі, корупції, вимаганні хабарів, одним словом – у страшній гнилі прокази, що вражає все суспільство, від п’яти до верхівки голови. Проказа – це страшна, невиліковна хвороба. З Біблії відомо, що Господь уздоровляв людей чудодійним способом від тілесної прокази. В Україні ж духовна, вірніше, бездуховна проказа. Як такої позбутись, чи можливий порятунок ?
« Духовне пізнається, розуміється тільки духовно ». Про це вже написано. Отже, якщо в Україні суспільство вражене духом зворотної, супротивної здоровому глузду, руйнівної дії, відповідно ліки і вздоровлення повинні походити з духовної субстанції. Іншого не дано. Всілякі базікання, що називають політикою, вибори, перевибори, референдуми – це одвічний сизифів труд. Хіба віковічна колотнеча на цій землі не є свідченням того, що методи, як минулих часів, так і сьогодення не приблизили і не приближують Україну до належного стану існування, життя. Отже, найперше ліки і вздоровлення.
З цього приводу доречним буде оповісти невеличкий епізод з життя невеличких часточок українського суспільства. Отже, Західна Україна 1939 рік, час наближення приходу « визволителів » зі Сходу. В мальовничому куточку Прикарпаття, недалеко від Дністра розташовані два сусідні села, с.Скоморохи і с.Костільники. В церкві Скоморох правив священик на прізвище Галебей, а в Костільниках – Савраш. Савраш правив службу згідно церковних канонів, а Галебей ще дещо доповнював. В тому доповненні він розповідав і наповідав людям, що на західну Україну наближаються « совіти ». Можливо буде знищення декого, грабіж панських маєтків. Просив і благав людей щоб не піддавались спокусам чинити беззаконня. А Савраш нічого такого не практикував. Незабаром прийшли « совіти ». У Скоморохах особливих подій не відбувалось. Правда, Галебея НКВС забрало і ... по сьогоднішній день. Савраш залишився неушкодженим, проте панський двір у селі був розграбований, спалений деякими жителями села. В основному жителями того кутка, де був розташований панський двір. А куток той вважався найбіднішим у селі і називався « Коржівка », бо мешканці його ніколи не пекли хліба, а тільки коржі. Згодом прийшов німець, всі заспокоїлись, та невдовзі знову вернулись « совіти ». Почалось насильне в’язання колгоспів. В Скоморохах проблем не було. Пограбоване в людей звозили до панського двору. А двір, це не тільки житлова забудова, а ще й господарські забудови. В Костільниках постала проблема – треба все будувати, де брати будівельні матеріали ? І скоро находять вирішення проблеми. В людей були муровані з каменю паркани, стодоли і ін., бо в Костільниках є кам’яний кар’єр. В багатьох людей покрівлі на стайнях, стодолах були з оцинкованої бляхи. Тоді організували бригаду розвалювальників, приставили до бригади новоспечених комсомольців з ППШ, з цих же Котільник і робота закипіла. Те що вціліло під час фронту, було розвалено і звезено на колгоспну забудову. Пригадую, як я був ще зовсім дитиною, але корову уже гонив на пасовисько, хоч мене і не видно було з під коров’ячого хвоста. І ось приганяю корову з пасовиська перед вечором, а бляха зі стайні і дерево уже все лежить на дорозі і складають на підводи. На скільки була вражена моя дитяча психіка таким варварським видовищем, важко сказати, проте надзвичайно все закарбувалось у пам’яті. І що цікаво у цій історії, що влада вчинила вандалізм у тих людей, в яких і в думці не було щоб певного часу грабувати панський двір, бо пограбували двір ті, в кого не було що грабувати. Яка мораль, який висновок з описаного. Звичайно не в блясі, чи в камені, тобто грабежі. А головне – запобігання грабежу. Запобіжність проявилась у сумлінній праці духовного наставника, хоч і сам постраждав. Це дає підставу вірити в силу духовного наставника в суспільстві. Чи знайдуться такі наставники сьогодні в Україні ? Бо сьогодні для України один шлях до порятунку, спасіння – це духовне прозріння. Бо ніякі американські, європейські інвестиції, кредити не спасуть, не врятують Україну, якщо вона сама себе не порятує. За природнім потенціалом Україна самодостатня держава, та коли брак, нестача належного менталітету, а по простому розуму у суспільстві, тоді і природні багатства безсилі. Хто може взятись за надзвичайно відповідальну працю, хто може звалити непосильний тягар на свої плечі ?
Історія України довела, що ніякі наймудріші, найталановитіші, найавторитетніші лідери не змогли збудувати і утвердити Українську державу. Стало очевидним – місце для активної духовної забудови залишається порожнім. Тож, настав вирішальний час зайняти його, тим – хто в той чи інший спосіб покликався до такої праці. Хто став, хто хоче стати на вірний шлях до Правди Божої, шлях проповіді Святого Євангелія. Зайняти, заповнити цю порожнечу варто б найчисельнішій із усіх церков, « Православній ». Христос кличе всіх і завжди – прийдіть ... Він кличе щоб іти в слід за ним. Та чи йде Православна церква вслід за Христом невідомо ? Іде невідомо за ким чи за чим – більше тисячі років ... Та, чи видно належні плоди пройденого шляху ? Пустота.
Невже цього не розуміють і на хочуть розуміти т. зв. oтці церкви. Бо, якби був добрий плід, сьогодні питання виживання даного суспільства не стояло б. Очевидно, що настав вирішальний момент у реорганізації даної церкви. Реорганізації докорінної. З чого почати ? Найперше відмовитись від умовної назви « Православна », бо що означає назва Правильно славити, чи тільки вона має право ? Що решта церков не правильно славлять, чи не мають права ? Хто суддя ? Слово боже говорить « не возвеличуйтесь, не підносіться ... Тож вчиніть гідний плід покаяння ». До того , - в такий спосіб « відстібнетесь » раз і назавжди від Московського Православ’я. Бо станете вже не « Православна », а просто Українська Церква Спасителя Христа. І більше вже ніякого діла не буде у зерна до полови. Це може послужити добрим взірцем в майбутньому і для Московського Православ’я. Це відповідало б історичній послідовності. Спочатку звільнився б Київ від тисячолітнього перекручення, блуду, а вслід, можливо, і Москва.
Звичайно, що реорганізація заключається не в самій тільки назві. Головне – спосіб і методика доводити до вух суспільства живе Слово Боже. Доводити, подавати у простоті – « хто подає – у простоті ». Рим. 12 ; 8. Мені довелось чути розповідь – вихваляння одного молоденького священика, як він здобував другу ступінь після семінарії. Отже, десь він проводив « важку службу Божу ». Дивно було чути таке словосполучення, коли Святе Євангеліє говорить зовсім протилежне. Христос говорить : « Тож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий ! » Мтв.11 ; 30. Святий апостол Павло закликає до простоти і чистоти. І це зрозуміло, бо тільки у чистотi і простоті є повне розуміння. А кому потрібна важка служба? Невідомо.
Слово Боже застерігає : « Та боюсь я, - як змій звів був Єву лукавствм своїм, щоб так не попсувалися ваші думки, і ви не вхилялись від простоти й чистоти, що в Христі ».2ге Кор. 11 ; 3. Тільки повна відкритість і простота може наповнювати порожнечу людських душ Словом Божим, а не « таїнствами ». Тож відстороніть ваші « тайни, і таїнства », а « Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських ». Еф. 6 ; 11. Слово Боже говорить, що диявол мудрий та хитрий і людина самостійно, власним розумом протистояти не може, тому говорить : « Нехай вас не зводить ніхто удаваною покорою та службою Анголам, вдаючися до того, чого не бачив, нерозважно надимаючись своїм тілесним розумом ». Кол. 2 ; 18. Отже, ненадимайтесь людським розумом, а говоріть щиро, відкрито, просто. Церква повинна проводити духовну науку в суспільстві, вона є складовою суспільства даної держави. Та за державним законом церква відділена від держави. Це нонсонс. Якщо дух відділити від тіла, тіло стає мертвим. Якщо церкву відділити від суспільства, суспільство стає духовно мертвим.
Стан справ очевидний. Хто, з чиєї ініціативи відділив церкву від держави ? Очевидно той, кому це потрібно, вигідно ... Розрізнених, розпорошених легше, простіше бити, трощити, знищувати. Сьогодні для України підійшов критичний і вирішальний час становлення і утвердження як повноцінної держави. Необхідно чітко усвідомити, що держава - це живий організм з двох складових, тілесного і духовного. Тільки за такої структури Україна може встановитись і утвердитись повноцінною державою. В цьому плані держава повинна подати ініціативу. Можливо така ідея здається нереальною, якщо не глупою у матеріально зіпсутому світі. З цього приводу : « Бо слово про Христа тим, що гинуть, - то глупота, а для нас, що спасаємось, - Сила Божа ! Бо написано : « Я погублю мудрість премудрих, а розум розумних відкину ! »». 1ше Кор. 1 ; 8. Ісая 29 ;14.
Переконливим прикладом дивовижного явища є розвал СРСР. До останнього дня, до дня розвалу, тільки одна думка, а не ідея про таке, виглядала б глупотою. « Неможливе це людям, - та можливе все Богові ». Мтв. 19 ; 26. Бо створення СРСР – цитаделі комуністичної системи це задум, це хитрощі диявола, проти яких закликає зодягнутись в повну Божу зброю, щоб могли стати проти його хитрощів. Слово Боже : « Бо ми не маємо боротьби проти крові і тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби ». Це знову дає зрозуміти, що людина – тіло та кров не є джерелом зла, а тільки носієм « трансформатором такого зла у вигляді влади, світоправителів. Тому закликає Слово Боже до боротьби проти влади, яка надихається духом злоби. Розпізнати хитрощі та підступ сатани звичайним людським розумінням неможливо без озброєння Божого, так, як провести лабораторний аналіз крові неможливо без озброєння мікроскопом. Коли Дух Святий діятиме безпосередньо в людині, тоді і буде продукуватись відповідне мислення для широкого прозріння. Коли Дух Святий буде відсутній, тоді місце займає дух злоби. Бо звідси і приказка – святе місце порожнім не буває. І тоді цей дух впливає на хід, спосіб думок даної особи ». Тоді людина безсила зрозуміти, дати оцінку словам, діям. Це щось на подобі – якби людину закрити в зловонне середовище, протримати її там певний час і запитати чи вона відчуває нюхом таке. Напевно, скаже - ні. Бо вже внюхалась, звикла та й сама просяклась таким.
А ще один живий конкретний приклад на комуністах. Певного часу просякнувшись примарною, облудною ідеєю, вони і сьогодні намагаються продукувати ідеї з минулого. Та, якби то тільки комуністи за кольором ? Сьогодні перефарбувались у різноманітні кольори, намагаючись довершувати чорну справу багато інших злодіїв, грабіжників, душогубів. Чи усвідомлюють вони це ? Ні. Бо диявол змінив тактику, замість рівності, братерства, він підсунув ідею – демократія, лібералізм ... До речі, демократію сатана « підсунув » Єві ще в Едемському саду – « станете ви немов боги, знаючи добро і зло ». Деякі вважають себе богами, елітою у суспільстві. Неначе насіння кукурудзи, гороху, чи поросята. Еліта – краще, добірне. Тож чим кращий той, що споживає, за того котрий продукує на споживання ? Чим краще той, що гріється, за того, що обігріває ? Напрошується висновок – той , що користується чиєюсь працею – паразит. Паразит, який своїм паразитуванням обплутав все суспільство, думаючи, що він щось. « Коли бо хто думає, що він щось бувши ніщо, сам себе той обманює ». Галатам 6; 3. А про « ніщо » написано ще попередніше : « Бо ти порох, - і до пороху вернешся ». Буття 3 ; 19. Врешті, чи усвідомлюють новоспечені мільярдери, що вони самі являються потенційною жертвою зла, пограбувавши мільйони людських душ. Бо ці мільйони людських душ пограбовані не тільки матеріально, а й духовно, - пограбована віра, надія, пограбовані виродками тієї системи, що грабувала та обдурювала їх у продовж всього їхнього життя. Це ті виродки, про яких написано : « ваші руки наповнені кров’ю ... Умийтесь, очистьте себе ! Відкиньте зло ваших вчинків із перед Моїх очей, перестаньте чинити лихе ! Навчіться чинити добро, правосуддя жадайте, карайте грабіжника ... » Ісая 1 ; 15 – 17.
Як не дивно, але комуністична система державного устрою відображала принципи устрою християнської спільноти, що були започатковані ще першими християнами. Вона повторювала багато християнських постулатів, що подані в книзі Святого Письма. Так,моральний кодекс будівельника комунізму - прототип десяти Божих заповідей. Ленінське – хто не з нами той проти нас, запозичення Христового – хто не зі Мною той проти мене. « Що як хто працювати нехоче, - нехай той не їсть ». 2ге послання св.ап. Павла до Солунян 3 ; 10. Така сама теза у комуністів.
Репетуючи про братерство – постійний пошук ворогів. У всі куточки планети засилались агенти диявола, що іменувався КДБ. Цікаво, що вже 18 років Союзу не існує, а КДБ існує і працює в повну потугу, особливо в тих місцях, де нема належного заслону, приміром, Україна. В якій сьогодні зайди, перевертні – нахаби, привселюдно під самий ніс крутять нам « дулі ». І будуть крутити ще довго, поки не поскручують нам голови остаточно, якщо ...
Про рівність уже зазначено попередньо. Для чого знадобились дияволу християнські постулати, гасла ? Щоб впроваджувати їх у життя у спотвореному вигляді, щоб стали вони огидою для суспільства, що і досяглось з певним успіхом. А коли все це стало, врешті - решт огидним, суспільству захотілось чогось прагматичнішого. В результаті таких бажань, згодом, суспільство до проявлених грабежів віднеслось лояльно, бо « мусять же бути, повинні бути у суспільстві багаті і бідні ... » Тепер суспільство зациклилось на черговій примарній ідеї диявола – матеріального збагачення за будь - яку ціну, в будь – який спосіб, навіть ціною втрати моралі, духовності. Це останній наступ сатани на знищення людини. Останній тому, що буде остаточно знищена мораль, духовність, а це ознака Содомської межі, за якою прибуде вогонь. « День же Господній прибуде, як злодій вночі, коли з гуркотом небо мине, а стихії розпечені ринуть, а земля та діла, що на ній погорять ... » 2ге Петра 3 ; 10. Щоб знищити в людині мораль, духовність, необхідно її спочатку відволікти чимось від такого. Так, спочатку він відволік в Едемському саду Адама і Єву від єдиної для них Божої заповіді – не споживати забороненого для них плоду. Відволік хитро, підступно, зацікавивши їх в тому, про що вони не знали – добро і зло. Згодом, в пошуку втраченого зв’язку з Богом, людина у зіпсутій уяві про Бога створила собі ідола, іменувавши його богом. Про що написано вже на початку. Це результат зіпсуття людини, що заклав початок диявол. Це йому стало вигідно і до вподоби, бо це саме той найпродуктивніший спосіб відволікання людини від Бога Живого. Та при створенні рукотворних ідолів, остаточного результату у знищенні людини не досягнуто. Проте закладено добру основу для подальшої руйнівної дії, а саме – обрання живих ідолів з людського середовища. Це створення і розповсюдження в різний спосіб видовищ насильства, розбещеності, розпусти та всілякої іншої гидоти. Створення різного гатунку т. зв. поп – зірок, що знову ж таки несуть в народні маси не те що безкультурність, а саму розбещеність, розпусту, власну пиху. І що дивно, що ті маси сприймають всю ту гидоту з зацікавленням, дають колосальну матеріальну підтримку для множення і провадження їх.
