Німе́цька Мо́кра (в 1946—2016 роках — Комсомо́льськ) — село в Тячівському районі Закарпатської області, Україна.

село Німецька Мокра
Вид на село Німецька Мокра
Вид на село Німецька Мокра
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Тячівський район
Рада/громада Руськомокрянська сільська рада
Код КОАТУУ 2124486102
Основні дані
Населення 540
Поштовий індекс 90521
Телефонний код +380 3134
Географічні дані
Географічні координати 48°22′37″ пн. ш. 23°50′42″ сх. д. / 48.37694° пн. ш. 23.84500° сх. д. / 48.37694; 23.84500Координати: 48°22′37″ пн. ш. 23°50′42″ сх. д. / 48.37694° пн. ш. 23.84500° сх. д. / 48.37694; 23.84500
Середня висота
над рівнем моря
661 м[1]
Водойми р. Мокрянка
Місцева влада
Адреса ради с. Руська Мокра, вул. Миру, 225
Карта
Німецька Мокра. Карта розташування: Україна
Німецька Мокра
Німецька Мокра
Німецька Мокра. Карта розташування: Закарпатська область
Німецька Мокра
Німецька Мокра

CMNS: Німецька Мокра на Вікісховищі

Сусідні села: Руська Мокра та Колочава. Село Німецька Мокра як адміністративна одиниця підпорядковується Русьмокрянській сільраді. На території села проживають 550 жителів та нараховується 179 домогосподарств[2].

ГеографіяРедагувати

У селі струмок Сигланський впадає у річку Мокрянку.

ІсторіяРедагувати

Німецька Мокра (Deutsch-Mokra) — це австрійська частина поселення Мокра, що засноване австрійськими поселенцями у XVIII столітті. Село вперше згадується в статуті в 1638 році як селищне село родини Довгаї.

За наказом імператриці Марії-Терезії у 1775 році, із Австрії в село направлено 200 людей (за однією з версій — для ведення лісового господарства, за іншою — на заслання), які утворили поселення у горішній частині долини, яке отримало назву Німецька Мокра. Перші поселенці вирубували ліс і сплавляли його річкою до Угорщини. Поступово село почало розростатися донизу й догори течією річки Мокрянки.

 
Міст через річку Мокрянка

Унікальність села в тому, що обживаючи його, німці будували будинки з дерева, а євреї мурували свої домівки. Деякі з них збереглися й до наших днів.

1922 рік — будівництво вузькоколійної залізниці, яка простягнулася за межі села Німецька Мокра на 18 км у напрямку Колочави. Це зроблено для того, аби возити ліс аж до Тересви.

У жовтні 1944 року село звільнено від німецько-угорських загарбників.

Історія місцевих німців закінчилася з приходом радянської влади та солдатів.

У 1944 році німців евакуювали назад до Німеччини, однак у 1945 радянська влада у Німеччині повернула людей до місць попереднього проживання, а вже наступного року почалася їхня депортація до Сибіру.

У 1946 році радянська влада прислала групу комсомольців для розбудови села. І тоді на їх честь село Німецька Мокра було перейменоване у Комсомольськ. У 1960-х роках ті люди, що вціліли після депортації, повернулися до рідних домівок. Проте вже у 1980-х роках стався масовий виїзд німців до Австрії та Німеччини. Їхні хати порожнем стояли недовго: там заселилися мешканці сусіднього села Колочава, Міжгірського району[2].

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 515 осіб, з яких 244 чоловіки та 271 жінка[3].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 539 осіб[4].

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:

Мова Відсоток
українська 99,63 %
німецька 0,19 %
російська 0,19 %

Освіта та школиРедагувати

Діти села відвідували школу в Руській Мокрій, де було всього 4 класи. Пізніше побудували школу на 4 класи, ще 3 класи були в одному з місцевих будинків. Такою є історія заснування семирічної школи в Німецькій Мокрій. Опісля 1968 року школа стає восьмирічною[2].

Релігія та церквиРедагувати

 
Церква св. Йоана Непомуцького в с. Німецька Мокра

Церква св. Іоана Непомуцького. Кінець 1770-х.

