Обговорення:Велика Загорівка

Ця стаття є частиною Проєкту:Населені пункти України (рівень: невідомий)
	Мета проєкту — покращувати усі статті, присвячені населеним пунктам та адміністративно-територіальним одиницям України. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники проєкту будуть вам вдячні.
???	Цю статтю ще ніхто не оцінив за шкалою оцінок статей Проєкту:Населені пункти України.
	Чим допомогти: Допоможіть у доповненні даних про населення населених пунктів України Доповнюйте статті інформацією про пам'ятки Оновлюйте дані у статтях Долучайтеся до поточних обговорень

Статтю «Велика Загорівка» поліпшено в рамках місяця українського села (20 серпня 2012 року — 20 вересня 2012 року)

Історія

В такому вигляді у вікіпедію, звісно, «не потягне». Треба переробляти. Але в викинути взагалі рука не піднімається. Нехай поки тут буде. --Pavlo1 (обговорення) 18:13, 25 серпня 2012 (UTC)

1575 р. Велика Загорівка — село Борзнянськьго р-ну, центр сільської Ради, якій підпорядковано хутір Степ. Розташоване на березі р. Борзни (Кудін — стара назва річки. ЕБіЕ). Вперше згадується в 2-й половині 16 століття. [1575 р.]

1621 р. У січні значні земельні володіння в задеснянському регіоні отримав Щасний Вишель, йому було надане пусте городище Борзна з округою. [Прибув з Мазовецького воєводства; жінка Корсаківна Теодора; земські уряди — Новгород-Сіверський хорунжий 1623—1635, Новгород-Сіверський підкоморій 1635—1641; інші уряди — Ніжинський війт 1625—1635; військова кар'єра — королівський ротмістр 1609, у московському ув'язненні протягом 1615—1618; дипломатична місія — посланник до Москви 1631.

1629 р. Крім Борзни, Щ.Вишель на середину 1629 року осадив слободу Загорівку (Велику), що знаходилась в його ґрунтах. За успіхи «в осадженні за свій кошт пустих волостей у Сіверщині» Сигізмунд ІІІ надав новгород-сіверському капітанові 40 волок між рр. Плиска та Загорівка у серпні 1629 р. Пізніше до цих 40 волок король додав стільки ж, це надання посувало межі Борзенької волості далі на південь.

1635 р. В 1635 році Щ.Вишель поступився Борзенською волостю цєхановському каштеляну Францішкові Вишлю, на цей час крім Борзни в документі названі деревні Сорока, Миколаївка, Стрельники, Носалівка, Красилівка, Загорівка (Мала), і села Плиска й Загорівка (Велика).

1638 р.Бахмач, димів — 30, городище. Борзна, димів — 202, місто. Івангород, димів — 104, містечко. Сиволож, димів — 500, містечко.).

1648 р. Як писав польний гетьман Миколай Потоцький у листі від 31 грудня 1630 р. до коронного гетьмана Станіслава Концєпольського, місцеві слободи є «seminarium buntyw» (школою бунтів). Початок козацькіх повстань під проводом Богдана Хмельницького викликали тут своєрідну муніципальну революцію, яка полягала у масовій підтримці повстання місцевим населенням, вигнанні і винищенні осіб, трактованих як ініціаторів ліквідації чи урізання традиційних прав і привілеїв козаків та вільних переселенців, а також експорті революції місцевими козаками на північ Десни і Сейму. Після зайняття в середині цього року повсталими козаками території Чернігово-Сіверщини фактично завершилася польська доба в історії нашого регіону.

1649 р. "Реєстра всего войска Запорожского после Зборовского договора с королєм польськім Яном Казіміром составленниє 1649 года, октября 16 дня." Полк Черниговській Сотня борзнянская.

Загоровці: Лебедь Степан, Крикуненко Іван, Росколупка Іван, Матвієнко Опанас, Корнієнко Роман, Матюшенко Іван, Хотінович Наум, Кайдашенко Устим, Копненко Ігнат, Мелесченко Марко, Яхненко Мисько, Спусканий Семен, Бурак Васько, Потерушенко Артим, Сохацький Тимош, Рубаник Васько, Похилий Степан, Турбовець Грицько, Куст Кость, Верховодка Андрій, Хведченко Грицько, Приходко Федор, Богомолний Матвій, Павленко Семен, Ярошенко Степан, Довгополенко Андрій, Свистюлниченко Артюх, Цирулик Тимош, Кузбинко Калин, Брусиловець Васько, Тарасенко Олекса, Біляченко Михайло, Хосченко Васько, Москаль Тимош, Ємченко Андрій, Поддубненко Конон, Нагойний Іван, Грек Федько.

1654 р. Приєднання до московщини, Переяславська Рада. "Да февраля в 2 день [1654] столник Михаило Михаилов сын Дмитреев да подячей Степан Федоров приехали Нежинского полку в город Борзну и в том городе Борзне сотника и ясаула козаков и мещан того города и уезду ска-зав им государеву церкву и великого князя Алексея и к вере привели по чиновной книге того ж города в соборные церкви Рожества пресвятые Богородицы тое ж церкви при протопопе при Василье, а кто имены: сотник и ясаул, и козаки, и мещане того города и уезду у веры были их имена написаны в сей книге порознь: …

Села Загоровского козаки: атоман Степан Лебед*, Иван Фунец, Устин Салдат, Павел Сшкарупа, Нестор Кушнер, Остафей Петров, Гаврила Мелентьев, Кондратей Мокарьев, Иван Нестеров, Петр Дмитриев, Михаила Росколупа*, Иван Росколупа, Мартын Власов, Мартин Великий, Василей Сленченков, Иван Тиганигда, атоман Наум Хотінов*, Денис Журков, Левонтей Клидученко, Григоре Корбаш, Остафей Левонтьев, Андрей Павлов, Зиновей Рыбка, Кирило Ус, Иван Ніжинець, Стефан Савостьянов, Федор Турчен, Алексій Климов, Левонтей Алексіев, Кахира Найденов, Яков Хоритонов, Еуфим Стрижка, Данилка Бояринов, Клементей Богданов, атоман Тимофей Сухатцкий* (як Тимош Сохацкий [РВЗ 1649]), Карп Погребный, Яков Погребный, Игнатка Сущенко, Семен Мященко, Данило Зраи(т)ель, Евсівей Климов, Василей Июдин, Степан Росколупа, атоман Семен Кахіра, Михаила Юхненко, Матвій Мазненко, Иван Лавров, Иван Бурак, Евсівей Сидоров, Авдій Семенов, Игнатей Власов, Карп Лобода, Данило Кулбачный, Торасей Свистолник, Гаврила Шкелик, Филип Коопин, Иван Дудка, атоман Андрий Данилов, Роман Малый, Евсівей Толстенко, Алексій Толстенко, Андрій Олферьев, Михаила Бойка, Савелей Чалай, Яков Левонтьев, Левонтей Погребный, Мартин Гаврилов, Павел Житник, Корній Коваль, Дементей Куненков, Остафей Колитка, Семен Есаул, Алексій Дутка. [* — ці козаки безумовно ідентифіковані і в Реєстрі Війська Запорізького 1649 р.]

«… И по упомянутому 1-му пункту высочайшая 7162 (1654) году марта 27 дня от государя царя Алексея Михайловича жалованная грамота дана о поступании им по прежним правам и вольностям. В 7-м. Имений казацких чтоб никто не отнимал; которые землю имеют и все пожитки с тех земель, чтоб при тех имениях добровольно владели; вдов, после казаков остальных, чтобы и дети их також вольности имели, как предки и отцы их. …» …

Села Загоровки мещане: Ивашка Хира, Климко Иванов, Федка Ермолов, Филко Коробишин, Ивашка Бошко, Федка Швец, Федка Бреус, Панка Брусенко, Юрка Петров, Ивашка Бийко, Ивашко Скопненко, Кузка Петров, Евтешко Хахирин, Ерошко Ритный, Куска Заворотный, Сенка Войкогун, Харка Найденов, Ивашко Приимка, Еремко Богданов, Мелешко Артемьев, Кузка Ортемьев, Стенка Туровец, Обакумко Коваль, Гришко Косьянов, Евтешка Голяк, Ивашка Горшенко, Ефимко Лаврентьев, Васка Кровец, Дениско Даренко, Мартынко Стародубенко, Федка Корніев, Стенка Лейченко, Голохтионко Найденов, Ивашко Петлев, Алешко Иванов, Мартынка Ероколенко, Васка Зил, Ивашка Костентинов, Савостка Корніев, Софонко Удовой, Васка Ровчок, Федка Вовк, Богдашко Гусятников, Никитка Петлич, Митка Ильин, Ивашка Колачник, Мишко Швец, Алимпейко Ефрімов, Стенка Найденов, Матюшка Литвин, Панка Кутцкий, Алешко Богданов, Фомъко Тимонов, Янка Погорілников, Митка Погорілников, Сенка Иванов, Данилко Котутцкий, Фотійко Совелев, Кирилко Литвин, Емелко Ситник, Тимошка Г(о)лохтионов, Сенка Томилин, Лучко Плечко, Тимошко Чик, Исачко Черняхов, Ермошко Лукьянов, Ивашко Трофимов, Гришко Семенов, Ивашко Ромонов, Серешко Розмазнихин, Лучко Пугач, Ивашко Мисколенко, Сенко Дорофіев, Янка Ручко, Данилко Кузмин, Куска Басанцов, Кудинко Ермолов, Устинко Ермолов, Еска Ровенков, Карпунко Власьев, Лунка Пугань, Янка Лукьянов, Мишко Гуйненков Васка Рабский, Ипполитко Колесник, Фомка Литвин, Ивашка Коновал, Демко Шумейко, Данилко Дорофіев.

Всего в Борзне к вере приведені 1 человек сотник, 1 человек писар, 1 человек ясаул, 1 человек хоружей, 23 чело-века атоманов, 527 человек козаков, 2 человека земских старост, 603 человека мещан. Всех 1159 человек. … село [Великая] Загоровки и в том селе стоит црков древеная во имя Успения Пресвятые Богородицы [28 серпня н.ст.]; у тое цркви служащей поп Козма … и тех сел козаки и мещане были у веры в городе Борзне вместе с сотником."

1663 р. Старожили сказкою своєю показали що с. Велико-Загоровка, як при польському володінні, так і за гетмана Богдана Хмельницького і інших, після нього будучих гетманов, в чиєму володінні воно було, — того не упомнять; а як могуть запомнить, за гетманов [Івана] Брюховецького [1663-1668], [Демяна] Многогрішного [1669-1674] і [Івана] Самойловича [1672-1687], в підпорядкуванні було старшини сотенної городової борзенскої; а коли настав гетман [Іван] Мазепа [1687-1709], то надав оноє село судії енералному Савве Прокоповичу; по умертвії же Сави Прокоповича, син його Семен Савич, писар енеральній, володів, а нині володіє син Семена Савича Федор Савич, бунчуковий товариш, по жалованний монаршій грамоті, в 1718 году даній батьку його за служби войскові, в вічне володіння.

1666 р. У 1666 р. перепис Гетьманщини.. (Г. У. № 66, 2007 р. Інститут рукопису НБУВ. — Ф.1478. — Арк.1) У містечку Велика Загорівка в другій половині XVII ст. існувало церковне братство, членами якого були ремісники місцевих ткацького, кравецького й різницького цехів.

1718 р. «Божією поспєшествующею милостію ми, пресвєтлєйший і державнєйший велікій государь, царь і велікій князь Петр Алексєєвич, всея Велікія і Малия і Бєлия Россії самодержец… (по титуле) — пожаловали войск наших малоросійских войскового енералного писаря Семена Савича за его к нам, великому государю, нашому царскому велічеству, вєрниє служби і войсковие труди, велєлі єму дать сію нашу царского вєлічества жалованную грамоту, для того: в нинєшнєм 1718 году іюня в 30 дєнь біл челом нам, велікому государю, нашему царскому вєлічеству, он, генералній писарь Семєн Савич, чтоби ми, велікій государь, пожаловали єму за служби отца єго і єго самого повєлєли єму дать нашу царского вєлічества жалованную грамоту на данния єму і купленния єго маєтності, со ізяснєнієм, что онимі єму, і женє єго, і дєтям, а по ніх наслєднікам іх владєть вєчно; і при том обявіл он, генералний писар, данниє єму подданного нашего войска запорожского гетмана Івана Ілліча Скоропадского універсали, в которих напісано: в 1-м, данном прошлого 1709 году, февраля 22 дня, что Сємєн Савич, писарь войсковой енеральний, просил его, гетмана, о универсале на імєющия в своєм владєнії … , в полку нєжинском, в сотнє борзенской, село Загоровка Вєлікая, за служби отца єго данноє, с полями пахатнимі і сєнокосамі, с мєлніцею, з ставом і з протчімі куплєннимі угодіямі … І поєже он, гетман, вєдая знатния єго, … заслугі … дал оной універсал, чтоб отцовскіє єго маєтності … і Загоровку с приналєжащимі до ніх … угодіямі … утвєрждаєт в полноє владєніє, даби єму в волном і спокойном всєх тєх угодєй владєніі і в отбіраніі с ніх налєжащих користєй нікто з старшини і черні войскових і посполітих людей ніка-кой перешкоди і препони чініть нє дєрзал. Войти же предрєченних сєл с посполітимі людьми (опрочь козаков) должни єму, писарю, без всякой протівності отдавати послушеніє і повінность … . І ми, … царь і вєлікій князь Пєтр Алєксєєвіч, … пожаловалі єво, писаря енерального Сємєна Савича … і повєлєлі єму … данимі єму маєтностями … владєть … вєчно … . без всякого от другіх помєшатєльства. Чего раді во утвєрждєніє того дана єму, генеральному писарю, сія наша … жалованная грамота, за нашего царского вєлічества пєчатью. Пісана в Санктпєтєрбурхє, лєта от Рождєства Христова 1718 мєсяца юля 7 дня, государствованія нашего 37 году. На оной грамоті копії Федор Савич, бунчуковий товариш, подпісался, а подлінную к сєбє взял.»

1800 р. У 1800 р. в селі Велика Загорівка 1176 душ чоловічої статі, що сплачують податки; і Хуторі (без назви) при селі 3 душі чоловічої статі, що сплачують податки (тоді повіт Сосницький). (Описи Лівобер. У. 1997. «Наукова дум-ка»ст.139.). Хутор Ступник [нині урочище в с. В.Загорівка — Т. М.І.] — 10 душ. город Борзна — 2519 село Малая Загоровка — 377 село Стрельники — 1156 село Красиловка — 790

1849 р. Побудована в Загоровці деревяна Покровська церква в 1849 р.

1866 р. У 1866 р. в Загоровці — 445 дворів, 2933 жителів (6,6 душ в дворі), сільське училище, дерев'яна Покровська церква, побудована в 1849 р.

1876 р. Распределение наличных священно-церковно-служителей Черниговской епархии на штатные места, согласно Высочайше утвержденному 17 января 1876 года расписанию приходов и причтов сей епархии. Борзенскій уєзд. Велико-Загорівський приход, Покровська церква. Настоятель священник Стефан Матвєєнко, і. д. псаломщиків: 1-й диякон Прокофій Бегаєвській і 2-й Іван Арендарєв.

1897 р. 28 січня 1897 р. перший всеобщий перепис. У 1897 р. — в Загоровці 687 дворів, 3728 жителів (5,4 душ в дворі, найвищий показник кількості людей в селі), земська школа, бібліотека, відбувалися три ярмарки на рік. По Борзенському уєзду: 72.099 чоловіків, 74.678 жінок, 146.777 всього, 12.417 міського; 576 — дворян потомственних, 132.644 — селян, 10.850 — міщан, в тому числі по Борзні: 129 — 6.125 — 5.496; Рідна мова: російська — 1.007, малоруська — 137.501, німецька — 4.379, єврейська — 3.596. Правосл. — 138.489, іудеїв — 3.595, лютеран — 3.105, римо-катол. — 1.347, в тому числі в містах: правосл. — 10.972, іудеїв — 1.516; Середній ріст новобранців — 164,1 см. По кольору волосся малороси давали: чорноволосі — 13,28 %, темнорусі — 58,52 %, світлорусі — 24,35 %, рижі — 3,83 %. По кольору очей малороси дають наступну послідовність: чорні — 7,15 %, карі — 25,31 %, голубі — 17,56 %, сірі — 49,96 %. Брови знаходяться в 54,2 % в лінію і у 45,8 % дугою, при чому зростання брів мають тільки 14,4 %. Відносно форми черепа у малоросіян значно більше відхилення від будови його у древніх словян, чім в великоросів. Порівнюючи з останніми, у малороса більше виражена брахікефалія, т. є. череп в них відносно ширший і коротший, що виражається і більшим головним показником (відношення найбільшої ширини до найбільшої довжини черепа, прийнято за 100): у малоросов він рівний 82,5-85,0 — а у великоросів тільки 80,8.

1900 р. У 1900 р. в Загоровці — дворов 610, жителей 3076 (5 душ в дворі) (за 3 роки населення зменшилось майже на четверть?. Т. М.І.), школа, 3 лавки.(Енциклопедія Б. і Е).

1908 р. При річці Кудін розміщено село Велика Загорівка, що має близько 4 тисяч жителів, декілька лавок і вітряних млинів. в с. Стрільниках — 8 тисяч душ, в с. Плиски — 3,5 тис. душ. (Росия. Полное географическое описание нашого отечества. Малоросия. Т.7. 1908г.)

1918 р. Радянську владу встановлено в січні 1918 р. Єврейські погроми.

1988 р. — 2035 жителів (за 88 років зменшилось людей ще на третину: револющії, розкуркулення, колективізація, голодовка, 1-а і 2-га війна, еміграція в міста. Т. М.І.). («Чернігівщина» Київ. У. Р. Е. 1990)

2008р. На цей час населення села В.Загорівка становить близько 1200 чоловік.(скорочення за рахунок природної смертності).