Чому так стається, чому значна частина суспільства піддається впливу всяким гидотам ? Причина проста, зрозуміла, і вже пепередньо згадана – це відсутність в душах людських Правди Божої – Його Слова. Стосовно правди, хочу зупинитись на одному епізоді, який суттєво важливий для України, тому що відбувся цей епізод саме в Україні, при безпосередній участі відомого українця. Тож, Великодня п’ятниця 2009 року. Як завжди, у п ятницю політичне ток шоу по телебаченню. Головні запрошені – голова ВР Литвин і священослужителі православної і римокатолицької церков. Так , як подія напередодні Великодня, відповідно, питання про правду, як її розуміти, дотримуватись, виборювати. Як завжди, Литвин багатослівний, розповідав своє бачення і розуміння Правди. Зокрема, випустив цікаву тезу побутового рівня, мовляв, заради правди треба збрехати. Вдумайтесь, особа – голова законодавчого органу держави вважає, що за рахунок брехні можна досягти правди. Я дивився на його звичний погляд в « нікуди » і думалось мені – у цієї особи явний зсув у голові. Даремно римокатолицький Єпископ дуже коротко, але досить зрозуміло сказав, що Правда є Христос, Він Дорога, Правда і Життя. На що Литвин знову « проторочив » своє. Є такі люди, що люблять аби їх було зверху, яке б воно огидне не було для інших. А на Великдень шле вітання українцям з нагоди Воскресіння Христового. Яке блюзнірство ! Згідно Слова Божого хочу пояснити більш зрозуміло стосовно Правди. Правда походить від будівничої субстанції – Творця Всевишнього. Брехня походить від руйнівної, супротивної Богові сили зла – сатани. Бо написано : « - бо він( цебто диявол ) неправдомовець і батько неправди » Ів. 8 ; 44. Тоді, де тут може бути логіка у Литвина, щоб принципова налаштована руйнівна сила будувала Правду. Абсолютний абсурд. Мені подумалось в той час, а ще може і тому Єпископу : « Не давайте святого псам, і не розсипайте перл своїх перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми, і обернувшись, щоб не розшматували й вас ... » Мтв. 7 ; 6. Є категорія людей, коли захворіють, то прагнуть одужати, а є й такі, що звикають до хвороби і їм так комфортно. Сьогодні Литвин прилучився до тих « соловейків », що так гарно щебечуть. Навіть згідний продовжити на довічне перебування Чорноморського флоту Росії в Україні, і другу мову державну запровадити, а може ще і тата і маму продати заради примарної сідниці. Щож, у всі часи Україна славилась запроданцями, а сьогодні настав час очевидно найогидніший. Тож, людоньки, добре обміркуйте кого обирати, чи тих, хто тата і маму продасть, а може і такого, що оптом здасть Україну сусідові з непомірно заграбастим апетитом. Бо голодомор і репресії у минулому прийшли не з Парижу чи Лондону, а саме з Москви. Є перспектива повторитись у майбутньому. Думайте людоньки коли вам довбають у голови з екранів телевізорів, на ток шоу зацяцьковують видовищами, тріпочучи « крильцями », перепрошую, руцями, немов ангели небесні.
Перепрошую читача за деяку непослідовність, бо не хотів обтяжувати об’ємною інформацією – науки Слова Божого, але це важливо. Про те, що наука потрібна, вже написано, а ще Господь говорить через пророка Осію : « Погине народ Мій за те, що немає знання : тому, що знання ти відкинув, відкину й тебе, щоб не був ти для Мене священиком. А тому, що забув ти Закон Свого Бога, забуду синів твоїх й Я ! » Осії 4 ; 6. Тож, спробуймо розтлумачити Божі Заповіді для науки.
- Перша. « Хай не буде тобі інших богів передо Мною ! »
Цілком зрозуміло – один Господь, Бог.
- Друга. « Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що у воді, під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я - Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто тримається Моїх заповідей ».
Сьогодні зображення на папері, полотні, стінах, лиття з металу, цементу,
витесання з дерева, каменю істот –людей, чи уявних анголів небесних, а
головне – поклоніння їм – це кричуще порушення, чи нехтування даної
заповіді, бо поклоняються творінню рук людських – пороху земному.
- Третя. « Не призивай Імення Господа, Бога твого, на даремно,бо не помилує Гос –
подь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно ».
А що насправді ? Йде робити злу річ і каже – боже поможи.
- Четверта. « Пам’ятай день суботній, щоб святити його ! Шість день працюй і роби
всю працю свою, а день – сьомий – субота для Господа, Бога твого : не роби
жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій, та невільниця твоя і худо
ба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь
небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив, тому поблаго -
словив Господь день суботній і освятив його ».
Як бачимо, що день суботній незвичайний, він є поблагословенний і освяче
ний, щоб людина в цей день відпочивала у спілкуванні з Господом, Богом в
науці Його Святого Слова, молитвах.А як називають суботу так звані хрис –
тияни ? – Субота жидівська. А хіба це не один і цей же Автор,що сказав не
вбивай, не вкради ..., одному адресату – людині ? Причина проста. Перших
християн переслідували і знищували майже 300 років. І тільки у 325 році
римський імператор Констянтин прийняв християнство при умові , що день
поклоніння сонцю, тобто, неділя день відпочинку. Адже свідченням цього
факту є те, що у Європейських країнах назва неділі – день сонця. Заповідь -
закон. « Бо хто всього Закона виконує, а згрішить в одному, той винним у
всьому стає ». Якова 2 ; 10. Отже, якщо дев’ять виконав, а одну не виконав,
ти згрішив в усьому законі.
- П ята. « Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні, які Господь,
Бог твій дає тобі ! »
Хто і як шанує ... ?
- Шоста. « Не вбивай ! » Чи припинено вбивство серед людей ?
- Сьома. « Не чини перелюбу ! » Світ занурився і потонув у розпусті і перелюбах.
- Восьма. « Не кради ! » А що твориться ?
- Дев ята. « Не свідкуй неправдиво на свого ближнього ! » Про правдивість уже згадано.
-Десята. « Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його,ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого ! » Світ поглинутий в пожадливостях, зажерливостях. Що і чого навчать сьогодні т.зв. священослужителі, чи можуть бути взірцем для вас вони ? Заповіді у книгах Буття 20 ; 3 -17. та Повторення Закону 5 ; 7 - 21.
