Німрод — перший після Усесвітнього потопу хамітський цар, праонук Ноя, онук Хама, син Куша. Засновник Вавилону та Ніневії[4]. Згадується у Книзі Буття:

Німрод
івр. נִמְרוֹד
Nimrod (painting).jpg
Діяльність монарх, мисливець
Magnum opus Tower of Babeld[1]
Батько Куш
Діти Eliezerd[2] і Pharoahd[3]
Портрет царя Німрода у збірнику гравюр Гійома Руйе, Promptuarii Iconum Insigniorum (1553)

Буття 10:8 - Куш народив також Німрода: сей почав бути міцним на землі.

Буття 10:9 - Він був значний звіролов перед Господом; а тому й кажуть: значний звіролов, як Німрод, перед Господом.

Буття 10:10 - Царство його спочатку [складали] : Вавилон, Ерех, Аккад і Калне, на землі Шінеар[5].

Згідно з "Юдейськими старожитностями" Йосипа Флавія за правління Німрода була здійснена невдала спроба створити у Вавилоні стовп (башту) висотою аж до неба - Вавилонську вежу[6], відомою за Книгою Буття як Вавилонське стовпотворіння.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати