Німецька Мокра

село в Закарпатській області, Україна

Німе́цька Мо́кра (1946—2016 — Комсомольськ) — село в Україні, в Усть-Чорнянській селищній громаді Тячівського району Закарпатської області.

село Німецька Мокра
Вид на село Німецька Мокра
Вид на село Німецька Мокра
Вид на село Німецька Мокра
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район Тячівський район
Тер. громада Усть-Чорнянська селищна громада
Код КАТОТТГ UA21080190030043313
Основні дані
Населення 540
Поштовий індекс 90521
Телефонний код +380 3134
Географічні дані
Географічні координати 48°22′37″ пн. ш. 23°50′42″ сх. д. / 48.37694° пн. ш. 23.84500° сх. д. / 48.37694; 23.84500
Середня висота
над рівнем моря
661 м[1]
Водойми р. Мокрянка
Місцева влада
Адреса ради с. Руська Мокра, вул. Миру, 225
Карта
Німецька Мокра. Карта розташування: Україна
Німецька Мокра
Німецька Мокра
Німецька Мокра. Карта розташування: Закарпатська область
Німецька Мокра
Німецька Мокра
Мапа
Мапа

CMNS: Німецька Мокра у Вікісховищі

Сусідні села: Руська Мокра та Колочава. На території села проживають 550 жителів та нараховується 179 домогосподарств[2].

Географія

ред.

У селі струмок Сигланський впадає у річку Мокрянку.

Історія

ред.

Німецька Мокра (Deutsch-Mokra) — це австрійська частина поселення Мокра, що засноване австрійськими поселенцями у XVIII столітті. Село вперше згадується в статуті в 1638 році як селищне село родини Довгаї.

За наказом імператриці Марії-Терезії у 1775 році, із Австрії в село направлено 200 людей (за однією з версій — для ведення лісового господарства, за іншою — на заслання), які утворили поселення у горішній частині долини, яке отримало назву Німецька Мокра. Перші поселенці вирубували ліс і сплавляли його річкою до Угорщини. Поступово село почало розростатися донизу й догори течією річки Мокрянки.

Унікальність села в тому, що обживаючи його, німці будували будинки з дерева, а євреї мурували свої домівки. Деякі з них збереглися й до наших днів.

1922 рік — будівництво вузькоколійної залізниці, яка простягнулася за межі села Німецька Мокра на 18 км у напрямку Колочави. Це зроблено для того, аби возити ліс аж до Тересви.

 
Закинутий бункер на території села

У жовтні 1944 року село звільнено від німецько-угорських загарбників іншими загарбниками.

Історія місцевих німців закінчилася з приходом радянської влади та солдатів.

У 1944 році німців депортували до Німеччини, однак у 1945 радянська влада у Німеччині повернула людей до місць попереднього проживання, а вже наступного року почалася їхня депортація до Сибіру.

У 1946 році радянська влада прислала групу комсомольців для розбудови села. І тоді на їх честь село Німецька Мокра було перейменоване у Комсомольськ. У 1960-х роках ті люди, що вціліли після депортації, повернулися до рідних домівок. Проте вже у 1980-х роках стався масовий виїзд німців до Австрії та Німеччини. Їхні хати порожнем стояли недовго: там заселилися мешканці сусіднього села Колочава, Міжгірського району[2].

Населення

ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 515 осіб, з яких 244 чоловіки та 271 жінка[3].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 539 осіб[4].

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:

Мова Кількість Відсоток
українська 538 99.62%
німецька 1 0.19%
російська 1 0.19%
Усього 540 100%

Освіта

ред.

Діти села відвідували школу в Руській Мокрій, де було всього 4 класи. Пізніше побудували школу на 4 класи, ще 3 класи були в одному з місцевих будинків. Такою є історія заснування семирічної школи в Німецькій Мокрій. Опісля 1968 року школа стає восьмирічною[2].

Релігія та церкви

ред.
 
Церква св. Йоана Непомуцького в с. Німецька Мокра
 
Церква св. Івана Непомуцького. Вид на головний вхід

храм св. Іоана Непомуцького (кінець 1770-х.)

ред.

1780 рік — побудовано дерев'яну церкву святого Яна Непомуцького. Богослужіння велося німецькою мовою. Вежу церкви увінчували три дзвони, найбільший з яких у 1917 році забрали. Громада села купила новий великий дзвін, для якого у 1924 році добудували окрему дерев'яну дзвіницю на території церкви. Споруда церкви вціліла, незважаючи на воєнні дії, і навіть певний час діяла. У 1986 році дерев'яну дзвіницю розібрано, а в 1989 році почався ремонт оздоблення церкви, реставрація.

