Ніколи не відпускай мене (фільм, 2010)

«Ніко́ли не відпуска́й мене́» (англ. «Never Let Me Go») — британський фільм-антиутопія режисера Марка Романека, екранізація однойменного роману Кадзуо Ішіґуро. У США картина вийшла в прокат 15 вересня 2010 року, у Великій Британії — 21 січня 2011 року, в Україні — березень 2011 року[2].

Ніколи не відпускай менеPicto infobox cinema.png
Never Let Me Go
Never Let Me Go (2010).jpg
Жанр Антиутопія, драма
Режисер Марк Романек
Продюсер Аллон Райх,
Ендрю МакДональд
Сценарист Роман:
Кадзуо Ішіґуро
Сценарій:
Алекс Гарленд
На основі Не відпускай мене
У головних
ролях
Кері Малліган
Ендрю Гарфілд
Кіра Найтлі
Оператор Адам Кіммел
Композитор Рейчел Портман
Кінокомпанія Fox Searchlight Pictures, DNA Films, Film4
Дистриб'ютор Searchlight Picturesd, Netflix і FandangoNowd
Тривалість 103 хв.
Мова англійська
Країна Велика Британія Велика Британія
Рік 2010
Кошторис 15 млн. $[1]
Касові збори 9,4 млн. $[1]
IMDb ID 1334260
foxsearchlight.com/neverletmego
CMNS: Ніколи не відпускай мене у Вікісховищі

СюжетРедагувати

Фільм оповідає про спогади Кеті Г., молодої жінки 28 років, про її дитинство в незвичайній школі-інтернаті та подальше доросле життя. Дія відбувається в антиутопічній Великій Британії кінця XX століття, в якій люди клонуються для створення живих донорів органів для пересадки. Кеті Г. та її друзі по інтернату створені як донори.

У Гейлшемі — школі-інтернаті вчителі заохочують дітей займатися творчістю в різних формах, хоча кінцева мета цього вихованцям невідома. Найкращі роботи вибираються жінкою, відомою як Мадам, і відвозяться з Гейлшема. На загальну думку, вони виставляються в якійсь Галереї. Незвичайність Гейлшема додатково розкривається через часті медогляди, майже параноїдальну турботу про здоров'я вихованців та ізоляцію від зовнішнього світу, у тому числі через повну відсутність батьків і взагалі будь-яких родичів вихованців. Тим не менш, вони самі не бачать будь-якої незвичайності інтернату.

У Гейлшемі утворився своєрідний трикутник з Кеті, досить скромної і романтичною натури, Томмі, який не надто добре вписується в колектив вихованців, особливо в дитинстві, і Рут — екстраверта та лідера своєї компанії.

Після досягнення повноліття вихованці залишили Гейлшем і потрапили в різні заклади. Головні герої фільму разом вирушили до Котеджів, де знайомляться із зовнішнім світом. Тут Рут і Томмі формують любовну пару.

Незабаром Кеті стала опікуном, що дозволяє їй відтягнути початок трансплантацій, а Томмі й Рут — донорами. Через деякий час Кеті випадково зустріла Рут, якій зробили вже два виймання (так називають операції донорства). Рут вмовляє Кеті знайти Томмі, і слідуючи останнім визнанням і побажанням Рут, вони стали коханцями. Рут перед третім, смертельним для неї вийманням, знайшла для них адресу Мадам. Кеті та Томмі, готують малюнки, сподіваючись, що за допомогою них Мадам зможе заглянути в їхні душі та розпізнати справжню любов, що за чутками дозволить відтягнути виймання. Однак у Мадам вони нарешті дізнаються, чому творчості надавалося таке значення в Гейлшемі: викладачі хотіли довести, що у клонів теж є душа. Кеті з Томмі зрозуміли, що в Гейлшемі проводився експеримент з метою поліпшити становище клонів, і, можливо, змінити ставлення суспільства до них як до бездушного джерела медичного матеріалу.

Фільм закінчується смертю Томмі й прийняттям Кеті своєї долі, як майбутнього донора і, врешті-решт, ранньої смерті.

В роляхРедагувати

Нагороди та номінаціїРедагувати

  • 2010 — Премія британського незалежного кіно найкращі акторці (Кері Малліган), а також п'ять номінацій: найкращий британський незалежний фільм, найкращий режисер (Марк Романек), найкращий сценарій (Алекс Гарленд), найкраща актриса другого плану (Кіра Найтлі), найкращий актор другого плану (Ендрю Гарфілд)
  • 2011 — п'ять номінацій на премію «Сатурн»: найкращий науково-фантастичний фільм, найкращий сценарій (Алекс Гарленд), найкраща акторка (Кері Малліган), найкраща актриса другого плану (Кіра Найтлі), найкращий актор другого плану (Ендрю Гарфілд)
  • 2011 — номінація на премію «Незалежний дух» за найкращу операторську роботу (Адам Кіммел).

СаундтрекРедагувати

Композиція Автор Виконавець
«Hailsham School Song»
«Count Your Blessings and Smile» Гаррі Гіффорд, Фредерік Кліфф і Джордж Формбі Джордж Формбі
«Never Let Me Go» Лютер Діксон Джейн Монхайт
«Sunshine Street» Майк Сміт і Річард Ерскін
«L'Iguana dalla Lingua di Fuoco» Стельвіо Чіпріані
«Harbor Lights» Джиммі Кеннеді та Вільгельм Грош Гай Ломбардо і His Royal Canadians
«Ye Banks and Braes» народна Філ Келсолл
«Going to Work» Тоні Міхен
«Sailboats and Cypresses» Юджин Сайнз
Увертюра з опери «Мікадо» Вільям Гілберт і Артур Салліван Даррелл Фанкорт і The D'Oyly Carte Opera Company

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати