Відкрити головне меню

Нью-Йоркський метрополітен — найбільший у світі метрополітен за протяжністю ліній. Містить 469 станцій[2], 369 кілометрів маршрутів і 1056 кілометрів безпосередньо залізниці. Метрополітен працює цілодобово, хоча й не всі лінії завжди відкриті.[3]

Нью-Йоркський метрополітен
MTA New York City Subway logo.svg
F leaving Smith-9th.jpeg
Опис
Країна Flag of the United States.svg США
Місто Нью-Йорк
Дата відкриття 27 жовтня 1904 року
Щоденний пасажиропотік 5,22 млн у будні дні, 2,3-3 млн у вихідні
Річний пасажиропотік 1623 млн (2008)[1]
Сайт mta.info/nyct
Оператор New York City Transit Authority[d]
Маршрутна мережа
Кількість ліній 26
Кількість станцій 469
Довжина мережі 1355 км (використовуються 1056)
Ширина колії європейська колія (1435 мм)
Схема маршрутів

NYC subway-4D.svg

CMNS: Нью-Йоркський метрополітен на Вікісховищі

Зміст

Лінії і станціїРедагувати

Станції розташовані в районах Манхеттену, Брукліну, Квінзу та Бронксу. Приблизно 40 % залізниць надземні, а 60 % — підземні. Щодня здійснюється близько 5 076 000 поїздок метрополітеном.[4]

 
Станція South Ferry
 
Всередині вагона метро
 
Потяг маршруту N на найбільшій кінцевій станції, Coney Island

У метрополітені Нью-Йорка поняття «лінія» і «маршрут» принципово різні, тому що маршрути багато разів змінювалися з відкриттям нових сполучних ділянок між лініями. Таким чином, лінія позначає ділянку шляхів (віднесення шляхів до тих або інших лініях в багатьох випадках склалося історично), а маршрут — напрямок руху поїздів (від однієї кінцевої станції до іншої). Маршрути позначаються числами і буквами, лінії мають власні імена.

Наприклад, маршрут D проходить через такі лінії: Concourse Line (Бронкс), Eighth Avenue Line, Sixth Avenue Line, Chrystie Street Connection (Манхеттен), Fourth Avenue Line, West End Line (Бруклін).

У систему входять 26 маршрутів (включаючи три човники), причому на схемах кожен з маршрутів позначається тим же кольором, що й та лінія на Манхеттені, через яку він проходить. Для маршруту G, що не проходить через Манхеттен введено особливий колір, а всі човникові маршрути позначають чорним (і однією і тією ж буквою S).

Маршрут вказують на потягах чорним або білим кольором на тлі, що відповідає кольору лінії.

Список маршрутівРедагувати

Дивізіон A (IRT):

  •   Broadway–Seventh Avenue Local
  •   Seventh Avenue Express
  •   Seventh Avenue Express
  •   Lexington Avenue Express
  •   Lexington Avenue Express
  •   Lexington Avenue Local
  •   Flushing Local/Express
  •   42nd Street Shuttle

Дивізіон B (BMT/IND):

  •   Eighth Avenue Express
  •   Sixth Avenue Express
  •   Eighth Avenue Local
  •   Sixth Avenue Express
  •   Eighth Avenue Local
  •   Sixth Avenue Local
  •   Brooklyn–Queens Crosstown Local
  •   Nassau Street Express
  •   14th Street–Canarsie Local
  •   Sixth Avenue Local
  •   Broadway Local
  •   Broadway Express
  •   Broadway Local
  •   Franklin Avenue Shuttle
  •   Rockaway Park Shuttle
  •   Nassau Street Express

ІсторіяРедагувати

Перша надземна лінія міського транспорту з'явилася в Нью-Йорку приблизно в 1870 році, однак не збереглася дотепер. Найдавніша зі збережених у складі нинішнього метрополітену секцій надземних залізниць відкрилася в 1885 році. Ще раніше, в 1863-му, відкрилась також діюча і понині ділянка, що відносилася в той час до залізниці.

До моменту відкриття перших підземних ділянок в 1904 році залізниці в місті належали двом великим приватним компаніям — BRT (Brooklyn Rapid Transit Company, пізніше Brooklyn-Manhattan Transit Corporation, BMT) і IRT (Interborough Rapid Transit Company — міжрайонний швидкісний транспорт). Міська влада брала активну участь в розвитку транспортної системи, більшість ліній були побудовані містом і здавалися компаніям в оренду.

  • Перша лінія як такої підземки була запущена в експлуатацію 27 жовтня 1904 року. Станція «City Hall» прийняла пасажирів вперше (сьогодні вона закрита для пасажирів і використовується тільки для розвороту поїздів маршруту № 6, у яких кінцева зупинка на станції «Brooklyn Bridge»). На церемонії відкриття метрополітену тодішній мер міста Джордж Макклелан вів поїзд власними руками. Керувалася нова підземка компанією «Interborough Rapid Transit».
  • До 1908 лінія IRT вже складалася з двох маршрутів, які доходили до Бронкса (на півночі міста) і до Брукліна (на півдні).
  • В 1932 міська влада створила незалежну компанію Independent Subway System (IND).
  • В 1940 році місто купило обидві приватні компанії. Лінії, що належали трьом різним компаніям, об'єдналися. У церемонії об'єднання 1 червня 1940 була знаменною участь мера Фіорелло Ла Гардіа. Йому випала історична можливість стати другим мером, а також честь керувати складом під час церемонії. Але мер обмежився лише тим, що постав перед фотокамерою в кабіні машиніста, після чого передав пульт управління машиністу-професіоналу.
  • Значна частина надземних ліній була закрита відразу ж або найближчим часом. Інтеграція між відокремленими раніше системами відбувалася повільно.
  • Побудовані декілька сполучних ліній між мережами IND і BMT (разом вони складають «дивізіон B»), однак пов'язати ці мережі з мережею IRT неможливо, тому що в ній використовувалися занадто вузькі тунелі, і ця мережа зараз носить назву «дивізіон A».

Розподіл рухомого складу після об'єднанняРедагувати

Компанії BMT і IND використовували рухомий склад однакових конфігурацій, тому їх лінії були легко об'єднані в єдину розгалужену систему.

  • IRT використовувала більш вузькі вагони, і їх стандарт платформи відповідно відрізнявся від компаній BMT і IND. З цієї причини колишні маршрути IRT (позначені сьогодні номерами з 1 по 9) ніде не поєднані коліями з маршрутами BMT і IND (позначеними літерами).
  • Одна ділянка керувався спільно IRT і BMT. Це станція так званої Флашінгської лінії (нині маршрут № 7) Queensboro Plaza.
  • На сьогоднішній день назви IRT, BMT і IND ще часом можна почути, навіть від кондуктора, що оголошує зупинки. Але реального значення ці назви вже не мають, крім ностальгічного відчуття для старожилів Нью-Йорку та історичної довідки — для туристів.

Подальший розвиток метрополітенуРедагувати

З часом розвитку підземки, багато надземних ліній виявилися непотрібними і були закриті, а естакади, по яких вони проходили знесені. Деякі надземні ділянки — переважно в Брукліні і Бронксі — були об'єднані з підземкою і все ж увійшли до складу сучасного метрополітену.

Нью-Йоркське Міське Транспортне УправлінняРедагувати

(англ. New York City Transit Authority) було сформоване у 1953 році, в результаті того, що політичний тиск посприяв скасуванню прямого муніципального контролю над метрополітеном. Пізніше Нью-Йоркське Міське Транспортне Управління стало дочірньою компанією в складі Metropolitan Transportation Authority, що містить також приміське автобусне і залізничне сполучення в регіоні.

  • Незабаром після свого створення, Транспортне Управління купило у Лонг-Айлендскої залізниці ділянку колій, що підводять до Рокавейського півострову. За три роки ділянку було переобладнано для експлуатації у складі метрополітену, а також з'єднано з лініями метро і в 1956 році на півострів Рокавей прибув перший потяг метро. Сьогодні це маршрут А.

Оплата проїздуРедагувати

 
Жетон середини XX сторіччя

Раніше користувачі метрополітену могли оплачувати проїзд за допомогою жетонів, але 2003 року їх використання припинилося. Зараз можна оплатити проїзд однією з наступних карток: Використання МетроКарт (англ. MetroCards) почалося 1994 року. Купити їх можна в кіосках станцій чи торгових автоматах, які знаходяться на станціях.

Карти SmartLink також можуть використовуватися для оплати проїзду і в майбутньому замінять МетроКарти.

Вартість проїзду складає $2.75

БезпекаРедагувати

Поліція має право перевіряти вантаж випадкових пасажирів, щоб упевнитись, що вони не перевозять зброї.

ФотографуванняРедагувати

В метрополітені дозволено фотографувати, але тільки камерами без штативів і спалахів.

СамогубстваРедагувати

Частину смертей у Нью-Йорку, пов'язаних із метрополітеном, складають самогубства у вигляді стрибка перед поїздом, що прибуває на станцію. Точна кількість самогубств не відома достеменно через випадки, коли за браком свідків неможливо встановити, чи був випадок самогубством.

В період з 1990 по 2003 роки було зареєстровано 343 самогубства в метрополітені, що склало 4,6 % від загальної кількості суїцидів (7 394). Протягом 13-річного періоду, кількість подібних самогубств зросла на 30 %, незважаючи на зниження рівня самогубств у цілому. [5]

Деякі заплановані станції метрополітену, можливо, будуть відрізнятися наявністю автоматичних дверей на платформах. Це включає продовження 7-ї лінії,[6] і Лінію Другої авеню.[7] Хоча ці двері призначені для покращення повітряного потоку на станціях, вони також не дають людям стрибати чи падати на колії.[8]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Facts and FiguresАрхівовано 22 April 2012[Дата не збігається] у Wayback Machine.(англ.)
  2. MTA Subway Fast Facts. Архів оригіналу за 9 жовтень 2007. Процитовано 17 березень 2010. 
  3. http://www.mta.info/nyct/maps/subwaymap.pdf
  4. MTA Subway Fast Facts. Архів оригіналу за 9 жовтень 2007. Процитовано 17 березень 2010. 
  5. Epidemiology of suicide in the New York City subway system(англ.)
  6. MTA Plans To Install Platform Doors On 7 Line Extension Архівовано 25 March 2008[Дата не збігається] у Wayback Machine., NY1, 8 September 2007(англ.)
  7. Glass walls, sliding doors on 2nd Ave. subway?[недоступне посилання з червень 2019], WABC-TV, April 5, 2007(англ.)
  8. [1]