1780 рік — побудовано дерев'яну церкву святого Яна Непомуцького. Богослужіння велося німецькою мовою. Вежу церкви увінчували три дзвони, найбільший з яких у 1917 році забрали. Громада села купила новий великий дзвін, для якого у 1924 році добудували окрему дерев'яну дзвіницю на території церкви. Споруда церкви вціліла, незважаючи на воєнні дії, і навіть певний час діяла. У 1986 році дерев'яну дзвіницю розібрано, а в 1989 році почався ремонт оздоблення церкви, реставрація.

Церква перейшла до греко-католицької громади, бо майже всі німці залишили село. У 1997 році з Австрії привезли і встановили нову дерев'яну дзвіницю. На початку 1900 року побудовано греко-католицьку церкву, яка в 1972 році згоріла через пожежу. Німецька Мокра була заснована колоністами з Верхньої Австрії в 1775 р. Важко точно встановити рік спорудження церкви, але можна припустити, що в 1778 р. церкви ще не було, бо граф Фестетич згадав би її у своєму повідомленні, та й перший парох Франц Єґер проживав тоді в Дубовому.

На 1780 р. церква вже була і мала філії в Руській Мокрій, Усть-Чорній, Брустурах та Дубовому. На вежі були три дзвони, але найбільший забрали в 1917 р. для переплавки на зброю. Після війни громада купила новий великий дзвін, для якого в 1924 р. збудували окрему дерев’яну дзвіницю.

З приходом радянської влади закінчилася історія місцевих німців. У 1944 р. їх евакуювали до Німеччини, а в 1945 р. радянські окупаційні органи в Німеччині реевакуювали людей до місць попереднього проживання, а наступного року почалася депортація в Сибір. У 1960-х роках ті, що вижили, повернулися в рідні села, а в 1980-х почався масовий виїзд німців до Австрії та Німеччини на землі своїх предків.

Церква дивним чином вціліла (у багатьох селах німецькі храми зруйнували) і навіть певний час діяла, але згодом була закрита. У 1986 р. було розібрано дерев’яну дзвіницю, що стояла біля церкви. У 1989 р. розпочався ремонт інтер’єру церкви, реставрація атрибутів, дахи вкрили блискучою бляхою.

Оскільки німців майже не залишилося, церква перейшла до греко-католицької громади. Церква й надалі зберігає присвяту св. Іоану Непомуцькому, а храмове свято в селі тримають на св. Юрія Великомученика. У 1997 р. зусиллями учнів училища у Верхній Австрії в село було привезено і встановлено нову дерев’яну дзвіницю.

Церква є єдиною збереженою дерев’яною церквою німців Закарпаття.


В 1973 році збудовано православний молитовний будинок, який у 1975 році добудували й освятили у православну Свято-Вознесенську церкву. В 2010 році побудовано православний монастир в урочищі «Сеглянський»[2].


Церква св. пр. Іллі. 1994.

Спорудження першої в селі православної церкви організував і здійснив Михайло Мен-джул. Земельну ділянку в нижньому кінці села виділили під час роздачі колгоспних земель. Почали будівництво дерев’яної зрубної церкви в 1993 р., заливши восени фундамент.

До будівництва взялися 8 березня 1994 p., a на свято Іллі того ж року вже відбулася перша служба.

Іконостас із царськими дверима вирізьбив уже згаданий Михайло Менджул, а ікони намалював Василь Барна.

СучасністьРедагувати

Щороку село Німецька Мокра навідують його нащадки з Австрії та Німеччини.

У 2016 році, унаслідок декомунізації в Україні селу було повернуто його історичну назву — Німецька Мокра.[6]

Природоохоронні об'єктиРедагувати

На північ від села розташовані природоохоронні території: «Брадульський заказник» і заказник «Странзул, Задня, Кедрин», а також «Джерело б/н».

СвітлиниРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Погода в селі
  2. а б в г Данилюк, М.В. (2012). Тячівщина. Історико-краєзнавчі нариси (uk). Київ: Карпати. 
  3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019. 
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019. 
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019. 
  6. Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» — Офіційний портал Верховної Ради України.

ДжерелаРедагувати

  • Данилюк, М. В. (2012). Тячівщина. Історико-краєзнавчі нариси. Київ: Карпати. с. 268—270