Церква перейшла до греко-католицької громади, бо майже всі німці залишили село. У 1997 році з Австрії привезли і встановили нову дерев'яну дзвіницю. На початку 1900 року побудовано греко-католицьку церкву, яка в 1972 році згоріла через пожежу. Німецька Мокра була заснована колоністами з Верхньої Австрії в 1775 р. Важко точно встановити рік спорудження церкви, але можна припустити, що в 1778 р. церкви ще не було, бо граф Фестетич згадав би її у своєму повідомленні, та й перший парох Франц Єґер проживав тоді в Дубовому.

На 1780 р. церква вже була і мала філії в Руській Мокрій, Усть-Чорній, Брустурах та Дубовому. На вежі були три дзвони, але найбільший забрали в 1917 р. для переплавки на зброю. Після війни громада купила новий великий дзвін, для якого в 1924 р. збудували окрему дерев’яну дзвіницю.

З приходом радянської влади закінчилася історія місцевих німців. У 1944 р. їх евакуювали до Німеччини, а в 1945 р. радянські окупаційні органи в Німеччині реевакуювали людей до місць попереднього проживання, а наступного року почалася депортація в Сибір. У 1960-х роках ті, що вижили, повернулися в рідні села, а в 1980-х почався масовий виїзд німців до Австрії та Німеччини на землі своїх предків.

Церква дивним чином вціліла (у багатьох селах німецькі храми зруйнували) і навіть певний час діяла, але згодом була закрита. У 1986 р. було розібрано дерев’яну дзвіницю, що стояла біля церкви. У 1989 р. розпочався ремонт інтер’єру церкви, реставрація атрибутів, дахи вкрили блискучою бляхою.

Оскільки німців майже не залишилося, церква перейшла до греко-католицької громади. Церква й надалі зберігає присвяту св. Іоану Непомуцькому, а храмове свято в селі тримають на св. Юрія Великомученика. У 1997 р. зусиллями учнів училища у Верхній Австрії в село було привезено і встановлено нову дерев’яну дзвіницю.

Церква є єдиною збереженою дерев’яною церквою німців Закарпаття.

храм св. пр. Іллі (1994 рік)

ред.
 
Православна церква. Вид на головний вхід

Спорудження першої в селі православної церкви організував і здійснив Михайло Менджул. Земельну ділянку в нижньому кінці села виділили під час роздачі колгоспних земель. Почали будівництво дерев’яної зрубної церкви в 1993 р., заливши восени фундамент.

До будівництва взялися 8 березня 1994 p., a на свято Іллі того ж року вже відбулася перша служба.

Іконостас із царськими дверима вирізьбив уже згаданий Михайло Менджул, а ікони намалював Василь Барна.

Інші релігійні споруди

ред.

В 1973 році збудовано православний молитовний будинок, який у 1975 році добудували й освятили у православну Свято-Вознесенську церкву. В 2010 році побудовано православний монастир в урочищі «Сеглянський»[2].

Сучасність

ред.

Щороку село Німецька Мокра навідують його нащадки з Австрії та Німеччини.

У 2016 році, унаслідок декомунізації в Україні, селу було повернуто його історичну назву — Німецька Мокра.[6]

Туристичні місця

ред.

- На північ від села розташовані природоохоронні території: «Брадульський заказник» і заказник «Странзул, Задня, Кедрин», а також «Джерело б/н».

- православний монастир в урочищі «Сеглянський»

- храм св. Іоана Непомуцького (кінець 1770-х.)

- храм св. пр. Іллі (1994 рік)

- залишки вузькоколійної залізниці, яка простягнулася за межі села Німецька Мокра на 18 км у напрямку Колочави

- залишки лінії Арпада

Світлини

ред.

Примітки

ред.
  1. Погода в селі
  2. а б в г Данилюк, М.В. (2012). Тячівщина. Історико-краєзнавчі нариси (укр.). Київ: Карпати.
  3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
  6. Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» — Офіційний портал Верховної Ради України.

Джерела

ред.
  • Данилюк, М. В. (2012). Тячівщина. Історико-краєзнавчі нариси. Київ: Карпати. с. 268—270