Відкрити головне меню

Валерія Валеріївна Нікітіна (*18 липня 1982, Одеса) — українська художниця, іконописець та графік. Онучка шістдесятника-бойчукіста Віктора Грицая.

Валерія Нікітіна
ВалеріяНІкітіна.jpg
Народження 18 липня 1982(1982-07-18) (37 років)
Одеса, УРСР
Громадянство Україна Україна
Жанр графіка, живопис, ікона.
Навчання Одеське художнє училище
Діяльність митець
Напрямок монументалізм

ЖиттєписРедагувати

Виросла у багатодітній родині (5 сестер: Олександра, Марія, Євгенія, Вікторія, Маргарита). Батько — Нікітін Валерій Олександрович, підприємець. Мати — Нікітіна (із дому Грицай) Світлана Вікторівна (донька художника Віктора Грицая), інженер-технолог.

У дитинстві від бабусі Раїси багато чула про дідуся-художника (Віктор Грицай). До світу художників долучалася через альбоми по мистецтву, які залишилися від діда, це були саме ті альбоми, які (зі слів бабусі) дідусь «живучи впроголодь», купував під час навчання.

Також на майбутній вибір професії вплинули поїздки в Суми.

Із дитинства запам’яталися поїздки в Суми до прабабусі Ганни - матері мого дідуся Віктора Грицая. В одну із таких поїздок я бачила чеканку у Центральному гастрономі, авторства і виконання дідуся
.

В 11 років пішла до художньої школи, де навчалася 4 роки.

НавчанняРедагувати

1998  — поступила на платне навчання до Одеського ДХУ імені Грекова на відділ станкового живопису (Викладач С.І. Коваленко).

 
Валерія Нікітіна "Автопортрет"
 
Валерія Нікітіна "Портрет Інни"

1999  — перепоступила на бюджет до того ж відділення. Навчалася у Н.А. Мартинюк.

2004  — захистила на відмінно диплом молодшого спеціаліста. Це був ескіз до картини «Жанна Божа діва» (Жанна Д’Арк) розмір триптиха 2×1.70м.

Після закінчення спробувала поступити до Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, але невдало. У тому ж році у Криму відкрився філіал НОМА, поступила на живописний відділ.

2008  — захистила ступінь бакалавра. Картина «Великдень» розмір 1.70×1.50м.

Перед захистом, у результаті інтоксикації лако-фарбними матеріалами, захворіла. Наслідком хвороби стали розчинники та лаки, тому далі, на магістратуру, навчатися не змогла.

2008  — повернулася до Одеси. Працювала аквареллю, писала мініатюри та графіку.

2008  — 2012  — працювала в монастирях Чернігівщини, писала ікони, монастирські пейзажі.

2012  — постійно мешкає і працює в Одесі.

ВиставкиРедагувати

Брала участь у виставках 200 років Т.Г. Шевченка (Одеса), у Всеукраїнській виставці у Києві. Займається організацією виставок свого діда Віктора Грицая в Одесі, Києві, Сумах, Лебедині, Ромнах.

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати