Відкрити головне меню

«Ніко́ли не відпуска́й мене́» (англ. «Never Let Me Go») — британський фільм-антиутопія режисера Марка Романека, екранізація однойменного роману Кадзуо Ішіґуро. У США картина вийшла в прокат 15 вересня 2010 року, у Великій Британії — 21 січня 2011 року, в Україні — березень 2011 року [2].

Ніколи не відпускай мене Picto infobox cinema.png
Never Let Me Go
Never Let Me Go (2010).jpg
Жанр Антиутопія, драма
Режисер Марк Романек
Продюсер Аллон Райх,
Ендрю МакДональд
Сценарист Роман:
Кадзуо Ішіґуро
Сценарій:
Алекс Гарленд
На основі Не відпускай мене
У головних
ролях
Кері Малліган
Ендрю Гарфілд
Кіра Найтлі
Оператор Адам Кіммел
Композитор Рейчел Портман
Кінокомпанія Fox Searchlight Pictures, DNA Films, Film4
Тривалість 103 хв.
Мова англійська
Країна Велика Британія Велика Британія
Рік 2010
Кошторис 15 млн. $[1]
Касові збори 9,4 млн. $[1]
IMDb ID 1334260
foxsearchlight.com/neverletmego
Ніколи не відпускай мене у Вікісховищі?

СюжетРедагувати

Фільм оповідає про спогади Кеті Г., молодої жінки 28 років, про її дитинство в незвичайній школі-інтернаті та подальше доросле життя. Дія відбувається в антиутопічній Великій Британії кінця XX століття, в якій люди клонуються для створення живих донорів органів для пересадки. Кеті Г. та її друзі по інтернату створені як донори.

У Гейлшемі — школі-інтернаті вчителі заохочують дітей займатися творчістю в різних формах, хоча кінцева мета цього вихованцям невідома. Найкращі роботи вибираються жінкою, відомою як Мадам, і відвозяться з Гейлшема. На загальну думку, вони виставляються в якійсь Галереї. Незвичайність Гейлшема додатково розкривається через часті медогляди, майже параноїдальну турботу про здоров'я вихованців та ізоляцію від зовнішнього світу, у тому числі через повну відсутність батьків і взагалі будь-яких родичів вихованців. Тим не менш, вони самі не бачать будь-якої незвичайності інтернату.

У Гейлшемі утворився своєрідний трикутник з Кеті, досить скромної і романтичною натури, Томмі, який не надто добре вписується в колектив вихованців, особливо в дитинстві, і Рут — екстраверта та лідера своєї компанії.

Після досягнення повноліття вихованці залишили Гейлшем і потрапили в різні заклади. Головні герої фільму разом вирушили до Котеджів, де знайомляться із зовнішнім світом. Тут Рут і Томмі формують любовну пару.

Незабаром Кеті стала опікуном, що дозволяє їй відтягнути початок трансплантацій, а Томмі й Рут — донорами. Через деякий час Кеті випадково зустріла Рут, якій зробили вже два виймання (так називають операції донорства). Рут вмовляє Кеті знайти Томмі, і слідуючи останнім визнанням і побажанням Рут, вони стали коханцями. Рут перед третім, смертельним для неї вийманням, знайшла для них адресу Мадам. Кеті та Томмі, готують малюнки, сподіваючись, що за допомогою них Мадам зможе заглянути в їхні душі та розпізнати справжню любов, що за чутками дозволить відтягнути виймання. Однак у Мадам вони нарешті дізнаються, чому творчості надавалося таке значення в Гейлшемі: викладачі хотіли довести, що у клонів теж є душа. Кеті з Томмі зрозуміли, що в Гейлшемі проводився експеримент з метою поліпшити становище клонів, і, можливо, змінити ставлення суспільства до них як до бездушного джерела медичного матеріалу.

Фільм закінчується смертю Томмі й прийняттям Кеті своєї долі, як майбутнього донора і, врешті-решт, ранньої смерті.

В роляхРедагувати

Нагороди та номінаціїРедагувати

  • 2010 — Премія британського незалежного кіно найкращі акторці (Кері Малліган), а також п'ять номінацій: найкращий британський незалежний фільм, найкращий режисер (Марк Романек), найкращий сценарій (Алекс Гарленд), найкраща актриса другого плану (Кіра Найтлі), найкращий актор другого плану (Ендрю Гарфілд)
  • 2011 — п'ять номінацій на премію «Сатурн»: найкращий науково-фантастичний фільм, найкращий сценарій (Алекс Гарленд), найкраща акторка (Кері Малліган), найкраща актриса другого плану (Кіра Найтлі), найкращий актор другого плану (Ендрю Гарфілд)
  • 2011 — номінація на премію «Незалежний дух» за найкращу операторську роботу (Адам Кіммел).

СаундтрекРедагувати

Композиція Автор Виконавець
«Hailsham School Song»
«Count Your Blessings and Smile» Гаррі Гіффорд, Фредерік Кліфф і Джордж Формбі Джордж Формбі
«Never Let Me Go» Лютер Діксон Джейн Монхайт
«Sunshine Street» Майк Сміт і Річард Ерскін
«L'Iguana dalla Lingua di Fuoco» Стельвіо Чіпріані
«Harbor Lights» Джиммі Кеннеді та Вільгельм Грош Гай Ломбардо і His Royal Canadians
«Ye Banks and Braes» народна Філ Келсолл
«Going to Work» Тоні Міхен
«Sailboats and Cypresses» Юджин Сайнз
Увертюра з опери «Мікадо» Вільям Гілберт і Артур Салліван Даррелл Фанкорт і The D'Oyly Carte Opera Company

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати