Обговорення:Ракоподібні

На цій сторінці немає обговорень.

У Чорному морі мешкає кілька видів раків-самітників. Головогруди та клешні цих тварин добре розвинені та захищені твердим покривом, тоді як м’ясисте черевце має тоненький покрив. Молоді рачки, які щойно вилупились з яєць, знаходять черевоногих молюсків із черепашками відповідних розмірів, убивають і з’їдають господаря, а своє черевце ховають у спорожнілу черепашку.

    До промислових видів належать різні види крабів, омарів, лангустів, креветок. Омари мають добре розвинені клешні, за допомогою яких вони розчавлюють черепашки молюсків. Лангусти клешень не мають. У Чорному морі та річках Гірського Криму мешкають рідкісні види крабів, що потребують охорони. Шість із них занесено до Червоної книги України.
    На відміну від річкових раків, омарів, лангустів і крабів, які мешкають біля дна, креветки активно плавають у товщі води.
    Серед креветок є види, які живуть біля дна, наприклад раки-лускунчики. Це мешканці нір тропічного і субтропічного мілководдя, трапляються вони й у Чорному морі. Скороченням великої клешні раки-лускунчики створюють потужний звук. Одночасне клацання клешнями багатьох особин раків відлякує ворогів.
    У прісних водоймах поширені водяні віслюки. І в прісних, і в солоних водах мешкають бокоплави.
    У вологих місцях суходолу: лісовій підстилці, під камінням, у приміщеннях (погребах, підвалах тощо) трапляються невеличкі (до 10-15 мм завдовжки) сірі рачки мокриці. Вони збагачують органікою ґрунт, розпушують його, що поліпшує дихання та мінеральне живлення рослин.
    До класу Зяброногі ракоподібні належать переважно мешканці прісних водойм (близько 900 видів). У них голова добре відмежована від грудного відділу, є лише грудні кінцівки, які слугують для руху, дихання та спрямування їжі до ротового отвору.
    Якщо у прісній стоячій водоймі зачерпнути сачком воду, то можна виловити значну кількість дрібних зяброногих рачків - дафній.  Тіло дафній сплющене з боків і міститься у двостулковому панцирі. Перша пара вусиків у дафній вкорочена, друга - видовжена, за її допомогою рачки плавають.
    До зяброногих ракоподібних також належать щитні. Знайти їх можна у різних прісних водоймах, навіть весняних калюжах. Тіло цих невеликих рачків (завдовжки до 5 см) вкрите великим щитком, звідки й походить їхня назва. Живуть щитні недовго: щойно сонце висушить весняні калюжі, дорослі тварини гинуть. Але яйця, які вони відклали, можуть витримувати тривалу посуху (до 9 років). Висушені яйця щитнів легко розносяться вітром, що забезпечує поширення виду. При потраплянні в калюжі з цих яєць виходять личинки, які багато разів линяють і швидко (протягом 2-3 тижнів) стають статевозрілими.
    До класу Щелепоногі належать дрібні ракоподібні, що населяють прісні та солоні водойми (понад 26 тис. видів). Типовими представниками цього класу є циклопи. Перша пара вусиків цих рачків видовжена і слугує для ширяння у товщі води, друга пара вкорочена. На голові циклопів є лише непарне просте око. Саме це і зумовило їхню назву.
    Як і дафнії, циклопи - гарний корм для різних мешканців водойм, зокрема для молоді промислових риб. Деякі види слугують проміжними хазяями паразитичних плоских червів (наприклад, стьожака широкого) і нематод.
    Серед щелепоногих відомі паразитичні види. Зокрема, у прісних водоймах України поширений коропоїд. Цей невеликий рачок (завдовжки кілька міліметрів) живиться кров’ю риб. Коропоїди здатні завдавати шкоди рибним господарствам, спричинюючи масову загибель молоді коропа та інших видів цінних промислових риб.
Повернутися до сторінки «Ракоподібні»