Німрод — перший після Всесвітнього потопу хамітський цар, праонук Ноя, онук Хама, син Куша. Засновник Вавилону та Ніневії[5].

Німрод
івр. נִמְרוֹד
Народився 1751 до н. е.[1]
Помер 1638 до н. е.[1]
Країна Сеннаар
Діяльність монарх, мисливець
Знання мов Canaanited
Magnum opus Tower of Babeld[2]
Посада монарх
Батько Куш
Діти Eliezerd[3] і Pharaoh[d][4]
Портрет царя Німрода в збірнику гравюр Гійома Руйе, Promptuarii Iconum Insigniorum (1553)

Згадується в Книзі Буття:

  • Буття 10:8 — Куш народив також Німрода: сей почав бути міцним на землі.
  • Буття 10:9 — Він був значний звіролов перед Господом; а тому й кажуть: значний звіролов, як Німрод, перед Господом.
  • Буття 10:10 — Царство його спочатку [складали]: Вавилон, Ерех, Аккад і Калне, на землі Шінеар[6].

Згідно з «Юдейськими старожитностями» Йосипа Флавія за правління Німрода була здійснена невдала спроба створити у Вавилоні стовп (башту) висотою аж до неба — Вавилонську вежу[7], відомою за Книгою Буття як Вавилонське стовпотворіння.

Примітки ред.

  1. а б в https://www.chabad.org/library/article_cdo/aid/3162874/jewish/Nimrod-the-Biblical-Hunter.htm
  2. ResearchGATE — 2008.
  3. 14 // Targum Pseudo-Jonathan on Genesis
  4. 5 // Targum Pseudo-Jonathan on Genesis
  5. Толковая Библия Лопухина. Ветхий Завет. Бытие (рос.)
  6. Біблія. Книга буття гл. 10. Архів оригіналу за 1 серпня 2015. Процитовано 6.9.2015. 
  7. Бернард Вербер — Тайна Богов (рос.)

Посилання ред.