Об'єкт 142
Об'єкт 142 — радянський дослідний середній танк. У серію не пішов.
| Об'єкт 142 | |
|---|---|
| Тип | середній танк |
| Походження | СРСР |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Завод №183 |
| Розроблено | 1958 |
| Виробник | Завод №183 |
| Виготовлення | 1958 |
| Виготовлена кількість |
1 |
| Характеристики | |
| Вага | 36,5 т |
| Довжина | 9,335 м (з гарматою) |
| Ширина | 3,3 м |
| Висота | 2,248 м |
| Екіпаж | 4 |
|
| |
| Броня | протиснарядна |
Головне озброєння |
нарізна гармата 100-мм Д-54ТС |
Другорядне озброєння |
2 х 7,62-мм СГМТ |
| Двигун |
дизельний двигун В-55 580 |
| Підвіска | індивідуальна, торсіонна |
| Дорожній просвіт | 472 мм |
Операційна дальність |
500 км |
| Швидкість | дорога — 50 км/год |
Історія створення ред.
Після припинення в 1957 році робіт над створенням «Об'єкту 140» директор Заводу № 183 на прохання Карцева Л. Н. направив лист начальнику бронетанкових військ Полубоярову П. П. та Міністру оборони Устинову Д. Ф. з проханням про розробку нового середнього танку з індексом ГБТУ «Об'єкт 142»[1].
Машина повинна була оснащуватися танковою гарматою Д-54 і при цьому мати максимальну уніфікацію із середнім танком Т-54Б, від якого планувалося запозичувати моторно-трансмісійне відділення і елементи ходової частини. Корпус машини передбачалося створювати на базі «Об'єкту 140». У першій половині 1958 року було виготовлено перший дослідний зразок. Восени він пройшов випробування. Після аналізу даних роботи над «Об'єктом 142» були припинені[2][3].
Опис конструкції ред.
Броньовий корпус і башта ред.
Компонування машини було аналогічним танку «Об'єкт 140». У передній частині корпусу по лівому борту знаходилося відділення управління. На даху корпусу розташовувався вхідний люк механіка-водія. Місце механіка-водія було обладнано органами управління танком, а також контрольними приладами і допоміжним озброєнням танка (курсовим кулеметом). Для аварійного покидання машини, за сидінням механіка-водія розташовувався запасний люк. У середній частині корпусу знаходилося бойове відділення. Бойове відділення було аналогічно досвідченому танку «Об'єкт 140». У кормовій частині корпусу знаходилося моторно—трансмісійне відділення. Від бойового відділення МТВ розділяла сталева перегородка. Компонування МТВ було повністю аналогічне танку Т-54Б[4].
Корпус танка являв собою зварену конструкцію. Лобові листи мали товщину 100 мм. Верхній забезпечував захист на будь-якій дистанції від бронебійного тупоголового снаряда, який мав початкову швидкість до 930 м/с, нижній лист міг захистити від аналогічних снарядів з початковою швидкістю 865 м/с. Верхня частина бортів виготовлялася з броньових вальцованих листів змінного перерізу. Перед зварюванням листи вигиналися, в результаті поперечний переріз корпусу мав форму чарки. Бронестійкість бортів корпусу була на рівні лобових листів в секторі обстрілу ± 22,5°. Кришка моторно-трансмісійного відділення виготовлялася методом штампування[4].
Верхня частина корпусу в зоні установки башти була аналогічна танку «Об'єкт 140», це дозволило встановити на танк башту зі збільшеним діаметром погона до 2250 мм. Конструкція башти була лита з вварним штампованим дахом. У секторі обстрілу ± 45° лобова частина башти забезпечувала захист аналогічну лобовим листам корпусу. У кормі башти був люк для викиду стріляних гільз. Зенітна кулеметна установка були скасована, однак висока башта над місцем заряджаючого залишилася[4].
Озброєння ред.
Як основне озброєння використовувалася 100 мм нарізна танкова гармата Д—54ТС. Боєкомплект становив 45 пострілів. Додатково, з гарматою встановлювався спарений 7,62 мм кулемет. Крім того, у механіка водія встановлювався курсової кулемет. Загальний боєкомплект становив 3500 патронів. У комплект особистої зброї екіпажу входили два автомата АК, 12 ручних гранат Ф-1 і сигнальний пістолет[4].
Прилади зв'язку та спостереження ред.
Місце механіка—водія оснащувалося двома перископічними оглядовими приладами. Прилади встановлювалися в шахти у верхньої кромки лобового листа і розташовувалися під кутом 15° один до одного. Прилади оснащувалися системою очищення від пилу і бруду. У нічний час механік водій використовував прилад нічного бачення ТВН—2, встановлюючи його, замість лівого оглядового приладу. Підсвічування місцевості здійснювалася за допомогою фари ФГ-100. Для наведення основної гармати місце навідника забезпечувалося телескопічним прицілом ТШ—2А для ведення вогню вдень і нічним прицілом ТПН-1 для роботи в нічних умовах[4].
Двигун і трансмісія ред.
«Об'єкт 142» оснащувався дизельним двигуном В—55 потужністю 580 к.с. Основні вузли і агрегати силової установки були запозичені від серійного танка Т-54Б, винятком були: паливні баки і підігрівач, які запозичувалися від танка «Об'єкт 140». Сумарна ємність паливних баків становила 1000 літрів, а запас ходу по шосе — 500 км. Трансмісія відрізнялася від танка Т—54Б тільки комбінованими бортовими редукторами і приводом повітряного компресора від коробки передач[4].
Ходова частина ред.
Ходова частина в цілому аналогічна Т-54Б. Змін зазнало розташування опорних котків, завдяки використанню нового корпусу та башти «Об'єкт 142» мав більш рівномірний розподіл маси по всій довжині машини[4].
Примітки ред.
- ↑ М. В. Павлов, И. В. Павлов, 2011, с. 57.
- ↑ М. В. Павлов, И. В. Павлов, 2011, с. 58.
- ↑ М. В. Павлов, И. В. Павлов, 2012, с. 56—58.
- ↑ а б в г д е ж М. В. Павлов, И. В. Павлов, 2012, с. 56—58
Література ред.
- М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2011. — № 3. — С. 57. (рос.)
- М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2012. — № 4. — С. 56—58. (рос.)
- М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2012. — № 8. — С. 60. (рос.)