Обговорення:Гуго Гроцій

Найсвіжіший коментар: Mykola Swarnyk у темі «Назва» 3 роки тому

Назва ред.

Правопис вимагає передачі через Г, та і G у нідерландській зовсім не Ґ, а Г білоруське.--ЮеАртеміс (обговорення) 07:15, 17 лютого 2016 (UTC)Відповісти

@Mykola Swarnyk: У мене для вас лише одне питання: чи Ґ-фікація аж настільки важлива, що дає підстави порушувати ВП:ІС? Новий правопис дозволяє і так, і так, але тут вживання Ґ сумнівне, бо навіть УСЕ (яке Ґ вживає рясно, наприклад, король Капет там Гуґо) тут пише через Г. Навіть якщо ви виправите назву в джерелі, від того в джерелі не з'явиться Ґ — NickK (обг.) 12:59, 23 листопада 2020 (UTC)Відповісти

Щодо мови автора і його імені. Немає сумніву, що в сучасній нідерландській мові вимова літери «h» і навіть «g» у деяких словах близька до «х». АЛЕ задаймо собі питання: якою мовою не лише ПИСАВ, але й виголошував свої лекції цей автор: «місцевою» нідерландською чи загальноприйнятою науковою латиною? Та без сумніву, латиною. Тому вимова нідерландською відпадає. Взагалі, якби когось спитати хто такий Гуйх де Хрот, навряд чи відповідь буде адекватна. Лишається латинська мова. Переконаний, що сам Гуйх де Хрот свідомо вибрав собі милозвучне латинізоване Гуґо Ґроціус (Hugo Grotius) і мабуть пишався ним. Це ім'я вказане на обкладинках його видань у Німеччині, Польщі і Англії. Отже, з вимовою вирішено? Добре. Тепер давайте глянемо на традицію. Ось у Чижевського[1], у 1931 році він, звичайно ж, Гуґо Ґроцій. Це вам традиція. Є й сучасні джерела. Ось сучасний академічний журнал «Філософська думка». Там закономірно Гуґо Ґроцій[2]. Разом з Політичною Енциклопедією Левенця і Шаповала це свідчить, що є дві традиції іменування. І одна з них відповідає духові сучасного Правопису, який ліквідував заборону вжитку літери «Ґ» у прізвищах. Щодо порядку, то правильніше мабуть Ім'я Прізвище, але у правилі ВП:ІС там повний хаос. Підтримую перейменування на Гуґо Ґроцій. І прохання не давити гуглопошуками, наповненими "науковими роботами" студенток 2 курсу. Mykola Swarnyk (обговорення) 01:23, 28 листопада 2020 (UTC)Відповісти
  1. Дмитро ЧИЖЕВСЬКИЙ. НАРИСИ З ІСТОРІЇ ФІЛОСОФІЇ НА УКРАЇНІ. Виправлене видання. Перше видання: Прага, 1931. Київ 1992
  2. Жан-Александр Оландер. Цивілізувати війну? Спадщина Просвітництва та сучасні стратегічні проблеми//Філософська думка. — № 5, 2017. — С. 31.
Повернутися до сторінки «Гуго Гроцій»