Тому місце пусте зайняв неправдомовець, насильник та погубитель людських душ. Хто відкриє очі сьогодні тим, кому засліпив насильник, хто виведе з того погибаючого стану і відкриє світло Божого Слова ? Звісно це може тільки Церква Спасителя Ісуса Христа. « Бо під небом нема іншого Ймення даного людям, що ним би спастися ми мали »
Дії 4 ; 12.Відсутність проповіді св.Євангелія сьогодні, відкриває ще інші негативні явища. Не відаючи, не знаючи животворящого Слова Божого, його суті, сьогодні багато з християнського світу переходить до Ісламу. Переходить, бо шукають Правди Божої, якої в т.зв. християнському світі знайти не можуть, тому і переходять шукаючи. А що являє собою Іслам ? Це також віра в Бога Живого, віра сильна, ревна і це прекрасно. Та тільки один негативний постулат псує всю ревність віри, - це кровава помста між тими ж віруючими і взагалі. Сьогодні ця тенденція в ісламському світі набула жахливих розмірів. Щоденно гинуть десятки, сотні людей насильницькою смертю завдяки т.зв. мученикам. І що дивно, - що ці т.зв. мученики знищують себе і інших людей в ім’я Аллаха. Хто впровадив таке жорстоке переконання в душі тих ревно віруючих, іноді зовсім юних мусульман і мусульманок ? Аллах, Він же й Отець Небесний, Творець Всевишній, Ім’ям Аллах називають його мусульмани, хоч в Біблії ім’я Бога і Саваот, і Єгова, і Господь, і Вогонь всепоїдаючий, і врешті, Бог – є Любов. Як написано раніше – Творець Всевишній не зацікавлений і не хоче щоб його створіння – людина гинула, а тим паче знищувала самого себе, чи свого ближнього, тобто людину. Тому говорить Господь : « Не мстіться самі улюблені, а дайте місце гніву Божому, бо написано : « Мені помста належить, Я відплачу говорить Господь »». Рим. 12 ; 19. Скільки існує у світі різних релігій, віросповідань, всі вони сповідують помсту, насильницьку смерть. І тільки справжнє християнство проповідує Любов, Життя. Тому і говорить Христос : « Я дорога і правда життя ». Ів. 14 ; 6.
В Україні ті, що не знайшли правди проповіді в т.зв. християнстві відходять до Ісламу, і до ідолопоклоніння, тобто до ідолів, яких потопив Володимир у Дніпрі. Відходять у т.зв. Рун віру. Отже, тільки таких два факти свідчать про те, що докір християнству не безпідставний. Хоча час уже близький до приходу Христа, як Судді, та все ж ще є можливість докорінно змінити стан справ в Україні. Змінивши в себе, Україна могла би стати добрим взірцем для Європи, для світу загалом. Бо сьогодні ситуація у світі надто тривожна. Стан екології, клімату, катастрофічні стихійні події, що руйнують людські надбання і самих людей, свідчать про те, що гріховна діяльність людства протягом його історії виливається на його голови. Людина знехтувала Законом Божим. Тепер же починається відплата тим же Законом. « А все це початок терпінь породільних », - говорить Христос. Мтв. 24 ; 8. Бо почався зсув, перевертень не тільки у природному середовищі планети,а й у головах людей. Бо знову ж ті самогубці, що знищують самих себе і людей і в гарячих точках землі, так і у відносно спокійних, процвітаючих країнах Заходу, Сходу, зокрема Японії, відбуваються як поодинокі, так і масові – колективні, добровільні самогубства. Про що це свідчить ? Та про те, що у людей втрачається інстинкт самозбереження. Що це, хвороба, чи початок закриття Божої благодаті ?
Який підсумок, яке бачення з усього написаного ? Україна в катастрофічному стані свого існування. Конче потрібен порятунок. Порятунок через Слово Боже -св. Євангеліє. Там все сказано, написано – що таке держава, мова, віра. Зокрема, зазіхання на чужі території, землі, чи то повернення у той стан державного устрою в об єднанні з іншими народами, як би вони не називались, що зовсім був розвалений Господом Богом, не що інше, як спротив Божому промислу. А що спротив – факт очевидний, бо через спротив колотнеча в Україні. Без належної зміни у суспільстві, стан справ не покращиться. Тому Слово Боже говорить – покайтесь, прозрійте. Результатом впертості, спротиву промислу Божому, сталась колотнеча не тільки у діях, формуванні і утвердженні держави, а й мови. Мова це дар Божий для людини, як і саме життя. Нехтування, а тим паче гидування рідною мовою, як це відбувається у багатьох українців сьогодні, це знову зсув, перевертень у їхніх головах. А цим користуються зайди всілякого гатунку із надзвичайною наполегливістю намагаються знищити українську мову, а отже і саму Україну. Якщо не зупиниться даний процес, то в скорому майбутньому на мапі світу залишиться тільки назва Україна, а в музеях вишиванка і шаровари. Так, як від Єгипту лишилась тільки назва і піраміди, а все інше – Арабія. Ось до чого приведе зсув, перевертень у головах.
Що робити, як зупинити цей згубний процес ? « Не зважаючи ж Бог на часи невідомості, ось тепер усім людям наказує щоб скрізь каялися ». дії 17 ; 30. Ось з чого починати – розв язку цієї старшної віковічної біди України. Так, тільки через покаяння сьогодні можна змінити стан справ в Україні і світі загалом. Навіть комуністів і атеїстів Господь не відкине, коли будуть каятись. Бо Христос кличе завжди « Прийдіть до мене, усі струджені та обтяжені, - і Я вас заспокою ! ». Мтв.11 ; 28. Він не тільки кличе до Себе, а й Сам стукає до кожного із нас « Ось Я стою під дверима та стукаю ; коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зі Мною ». Обяв. 3 ; 20. Тож не спізнімося прийти до Спасителя, запросити Його у наш дім, що називається так милозвучно Україна, запросити Його в наші серця. Бо Він говорить : « Поправді кажу вам : що тільки зв’яжете на землі, зв’язане буде на небі, і що тільки розв’яжете на землі, розв’язане буде на небі. Ще кажу вам поправді, що коли б двоє з вас на землі погодились про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, - станеться їм від Мого Отця що на небі ! Бо де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, - там Я серед них » Мтв. 18 ; 18 – 20. « Просіть не на зле, а на добре ». Якова 4 ; 3.
Все, що попередньо написане стосується духовного народження нової людини, як говорить Христос – народження з гори, тобто від Бога. Дане суспільство тяжко хворе, на його тілі страшні гнояки. А ще – не може сім’я набути належного достатку, коли в сім’ї завівся домашній злодій, бо все виносить з дому. Що й успішно робиться в Україні в продовж вісімнадцяти років. Отже, все надбання народу повинно бути повернуто народу, тобто в державну власність. Це не видумка більшовиків, це спосіб життя перших християн, це справжній принцип істинного християнства – бути єдиним в усьому, про що заповідав Христос, що повторив ще більш пристрасно Тарас – обнімітесь брати мої ... Коли спільнота об’єднається навколо правдивої ідеї, тоді можна будувати справедливе суспільство. Те, що сьогодні в Україні – це хаос, тотальний грабіж. При такому стані справ, як я уже зазначив, суспільство приречене. Україна – могутня держава за природнім потенціалом. Це справжній рай на землі, на жаль понівечений, спотворений, що став пеклом уже сьогодні. Люди, не засмічуйте свої мізки всяким непотрібом, що сиплеться на ваші голови звідусіль, очистьте себе, тоді прозрієте, тоді пізнаєте де, справді, добро, а де зло. Тоді вже не ви, а Дух Правди – дух Святий попровадить вас до Правди. Не намагайтесь збагнути логікою стан справ, а повірте тому, що давно, тисячі років тому сказано і написано, тоді збагнете все.
Україно, поклич Господнє Ім’я, нехай святиться вічно слава Його !
Рясних Божих благословінь тобі, Україно !
24 грудня 2009 року Україна Роман Михайлович Щепанівський
Р.S.
Якщо хто забажає і має можливість видати друком дану працю необмеженим тиражем, щоб дійшло у всі куточки України, я буду радий вітати такий труд на Господній ниві. Віддаю даром за наукою Ісуса Христа – даром отримали, даром віддавайте.
Пам’ятайте !
В час Божий !
2010 рік