Ноумен
Ноумен (від грец. νους — розум) — філософський термін, яким позначається річ або подія як незалежні від наших відчуттів.
Термін «ноумен» зазвичай використовується у філософії на противагу терміну «феномен», як явище, дане нам через відчуття. Але ноумен це не реальний об'єкт, що викликає феномен, а об'єкт нашого розуму, відомий нам через уяву.
Іммануїл Кант використовував термін «ноумен» як синонім терміну «річ у собі», однак такий ужиток надалі критикували інші філософи, наприклад, Артуром Шопенгауером. Для І. Канта ноуменальне знання не дається в акті інтелектуальної інтуїції чи якогось інсайту, воно здобувається на засадах послідовності, доказовості й методичної виваженості, не передбачає миттєвого проникнення у сутність речей, а потребує чітких, зважених кроків свого розгортання, доказів, перевірки чи спростування. Ноумени[1] – це першочергово приписи, атрибути суб’єктивного бачення світу. Тільки феномени[1] можуть слугувати об’єктами пізнання, тоді як ноумени залишаються предметом віри – постулатами практичного розуму.
Джерела та література
ред.- Л. Озадовська. Ноумен // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 435. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Кант І. Рефлексії до критики чистого розуму / пер. та прим. І. Бурковського. Київ: Юніверс, 2004. 464 с. ISBN 966-7305-96-1
|
Це незавершена стаття з філософії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ а б Burkovs'kyj, Ihor' (2004). Refleksii͏̈ do krytyky čystoho rozumu (вид. Naukove vyd). Kyi͏̈v. ISBN 966-7305-96-1. OCLC 180898586.